Ухвала суду № 39115506, 26.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1872/14-ц 26.05.2014 26.05.2014 26.05.2014

Провадження №22-ц/784/1505/14 Суддя першої інстанції - Тихонова Н.С.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Свіщуком О.В.,

за участю: заявниці - ОСОБА_2, державного виконавця - Дзюби О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 квітня 2014 року, постановлену

за скаргою

ОСОБА_2

на постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - Центральний відділ ДВС) Дзюби Олени Віталіївни про відкриття виконавчого провадження, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС Дзюбою В.О. про відкриття виконавчого провадження.

Заявниця зазначала, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2010 року з неї на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було стягнуто заборгованість в розмірі 15 288, 83 грн., судовий збір - 152,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., загальний розмір стягнення становить 15 561,72 грн. 5 березня 2014 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Дзюбою В.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з неї заборгованості в розмірі 17 018,83 грн., який не відповідає розміру зазначеному в рішенні суду. Крім того, по реструктуризації заборгованості, 11 березня 2014 року було сплачено 300 грн.

Посилаючись на викладене та на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а також в порушення зазначеного Закону відправлена простою кореспонденцією а не рекомендованим листом з повідомленням, заявниця просила скасувати вказану постанову.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 квітня 2014 року в задоволені скарги ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі заявниця, посилаючись на незаконність ухвали суду, просила її скасувати та скасувати постанову про відкриття провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу, державний виконавець просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, осіб які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2010 року, яке набрало законної сили 1 березня 2010 року з ОСОБА_2, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» стягнуто суму у розмірі 15 288,83 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №120Б від 05.06.2008 року, судовий збір у розмірі 152,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (а.с. 48-50).

На підставі вказаного рішення Ленінським районний судом м. Миколаєва 19 березня 2010 року було видано виконавчий лист №2-1445/10 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15288,83 грн. Судовий збір 1700 грн., інформаційно-технічне забезпечення 30 грн. (а.с.14).

Отже, при оформленні виконавчого листа було допущено помилку щодо суми судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформлені або видачі.

Як встановлено судом, допущена помилка при оформлені виконавчого листа не була виправлена відповідно до закону.

За положеннями ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються зокрема, резолютивна частина рішення.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. (п.1 ч.1 ст.19 Закону).

З аналізу вказаних норм, Законом не передбачено обов'язку державного виконавця вимагати від стягувача рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист та звіряти чи відповідає резолютивна частина рішення суду тій резолютивній частині, що зазначена у виконавчому листі.

5 березня 2014 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Дзюбою В.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42326467 за заявою ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 26 лютого 2014 року про прийняття до виконання виконавчого листа №2-1445/10 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно на користь банку 17 018,83 грн. (а.с.15-16).

Вказана постанова 5 березня 2014 року за №01.05.10072/19 була направлена на адресу ОСОБА_2 та стягувачу (а.с.17).

Таким чином, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження щодо виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 17 018,83 грн. діяв відповідно до вимог Закону.

Посилання на те, що в рахунок заборгованості 11 березня 2014 року було сплачено 300 грн. є безпідставні, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження державному виконавцю про це не було відомо.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та обґрунтовано відмов у задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд скарги було проведено без участі ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки про час і місце розгляду скарги остання була повідомлена своєчасно 31 березня 2014 року (а.с. 10).

Крім того, розгляд скарги у відсутність заявниці не порушив її прав, оскільки всі необхідні докази, на які посилається ОСОБА_2 в обґрунтування своєї скарги, містяться в матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: