Ухвала суду № 39115507, 26.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/265/14-ц 26.05.2014 26.05.2014 26.05.2014

Провадження №22-ц/784/1545/14 Суддя першої інстанції: Копейка Т.О.

Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Свіщук О.В.,

за участю: представника відповідача - Ремешевського Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 3 квітня 2014 року, ухваленого по справі

за позовом

ОСОБА_3

до

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

(надалі - ПАТ КБ «Приватбанк»)

про

стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позивачка зазначала, що 4 червня 2010 року вона уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитно-заставний договір № NKJNAD40309221, відповідно до умов якого кредитні кошти у розмірі 48500 грн. було витрачено на купівлю автомобіля Chery Amulet, 2008 року випуску, шляхом перерахування коштів на рахунок колишнього власника автомобіля ОСОБА_4 Відповідно до договору купівлі-продажу вартість автомобіля становила 100 грн., звітом про оцінку майна ринкова вартість автомобіля встановлена у розмірі 29 481 грн. В порушення Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем їй не було роз'яснено про необхідність здійснення оцінки майна, а було повідомлено про ціну продажу автомобіля у розмірі 47 300 грн.

Посилаючись на те, що в договорі купівлі-продажу вартість автомобіля становить 100 грн., а за усною домовленістю вартість автомобіля складала 47300 грн., позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 47200 грн., які безпідставно були отримані банком. В подальшому уточнивши свої позовні вимоги, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 14 097 грн., які становлять різницю між отриманими від неї банком грошових коштів у розмірі 47 300 грн. та перерахованими у розмірі 33 203 грн. на рахунок ОСОБА_4

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 3 квітня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу, представник відповідача просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому зобов'язання безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов, а саме: має місце набуття або збереження майна; вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Застосовуючи норми ст. 1212 ЦК України судам слід визначитись зокрема з характером правовідносин та встановлювати які обставини були підставою для отримання відповідачем коштів, чи є відповідач зобов'язаним повернути безпідставно отримані кошти, чи були зазначені кошти отриманні на виконання зобов'язань перед позивачем тощо.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 4 червня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк», яке діяло за дорученням від імені власника автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір №816 купівлі-продажу транспортного засобу за яким остання придбала автомобіль Chery Amulet, 2008 року випуску, держаний номер НОМЕР_1-НОМЕР_2 (а.с.7).

Відповідно до кредитно-заставного договору №NKJNAD40309221, укладеного 4 червня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, остання отримала кредит на придбання вказаного автомобіля в розмірі 51 538,66 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% річних строком повернення до 3 червня 2015 року (а.с.26-36).

Згідно п.17.1.3. вказаного договору сума у розмірі 47 300 грн. надається з метою придбання позичальницею автомобіля. В порядку п. 17.4.3. договору позичальник доручає банку без додаткового узгодження перерахувати кредит в сумі 47 300 грн. на поточний рахунок автосалону. Погашення конфіскату, код рахунок 14360570, рахунок №29097829003020 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299.

Вказані кошти 4 червня 2010 року були перераховані відповідачем на транзитний рахунок, а потім на рахунок ОСОБА_4, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с.20,41).

Згідно меморіальних ордерів, наданих відповідачем, з рахунку ОСОБА_4, в подальшому 4 та 20 червня 2010 року грошові кошти були перераховані в рахунок погашення процентів, пені, комісії та заборгованості за кредитним договором укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 25 липня 2008 року (а.с. 98-104).

Таким чином, грошові кошти у сумі 47 300 грн., отриманні ПАТ КБ «Приватбанк» від ОСОБА_3 відповідно до кредитно-заставного договору за придбання автомобіля в повному обсязі були перераховані на рахунок власника автомобіля - ОСОБА_4, в рахунок погашення кредитної заборгованості останнього.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів відповідачем від позивачки та обґрунтовано відмовив у задоволені позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на рахунок ОСОБА_4 відповідачем було перераховано суму лише у розмірі 33 203 грн. не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються меморіальними ордерами, наявними в матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду ухваленого відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 3 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: