Ухвала суду № 39137361, 03.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 42640/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термотех» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Термотех» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.02.2011 року: №0000442301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 88 080,00 грн., в т.ч. 70464,00 грн. - основний платіж, 17 616,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000462301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 73 988,75 грн., в т.ч. 59 191,00 грн. - основний платіж, 14 797,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 11 лютого 2011 року №0000462301/0 та №0000442301/0.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Термотех» з його контрагентом - ФОП ОСОБА_1 підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів. Крім того, придбаний у СПД ОСОБА_1 товар в подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання. Факт понесених витрат підтверджений відповідними розрахунковими документами.

Таким чином, суд першої інстанції не вбачає порушень ТзОВ «Термотех» п. 1.31 ст.1. п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5. п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже висновки податкового органу про завищення валових витрат, яке призвело до заниження позивачем податку на прибуток, безпідставні.

Суд першої інстанції, аналізуючи Закон України «Про податок на додану вартість», прийшов до висновку, що ТзОВ «Термотех» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені товариством у зв'язку з придбанням ТМЦ у СПД ОСОБА_1, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами. Луцькою ОДПІ не підтверджено нікчемність правочинів. згідно яких ТзОВ «Термотех» придбавало у СПД ОСОБА_1 товар.

Суд першої інстанції зазначає, що при здійсненні підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року контрагентами-постачальниками даного підприємця були ТзОВ «С.К.С.-Техпром», ПП «Астарк», ТзОВ «Катех 3», ТзОВ «Союз Сервіс ЛТД». Вказані підприємства мають ознаки фіктивності, свідоцтва про реєстрацію їх як платників ПДВ скасовані протягом 2005-2006 років. Інших конграгентів-постачальників СПД ОСОБА_1 не було встановлено, у зв'язку з неподанням останньою первинної документації, що в свою чергу не виключає можливості здійснення останньою господарських операцій також і з іншими господарюючими суб'єктами. Разом з тим, в ході перевірки СПД ОСОБА_1 не було встановлено, який саме товар придбавався нею у вищезгаданих постачальників, як і не було встановлено, що саме цей товар в подальшому був реалізований ТзОВ « Термотех».

Підприємець ОСОБА_1 в період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року була зареєстрована як платник ПДВ. відтак мала право виписувати податкові накладні. Податковим органом не надано доказів того, що виписані в адресу ГзОВ «Термотех» податкові накладні підприємцем ОСОБА_1 фіктивні чи підроблені.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вважає, що порушення, допущені підприємцем ОСОБА_1 у відображенні в податковому обліку своїх господарських операцій, не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків, в даному випадку ТзОВ «Термотех», за відсутності будь-яких даних, що свідчать про вчинення останнім нікчемних правочииів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про порушення ОСОБА_1 правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Луцької ОДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні.

Суд першої інстанції не прийняв також до уваги висновки відповідача у акті перевірки на відсутність у позивача товаросупровідних документів щодо поставки товару від СПД ОСОБА_1 з врахуванням того, що самі поставки здійснювались в межах одного населеного пункту та за рахунок СПД ОСОБА_1 згідно укладених договорів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Луцька об'єднана державна податкова інспекція оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відповідно до акту перевірки ТзОВ «Термотех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибу ток та податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з СПД ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 31.03 2009 року встановлено придбання позивачем у підприємця ГМЦ на загальну суму 395724.00 грн.

Апелянт стверджує, що згідно акту перевірки СПД ОСОБА_1 первинна документація ведення підприємницької діяльності і письмові пояснення не надавалась, на формування валового доходу та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємцем ОСОБА_1 підтверджуючих документів не надано.

Крім того, податковим органом встановлено придбання СПД ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) від суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки сумнівності та свідоцтва платника ПДВ яких анульовані протягом 2005-2006 років, у зв'язку з чим податкові накладні, виписані після анулювання свідоцтв платника ПДВ, вважаються недійсними.

В результаті порушення підприємцем ОСОБА_1 своїх податкових зобов'язань. приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені даним підприємцем на придбання товарів (робіт, послуг), та в свою чергу угоди, укладені нею на подальшу реалізацію даних товарів (робіт, послуг), мають протиправний характер та відповідно до закону є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків.

