Ухвала суду № 39155531, 06.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 204/1675/2012 Провадження № 22-ц/772/1609/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ковчежнюк В. М.Категорія: 46Доповідач: Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.11.2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами з визнанням права власності на їх частини, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2012 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що він з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого ними на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.1993 року було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, який є їх спільною сумісною власністю. Позивач вказує, що після розірвання шлюбу вони продовжують проживати у спірному будинку, однак згоди у розподілі майна між ними не досягнуто, а тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поділити належний їм на праві спільної сумісної власності житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 4 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1804-1807/12-21 від 30.05.2013 року Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, з виділенням йому квартири №1 як першому співвласнику, при цьому відмовився від стягнення компенсації за відступ від ідеальної частки, а також відмовився від вимог по встановленню порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 14.11.2013 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позову в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача компенсації за перевищення вартості її частки над вартістю частки позивача в разі поділу наземної нерухомості за варіантом, що передбачає таку компенсацію та провадження в цій частині закрито.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.11.2013 року позов задоволено та поділено житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до варіанту № 4 висновку експерта № 1804-1807/12-21 від 30.05.2013 року.

Виділено ОСОБА_3 і визнано за ним право власності на квартиру № 1 по АДРЕСА_1, розміром 49/100 ідеальних часток, загальною площею 49, 3 кв. м, що складається з житлової кімнати 1-3, житлової кімнати 1-4, ванної кімнати 1-5, котельні 1-6, кухні 1-7, ганку.

Виділено ОСОБА_4 і визнано за нею право власності на квартиру № 2 по АДРЕСА_1, розміром 51/100 ідеальних часток, загальною площею 40, 5 кв. м, що складається з тамбура 1-1, житлової кімнати 1-2, вітальні 1-8, а також господарські будівлі гараж Б-1 та сарай Б-2.

Виділено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в загальне користування господарські споруди та будівлі - огорожу 1-2, літню кухню з погрібом Б, Б/л.

Зобов'язано ОСОБА_3 протягом десяти місяців від дня набрання законної сили рішенням суду закласти дверний отвір між приміщеннями 1-7 та 1-8.

Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом десяти місяців з дня набрання законної сили рішенням суду відповідно до встановленого законом порядку у виділених квартирах № 1 та № 2 влаштувати окремі системи електропостачання, газопостачання, вентиляції, опалення, водопостачання і каналізування стоків.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, з посиланням на порушення її прав та інтересів, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що сторони погодились на поділ будинку відповідно до варіанта № 4 висновку експерта та не заперечували, що такий варіант поділу спірної нерухомості відповідає усталеному порядку користування приміщеннями, що виділяються та найбільш відповідає їх інтересам.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебуваючи в зареєстрованому шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.1993 року набули у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 і вказане право власності було зареєстроване Тульчинським бюро технічної інвентаризації 01.09.1993 року за № 67.

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3 заявлено вимогу про поділ будинку з посиланням на те, що шлюбні стосунки з відповідачем припинені, однак згоди у розподілі майна між ними не досягнуто.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Такі самі положення містяться у ст. 60 Сімейного Кодексу України, якою визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачено ст.ст. 70,71 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України і судом першої інстанції, розподіл майна, що належить сторонам, було проведено у відповідності до зазначених норм закону.

Приймаючи рішення про поділ спірного житлового приміщення, судом першої інстанції було враховано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1804-1807/12-21 від 30.05.2013 року, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким визначено можливі варіанти поділу житлового будинку з господарськими будівлями на дві рівні частини з утворенням двох ізольованих квартир та проведено поділ будинку за варіантом № 4 даного висновку.

Обираючи даний варіант поділу, суд виходив з необхідності забезпечення сторін повноцінними житловими приміщеннями та господарськими спорудами, мінімальних затрат на облаштування систем інженерних мереж та опалення і саме на даному варіанті наполягали сторони у справі, зазначаючи, що він найбільш відповідає їх інтересам.

Крім того, зі змісту висновку, проведеної у справі будівельно-технічної експертизи видно, що поділ спірного будинку за вказаним варіантом є технічно можливим та відповідає будівельним, санітарним і протипожежним нормам, а також, відповідно до вимог ст. 152 ЖК України дозвіл на переобладнання та перепланування жилого будинку за даним варіантом, надано виконавчим комітетом місцевої ради.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявленого позову та поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, належного сторонам на праві спільної сумісної власності, відповідно до варіанта № 4 висновку експертизи та з урахуванням позицій сторін, які наполягали на такому поділі.

Викладені в апеляційній скарзі твердження про те, що при укладенні договору купівлі-продажу не було отримано висновок органу опіки та піклування і чим відповідно було порушено майнові права апелянта, є безпідставними, оскільки наслідком укладення вказаного договору стало набуття батьками апелянта нерухомого майна і при укладенні такого договору, отримання відповідного висновку органу опіки та піклування не передбачено.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги видно, що фактично ставиться питання про недійсність укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, що не є предметом даного позову, тому як в даному випадку було проведено лише поділ належного сторонам будинку і рішення суду останніми не оскаржується.

Інших обґрунтувань, які б свідчили, що при винесенні рішення було порушено права та інтереси апелянта, останньою не надано.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ В.І. Чорний

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: