Рішення № 39114756, 04.06.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач - Медведєва Л.П.

Справа № 2/1214/928/2012

Провадження № 22ц/782/1951/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - судді Медведєвої Л.П.

Суддів - Соловей Р.С., Пащенко Л.В.

при секретарі - Арутюнян Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового будинку, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» подано до суду вказаний позов.

У викладенні обставин, якими позивач обгрунтовував свої позовні вимоги, він зазначив, що відповідно до укладеного договору відповідач 08.05.2007 року отримала кредит у розмірі 45000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.05.2017 року. Згідно умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти / щомісячний платіж/ для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом,за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створенного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов`язкових платежів з цих коштів.У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 01.02.2012 року має заборгованість - 108006,59 гривень, яка складається з наступного: 41890,26 - заборгованість за кредитом; 33759,49 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2540,70 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом;24434,87 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250,00 гривень - штраф /фіксована частина/, 5131,27 гривень - штраф /процентна складова/.В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач уклали договір іпотеки, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: будинок загальною площею 42.90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку №434 від 08.05.2007 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 45000,00 гривень. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Позивач просив звернути стягнення на зазначений вище будинок шляхом продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцемёз отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку /предмету іпотеки/, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства,іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2014 року позов задоволено частково, внаслідок чого звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому як звичайні ціни на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом шляхом продажу вказаного предмету іпотеки,у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості у вигляді штрафу / процентної складової /в розмірі 5131,27 гривень , процентів в розмірі 5092,69 гривень та виселення відмовлено за недоведеністю вимог,у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості у вигляді штрафу /фіксованої частини/ в розмірі 250,00 гривень, пені за прострочення зобов`язання в розмірі 11266,12 гривень відмовлено за спливом строку позовної давності, стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 862,27 гривень.

Звернувшись з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про зміну рішення в частині: зменшення позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, зменшення пені за несвоєчасність виконання зобовь`зань за договором, укладення від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем,з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, задовольнити вимоги Банку в цій частині в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав,просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідачаё вислухавши пояснення представника позивача,дослідивши матеріали справиё обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Такёсудом встановлено, що 08 травня 2007 року сторони уклали кредитний договір №LGYOGK00000092ёвідповідно до якого відповідачка отримала кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 08.07.2007 року по 08.05.2017 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 49500 гривень на наступні цілі:у розмірі 45000 гривеньёа також у розмірі 4500 гривень на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0.20% від суми виданого кредиту відсотки за досрокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Відповідачка відповідно до п.7.1 договору зобов`язалася щомісяця в період сплати з 21 по 28 число надавати Банку щомісячний платіж в сумі 852,34 гривень для погашення заборгованості за договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони 05.08.2007 року уклали договір іпотеки. Згідно з п.35.3 договору іпотеки відповідачка надала в іпотеку нерухоме майноёа саме: будинок загальною площею 42.90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмет іпотеки / п.35.5 договору/ складає 45000 гривень.

Зобов`язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконала, в результаті чого станом на 01.02.2012 року утворилася заборгованість в розмірі 86266,51 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом - 41890,26 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом - 28666,80 гривень,заборгованість з винагороди з надання фінінсового інструменту - 2540,70 гривень, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 13168,75 гривень. З наданого представником позивача листа від 25 грудня 2008 року №20.1.3.2/6-31316 вбачається, що позивач повідомляв відповідачку про збільшення процентної ставки з передбаченої договором 16.08% до 26.9%, тобто тільки про збільшення звичайної процентної ставки за користуванні кредитом.

Спір судом вирішено на підставі п.1 ч.2 ст.258,ч.4 ст.267, ч.ч.1,5 ст.261, ст.526 ЦК України, ст.12, ч.1 ст.33,ч.ч.1,5,6 ст.38, ст.39 Закону України « Про іпотеку», при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.3,10,11,60,88,212-215 ЦПК України.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості, в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, виключив з суми заборгованості штраф /процентна складова/ у сумі 5131,27 гривень, штраф /фіксовна частина/ у сумі 250,00 гривень у зв`язку зі спливом строку позовної давності, зменшив розмір пені в межах строку позовної давності в один рікё і в порушення вимог норм матеріального та процесуального права не визначив, яким способом здійснити звернення на предмет іпотеки.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справиёякі мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи,порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

В частині рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, позивач не оскаржує.

В частині визначення розміру пеніёколегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.549 ЦК України,неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України,якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків / ст.626 ЦК України/.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК Укроаїни, яка передбачає укладення договору, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідач погодився зі всіма умовами договору, що засвідчив підписом в договорі.

Відповідно до п.5.4 кредитного договору, сторони погодили, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, у зв`язку з чим Банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми позову.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірнимёякщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки зазначений договір чи окремі його положення відповідачем не оспорено та вони недійсними не визнавалися, тому діє презумпція правомірності правочину, а відповідно і умови договору щодо стягнення штрафу в розмірі 250,00 гривень та 5% від суми позову є обов`язковими для виконання.

В той же час суд зазначає, що положення кредитного договору не містять тлумачення поняття «сума позову» на підтвердження того, що зазначене поняття включає в себе сукупність заборгованості по кредиту, процентам, винагороді та пеніёа не якусь іншу суму окремих видів заборгованості.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що п.5.4 кредитного договору чітко зазначено: « у зв`язку з чим Банк змушений буде звернутися до суду ... 5% від суми позову».

Тобто, відповідач зобов`язаний сплатити 5% від суми позову при зверненні Банку до суду.

Згідно до ст.80 ЦПК України: ціна позову / або сума позову/ у позовах про стягнення грошових коштів - сума, яка стягується.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення: заборгованості по кредиту, процентам, комісії, пені і саме сума всіх цих складових і є сумою позову та саме з цієї суми позивач вирахував штраф у розмірі 5% від суми позову.