Таким чином, апелянт вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ «Термотех» валових витрат та податкового кредиту по операціях з СПД ОСОБА_1

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, на виконання постанови слідчого СВ Луцького МВ УМВС у Волинській області ДПА у Волинській області проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Термотех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з СПД ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009рік, за результатами якої складено акт перевірки №1/35-111/31183659 від 12.01.2011року.

Проведеною перевіркою, з посиланням на акт перевірки Луцької ОДПІ «Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, АДРЕСА_1, за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року» №3447/17-2/НОМЕР_1 від 24.09.2009року встановлено, що контрагентом позивача - СПД ОСОБА_1 первинна документація ведення підприємницької діяльності і письмові пояснення не надавались, підтверджуючих документів на формування валових витрат та валового доходу, податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року також представлено не було. Встановлено, що СПД ОСОБА_1 було придбано товаро-матеріальні цінності у субєктів господарської діяльності з ознаками сумнівності.

Крім того, з контрагентами, з якими ФОП ОСОБА_1 мала господарські відносини, свідоцтва платників ПДВ анульовані у 2005-2006 роках і податкові накладні були виписані після анулювання свідоцтв платника ПДВ.

Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість підприємця ОСОБА_1 та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що в подальшому в своїй господарській діяльності ОСОБА_1 виписувала документи на реалізацію товарів (робіт, послуг), які раніше були придбані по недійсних податкових накладних у суб'єктів господарської діяльності, які на час здійснення операцій були ліквідовані, або по яких проходила ліквідаційна процедура.

Тобто, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.1.31 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток та порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2. п.п.7.4.1 п.7.4. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТзОВ «Термотех» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки №1/35-111/31183659 від 12.01.2011 року відповідачем прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року: №0000442301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 88 080,00 грн., в т.ч. 70464,00 грн. - основний платіж, 17 616,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000462301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 73 988,75 грн., в т.ч. 59 191,00 грн. - основний платіж та 14 797,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Встановлено, що згідно укладених між ТзОВ «Термотех» та ФОП ОСОБА_1 договорів №13 від 25.09.2007 року та № 2 від 1 лютого 2008 року за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року ТзОВ «Термотех» отримано від СПД ОСОБА_1 товар, а саме: напівавтомат для виробництва термоблоків 1шт., комплект обладнання для виробництва листового пінополістиролу в кількості 1 комплекту, силос в кількості 2 шт., паровий ресивер в кількості 1 шт., що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів. Загальна сума становить 395724,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 65954,00 грн.

Податкові накладні відображені в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди та суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту (рядок 10.1) по податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди. Вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Термотех» включено до складу валових витрат та відображено (рядок 04.1) в деклараціях про прибуток підприємства за звітні періоди. Оплату за отримані товаро-матеріальні цінності проведено готівкою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснювана як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які прибавляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону вважається лата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Під час розгляду справи встановлено, що факт понесених витрат ФОП ОСОБА_1 підтверджений відповідними розрахунковими документами і придбаний товар в подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання.

Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону).

Згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартосіі товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - вб разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На думку суду апеляційної інстанції, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням ТМЦ у ФОП ОСОБА_1, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами. Позивач підтвердив факти реальної поставки товару контрагентом та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням товару, у тому числі і по сплаті ПДВ.

Судом обґрунтовано відхилино посилання відповідача на відсутність доказів сплати постачальником необхідної суми ПДВ до бюджету за наслідками здійснення спірних операцій з поставки товару позивачеві. Приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу. Позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій з фактичним перебуванням контрагентів за місцем реєстрації, з фактичною сплатою постачальниками ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Що стосується висновків апелянта щодо недійсності та нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Термотех» з його контрагентом - ФОП ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазаначає:

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На думку суду апеляційної інстанції, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок або визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили або рішення суду про визнання правочину недійсним. Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем таких доказів надано не було.

Безпідставними є і доводи відповідача про те, що контрагент СПД ОСОБА_1 у ланцюгу постачання товарів придбав товари від суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки сумнівності та свідоцтва платника ПДВ яких анульовані протягом 2005-2006 років, у зв'язку з чим податкові накладні, виписані після анулювання свідоцтв платника ПДВ, вважаються недійсними, оскільки дана обставина не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року у справі №2а/0370/611/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термотех» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник