Ухвала суду № 39142118, 27.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р.Справа № 820/1091/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014р. по справі № 820/1091/14

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зерноград"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зерноград", в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 15.08.2013 №0000382201, від 15.08.2013 № 0000372201 та стягнути з Державного бюджету України на його користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова документальна невиїзна перевірка УА СП ТОВ «Каіс» з питань щодо взаємовідносин з ТОВ АФ «Зерноград» за період з 01.04.12 по 30.06.12.

За наслідками перевірки було складено акт від 22.07.13 № 25/2210/20023279, яким встановлено порушення позивачем ст.134, п.138.1, п.138.2 ст.138, ст.. 185, ст. 198 Податкового кодексу України, а саме позивачем завищено витрати у 2 кварталі 2012 року на суму 84 843 грн. та податковий кредит у квітні - червні 2012 року на суму 149 333 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 84 843 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 149333 грн.

За результатами акту перевірки відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.13 № 0000372201 УА СП ТОВ «Каіс» зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 84 843 грн. та № 0000382201 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 223 999,5 грн. (основний платіж - 149 333 грн., штрафні санкції - 74 666,5 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

На виконання п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, між УА СП ТОВ „КАІС" (Покупець) та ТОВ „Агрофірма «Зерноград» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 23.12.2011 №2312АЗ, від 06.04.2012р. № 0604ЗЕ, від 10.04.2012 №1004ЗГ (з урахуванням додаткових угод №1 від 24.09.2012, №2 від 20.11.2012).

Пунктом 1.1 зазначених договорів встановлено, що постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах договору. Згідно з п. 1.2. договорів купівлі-продажу від 23.12.2011 №2312АЗ, від 06.04.2012 №0604ЗЕ, від 10.04.2012 №1004ЗГ під Товаром розуміється соняшник.

09.04.2012 на підставі договору від 06.04.2012 №0604ЗЕ Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ Зерноград» було поставлено позивачеві (УАСП ТОВ «Каіс») соняшник у кількості 23,677 т. згідно з видатковою накладною №РН-0000001 від 09.04.2012, на загальну суму 101811,10грн., в т.ч. ПДВ 16968,52грн. Товар прийнято директором УАСП ТОВ «Каіс» Купріяновим О.П. на підставі довіреності від 06.04.2012 №2/06/04-12 , що підтверджується даними витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Згідно з п. 2.2. договору купівлі-продажу від 06.04.2012 №0604ЗЕ загальна кількість Товару складає 25 т. +/- 10%. Згідно з п. 3.1 договору купівлі-продажу від 06.04.2012 №0604ЗЕ Базис постачання Товару - СРТ - ПАТ «Пологівський ОЕЗ», Запорізька обл., м. Пологи, вул. Ломоносова, 36 (Інкотермс 2000).

Відповідно до п. 3.2. строк постачання Товару - до 20 квітня 2012р. Згідно з п. 3.3. Договору Товар за цим Договором вважається поставленим з моменту підписання Сторонами видаткових накладних.

Згідно з п. 4.1. Договору ціна товару складає 4300,00грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ - 716,67грн.

Згідно з п. 5.1. Договору умови оплати товару: 80% по факту постачання, 20% після отримання оригіналів документів, які підтверджують походження товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця.

Згідно з п. 7.2. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до моменту його повного виконання Сторонами.

Згідно з п. 4.2. Договору загальна сума Договору складає 107500,00грн.+/-10%, в т.ч. ПДВ - 17916,67грн.+/-10%.

ТОВ АФ «Зерноград» передало УАСП ТОВ "КАІС" соняшник на території ПАТ «Пологівський ОЕЗ» за адресою: Запорізька обл., м. Пологи, вул. Ломоносова, 36, (на виконання Договору №2152/1 від 29.11.2011 р., укладеного між УАСП ТОВ "КАІС" (Замовником) та ПАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» (Виконавцем), за яким Замовник зобов'язується поставити Виконавцю давальницьку сировину у строки та на визначених у Договорі умовах), після чого товар було прийнято ПАТ «Пологівський ОЕЗ» на переробку згідно з квитанцією №25294.

В подальшому поставлений соняшник було перероблено в олію, про що свідчать акт виконаних робіт від 10.04.2012 р. та акт розрахунку вартості переробки Давальницької Сировини від 10.04.2012р.

УА СП ТОВ „КАІС" у період, що перевірявся, відповідно до умов договорів було перераховано грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю „АФ Зерноград" шляхом безготівкового розрахунку на загальну суму 916000грн., в т.ч. ПДВ 152666,66грн., згідно з наступними платіжними дорученнями, що підтверджується банківськими виписками, копії яких додаються:

- від 10.04.2012 №709 на суму 107500,00грн., в т.ч. ПДВ 17916,67грн.;

- від 17.04.2012 №749 на суму 200000,00грн., в т.ч. ПДВ 33333,33грн.;

- від 25.04.2012 №837 на суму 100000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- від 26.04.2012 №849 на суму 100000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- від 28.04.2012 №871 на суму 100000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- від 11.05.2012 №949 на суму 100000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- від 22.05.2012 №1035 на суму 100000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- від 08.06.2012 №1148 на суму 50000,00грн., в т.ч. ПДВ 8333,33грн.;

- від 13.06.2012 №1184 на суму 58500,00грн., в т.ч. ПДВ 9750,00грн.

18.04.2012 ТОВ «АФ Зерноград» було повернуто передоплату на суму 20000,00грн., в т.ч. ПДВ 3333,33грн. (копія банківської виписки додається), у зв'язку з чим проведено коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (копія розрахунку №4 від 18.04.2012 додається).

Щодо посилання в акті перевірки на неможливість проведення перевірки контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та на те, що відповідно до даних форми 1-ДФ станом на 30.09.12 загальна чисельність працюючих складала 5 осіб, оскільки це не є підставою для висновку про безтоварність операцій та підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток позивачу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що фактичні господарські відносини між позивачем та його контрагентом мали місце, позивачем отримано від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю суму товару (виконаних робіт), які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а саме: належним чином оформленими податковими накладними, іншими первинними документами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014р. по справі № 820/1091/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.