Таким чином ПАТ КБ «Приватбанк» має всі правові підстави вимагати стягнення з боржника штрафу / процентної складової / у розмірі 5131,27 гривень і суд першої інстанції повинен був задовольнити цю позовну вимогу у повному обсязі.

Щодо відмови суду у стягненні штрафу / фіксованої частини/, колегія суддів зазначає про наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд дійшов висновку, що позивачем пропушено строк позовної давності.

Суд вирішив, що строк позовної давності розпочався в грудні 2007 рокуёчерез 30 днів після першого порушення позичальником зобов`язання та відповідно сплив.

Проте, зазначений висновок суду є помилковимёоскільки суд неправильно витлумачив положення кредитного договору.

В кредитному договорі зазначено, що Банк має право нарахувати штраф при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, але, суд не звернув уваги, що в договорі також зазначено: у зв`язку з чим Банк змушений буде звернутися до суду.

Тобто, штраф нараховується позичальнику саме в момент звернення позивача до суду із позовом.

Статтею 1 Закону України « Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи 27.02.2012 року відповідачу була надіслана така вимога, однак вона залишилася без задоволення / а.с.33/.

Посилання суду на те, що відповідно до розділу договору іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України « Про іпотеку» продаж предмета іпотеки передбачений тільки у разі позасудового вирішення спору, колегія суддів не може прийняти до уваги по наступним підставам.

Відповідно до п. 18.8.1договору іпотеки іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

У п. 18.8.2 вказано, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у випадку, зокрема, порушення іпотекодавцем зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору.

Частиною другою ст. 35 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, в разі, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

За умовами договору іпотеки, укладеного між сторонами 08.05.2007 року, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.18.8.1 договору. Відповідно до п.18.8.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або в порядку позасудового врегулювання на підставі розділів 2-3 цього договору.

Крім цього, як вбачається із Заставної серії ПБ №003665 / а.с.87/, виданої відповідачем у справі, в забезпечення виконань зобов`язань за кредитним договором на підставі договору іпотеки з правом звернення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки; продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від імені іпотекодавця у спосіб, передбачений ст.38 Закону України « Про іпотеку» або в інший спосібёпередбачений законодавством.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», то суд у своєму рішенні може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.38 вказаного закону, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови

іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за

відшкодування завданих збитків.

Таким чином, ст.ст.33,38,39 Закону України « Про іпотеку» надають право іпотекодержателю одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на підставі рішення суду, в якому буде зазначено один із способів реалізації, а саме: продаж іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до ст.41 Закону України « Про іпотеку», яка передбачає реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах,реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження»,з дотриманням вимог цього Закону.

З договору, укладеного сторонами у справі, вбачається, що порядок реалізації предмета іпотеки сторонами договору визначено, встановлений порядок реалізації передбачає право позивача від імені власника вчиняти будь-які діїёнаправлені на реалізацію предмета іпотеки / а.с.20/.

Суд першої інстанції помилково послався на норми ч.ч.1,5,6 ст.38 Закону України « Про іпотеку», оскільки вони передбачають дії по продажу предмета іпотеки іпотекодержателем в порядку ст.38 цього Закону.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, відповідає як умовам укладеного договору так і вимогам законодавства,тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення вказаних позовних вимог.

Щодо зменшення судом позовних вимог в частині зменшення заборгованості по процентам за користування кредитом, колегія суддів вважає зазначити про наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченняёа також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць, які розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. На підставі п.2.3.1 договору банк збільшив відсоткову ставку, внаслідок чого збільшились відсотки розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи / а.с.57-58/, рішенням апеляційного суду Луганської області від 22 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставкиёзобов`язання до скасування відсоткової ставки та повернення до розміру на день укладення, зобов`язання до проведення перерахунку заборгованості і дострокове розірвання кредитного договору, за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 жовтня 2012 року, останнє змінено, в частині позовних вимог про визнання незаконним підвищення відсоткової ставкиёзобов`язання до скасування відсоткової ставки та повернення до розміру на день укладення, зобов`язання до проведення перерахунку заборгованості скасовано і ухвалено нове рішення , яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

Таким чином, вказані пункти договору є дійсними і нарахування відсотків здійснено законно та відповідно до ст.ст.626,627,638,640 ЦК України, які передбачають поняття договору, свободу договору, укладення і момент укладення договору, кредитний договір між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 відповідає вимогам вказаних норм матеріального права та є дійсним.

З встановлених обставин та норм права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в частині заборгованості за кредитним договором по процентам за користування кредитом,штрафу /фіксована частина/ у розмірі 250,00 гривень та штрафу / процентна складова/ у розмірі 54131,27 гривеньёа також в частині позовних вимог щодо надання ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень продавця, підтвердженням права Банку на проведення дій, передбачених відповідними положеннями договору іпотеки, що містяться в розділі «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя»з фактичним наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, яка передбачає розподіл між сторонами судових витрат, з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,00 гривень.

При викладених обставинах, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду має бути змінено.

Керуючись ст.ст.209,307,309 ЦПК України,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»- задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2014 року, - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового будинку - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 42.90 кв.м, жилою площею 25.30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 45000 гривень, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором №LCY0CK00000092 від 08 травня 2007 року в розмірі 96740,47 гривень, яка складаєься із: заборгованості за кредитом у розмірі 41890,26 гривень,заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 33759,49 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2540,70 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 13168,75 гривень, фіксованої частини штрафу у розмірі 250.00 гривень, процентної складової штрафу у розмірі 5131.27 гривень,шляхом продажу його Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» / (49094, м Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

У задоволенні позову в частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку / предмет іпотеки/, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 1064 / одна тисяча шістдесят чотири / гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді