Постанова № 39113378, 26.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 травня 2014 року 11:30 справа №826/4894/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод”

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” (далі по тексту – позивач, ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2013 року №0004882201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4894/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 травня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 27 листопада 2013 року №0004882201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 274.1 статті 274, пункту 286.4 статті 286, пункту 287.1 статті 287, пунктів 288.1, 288.2, 288.3, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб на 897 404,99 грн., у тому числі за основним платежем – 717 651,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 179 753,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 01 листопада 2013 року №1792/26-56-22-01-03/03149949 “Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” (код за ЄДРПОУ 03149949) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем пункту 274.1 статті 274, пункту 286.4 статті 286, пункту 287.1 статті 287, пунктів 288.1, 288.2, 288.3, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 196 856,85 грн.

Такі порушення базуються на тому, що підприємством не задекларовано та не сплачено орендну плату за землю за спірний період; в порушення умов договору, позивачем не здійснено дій направлених на його виконання, а саме не складено акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки орендодавцю, внаслідок чого до даного часу в кадастровій книзі земельна ділянка обліковується за перевіреним підприємством, що говорить про автоматичну пролонгацію договору оренди земельної ділянки.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: з моменту закінчення терміну дії договору, введення в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та передачі його на баланс ТОВ “ЖЕО-3”, у ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” відсутній обов’язок сплачувати орендну плату за дану земельну ділянку.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю підтримують висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод”, виходячи з наступних мотивів.

Статтею 1 Закону України “Про оренду землі” визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об’єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Матеріали справи підтверджують, що згідно договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2004 року ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” на підставі рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року №638-8/798, передано в оренду на два роки земельну ділянку по вул. Почайнинській, 70, у Подільському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:85:297:0005.

Таким чином, строк дії даного договору оренди земельної ділянки закінчився 01 березня 2006 року.

Пунктом 7.1 договору встановлюється, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено.

У свою чергу, пунктом 7.4, вказаного договору передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов’язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, вирішуючи даний спір, належить встановити чи мало місце укладення договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2004 року на новий строк (поновлення договору оренди землі), після закінчення строку його дії, а також факт наявності порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, встановлені в акті перевірки, а саме необхідність декларування та сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку за перевірений період.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач зазначив, що договір оренди земельної ділянки не поновлював, користування ділянкою після закінчення строку дії договору не здійснював, посилаючись у тому числі на лист Департаменту земельних ресурсів від 27 березня 2014 року №057027-2956.

У згаданому листі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що за наслідками проведеного обстеження встановлено, що фактичним землекористувачем земельної ділянки по вул. Почайнинській, 70, у Подільському районі м. Києва є ОСББ “Почайнинська 70”, а також підтвердив, що термін дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” та Київською міською радою, закінчився 16 березня 2006 року.

Суд звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” використовував земельну ділянку по вул. Почайнинській, 70, у Подільському районі м. Києва, після закінчення строку дії договору оренди цієї земельної ділянки, з метою проведення підприємницької та інших видів діяльності, відповідачем до суду не надано.

Частиною сьомою статті 38 Закону України “Про Державний земельний кадастр” передбачено, що форми витягу, довідки з Державного земельного кадастру, повідомлення про відмову у наданні відомостей, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей Державного земельного кадастру встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Наданий відповідачем в матеріали справи витяг з державного земельного кадастру не містить жодної доказової інформації, а тому не приймається судом до уваги, оскільки не відповідає вимогам Закону України “Про Державний земельний кадастр” та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Частиною першою статті 21 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Буквальний зміст зазначених правових норм вказує, що договір оренди земельної ділянки є виключною підставою для нарахування орендної плати, яку орендар зобов’язаний вносити за користування цією земельною ділянкою.

Разом з тим, судом не встановлено, а відповідачем не доведено факту вчинення ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” дій по використанню земельної ділянки для проведення підприємницької та інших видів діяльності в межах перевіреного періоду, тобто не надано доказів наявності підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, а тому, на думку суду, підстави для нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2004 року відсутні, відповідно висновки акта перевірки є помилковими та документально не підтверджуються.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відсутність акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки орендодавцю, є підставою для автоматичної пролонгації договору оренди земельної ділянки, оскільки чинним законодавством визначено чіткий порядок поновлення договору оренди землі, а наведена обставина, не є самостійною підставою для поновлення договору оренди землі, враховуючи не встановлення факту продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Як встановлено частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі”, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Аналізуючи положення вказаної правової норми та зміст матеріалів справи, суд звертає увагу, що навіть у разі наявності факту користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, цей договір міг вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, тобто в межах даного спору максимальний строк дії договору оренди землі, з урахуванням його поновлення, закінчився 01 березня 2008 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27 листопада 2013 року №0004882201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко