Ухвала суду № 39133429, 05.06.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/1939/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С.П. Провадження № 22-ц/773/800/14 Категорія: 79 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнкa А. А.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Веремчук Л.М.,

при секретарі Кирилюку О.О.,

з участю: боржника ОСОБА_1,

стягувача ОСОБА_2,

представника стягувача ОСОБА_3,

державного виконавця Сотніка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за поданням начальника Відділу державної виконавчої служби Рожищенського районного управління юстиції Волинської області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року,

встановила:

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року задоволено подання начальника Відділу державної виконавчої служби Рожищенського районного управління юстиції Волинської області (далі - ВДВС Рожищенського РУЮ) Сотніка І.А. та тимчасово, до повного виконання існуючого боргового зобов'язання згідно виконавчого листа №167/1939/13-ц, виданого 10.10.2014 року Рожищенським районним судом, обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Не погодившись із даною ухвалою суду боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права й постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні вищевказаного подання начальника ВДВС Рожищенського РУЮ.

В ході апеляційного розгляду даної справи боржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, тоді як начальник ВДВС Рожищенського РУЮ Сотнік І.А., стягувач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу боржника відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Так, тимчасово обмежуючи боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що дана особа документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон і при цьому ухиляється від виконання грошового зобов'язання на суму 54105 грн. за виконавчим листом № 167/1939/13-ц, виданим 10 лютого 2014 року Рожищенським районним судом Волинської області.

Зазначений висновок суду першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, ґрунтується на встановлених обставинах справи та відповідних їм нормах матеріального та процесуального права.

Так, згідно з ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов'язань.

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно із ч.1 ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, і саме з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Рожищенського РУЮ від 11 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №167/1939/13-ц, виданим 10 лютого 2014 року Рожищенським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 54105 грн. боргу та 3264 грн. 15 коп. судових витрат.

Дана постанова отримана ОСОБА_1 14 лютого 2014 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с.40), однак у визначений державний виконавцем семиденний строк добровільно рішення суду не виконано.

Постановою начальника ВДВС Рожищенського РУЮ від 24 лютого 2014 року дане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 35488327, за яким станом на 24 лютого 2014 року за ОСОБА_1 існує заборгованість в розмірі понад 1000000 грн.

З оглянутих в ході апеляційного розгляду матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що в рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на рухоме майно боржника (сільськогосподарську техніку), вартість якої станом на 11 травня 2013 року складала лише 396149 грн. Частину даного майна реалізовано в примусовому порядку.

Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що інше майно чи грошові кошти у фінансових установах, на які може бути звернено стягнення за вказаними виконавчими документами, у боржника відсутні.

Вимогу державного виконавця від 26.02.14, а також постанову про примусовий привід боржника від 13 березня 2014 року боржник ОСОБА_1 відмовився виконувати, що об'єктивно стверджується актами державного виконавця та рапортом працівника органу внутрішніх справ (а.с.42, 44, 48-50).

Судом також встановлено, що після зміни 06 липня 2012 року боржником прізвища ОСОБА_6 на прізвище ОСОБА_1 останнього було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

При цьому, як пояснив суду в ході апеляційного розгляду даної справи боржник ОСОБА_1, він має постійний дохід за межами України в розмірі понад 1000 Євро щомісячно, проте не сплачує добровільно борг стягувачу ОСОБА_2, вважаючи, що вимоги останнього мають бути задоволені або за рахунок арештованого державним виконавцем майна, або за рахунок коштів, отриманих боржником після самостійної реалізації ним сільськогосподарської техніки, яка не перебуває під арештом державного виконавця.

Разом з тим, як убачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження, вартість належного боржнику арештованого майна є значно меншою від загальної суми заборгованості за виконавчими листами, а ввезений згідно повідомлення митниці ОСОБА_1 на територію України трактор до цього часу не зареєстрований за боржником у встановленому законом порядку і боржник не бажає повідомляти державного виконавця про місце знаходження даного рухомого майна.

Наведені вище обставини, на думку колегії суддів, свідчать про явне та свідоме ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання покладених на нього рішенням суду грошових зобов'язань на користь ОСОБА_2, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного та такого, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, висновку про необхідність тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги, а також факт сплати ОСОБА_1 стягувачу ОСОБА_2 4000 грн. в рахунок боргу на стадії апеляційного розгляду даної справи не спростовують правильності наведених вище висновків суду першої інстанції.

І оскільки оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до вимог п.1 ст.312 ЦПК України вона підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий

Судді