Ухвала суду № 39113012, 10.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/285/2014(м)

0520/11812/2012

Головуючий у 1-й інстанції Пустовойт Т.В.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 27

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Сороки Г.П., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_2 про припинення поруки, визнання її недійсною та такою, що підлягає розірванню, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання договорів частково недійсними за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 серпня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

26 березня 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі за текстом ПАТ «Універсал Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами №103-2008-2534 та №103-2008-2535 від 28.07.2008 року у розмірі 1 172 042,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.07.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №103-2008-2534, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 396935,90 грн. для поточних потреб за умови повернення та сплати відсотків за користування кредитними коштами згідно графіку погашення терміном по 10.07.2038 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.07.2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №103-2008-2534-Р, згідно умов якого остання зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань, що виникли за кредитним договором, у повному обсязі.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 15.02.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 650372,24 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 40796,20 грн., по сумі дострокового стягнення кредиту - 349524,10 грн., за відсотками - 224987,10 грн., по підвищених відсотках - 35064,84 грн.

Крім того, 28.07.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №103-2008-2535, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 284000,00 грн. для поточних потреб за умови погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до графіку погашення терміном по 10.07.2038 року. На забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором 28.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 також було укладено договір поруки №103-2008-2535-Р, згідно умов якого остання зобов'язалась нести солідарну відповідальність перед Банком за невиконання ОСОБА_2 всіх його зобов'язань за кредитним договором. У порушення умов договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 15.02.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 521670,33 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 46149,87 грн., заборгованість по сумі дострокового стягнення кредиту - 233116,81 грн.,по відсотках - 191675,86 грн., по підвищених відсотках - 50727,79 грн.

Оскільки на вимогу банку заборгованість за даними кредитними договорами відповідачами не погашена позивач просив стягнути цю заборгованість у розмірі 1 172 042,57 грн. солідарно з відповідачів, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 219,00 грн. (т.1 а.с.3-6)

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 13 листопада 2012 року позов ПАТ «Універсал Банк» був задоволений та стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитними договорами у сумі 1 172 042,57грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 219,00грн.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 21 грудня 2012 року за заявою ОСОБА_3 вказане заочне рішення від 13 листопада 2012 року було скасоване і справа призначена на новий розгляд.

10 грудня 2012 року до суду звернулася відповідачка ОСОБА_3 з позовом до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 про припинення поруки та просила припинити її поруку за договором №103-2008-Р від 28.07.2008 року за зобов'язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором №103-2008-2534 від 28.07.2008 року та визнати договір поруки недійсним та таким, що підлягає розірванню (т.1 а.с.196-197).

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 21.09.2011 року їх шлюб з відповідачем ОСОБА_2 було розірвано, сумісно не проживають. Про те, що колишній чоловік не виконує кредитні зобов'язання їй стало відомо тільки після винесення судом заочного рішення, згідно якому з неї, як з поручителя було стягнуто суму кредитного договору, пеню та процентні ставки. Вважає, що банком незаконно було збільшено процентну ставку без її згоди, що передбачено п.2.1 договору поруки №103-2008-Р від 28.07.2008 року, у порушення вимоги закону протягом року з моменту припинення виконання кредитних обов'язків з боку ОСОБА_2 Банк не повідомив її як поручителя про їх невиконання, у зв'язку з чим відповідно до ст.559 ЦК України її обов'язки як поручителя підлягають припиненню. Крім того, вимоги пред'явлені до неї юридичною особою ПАТ «Універсал Банк», з яким в неї відсутні договірні обов'язки, банк не повідомив її про зміну кредитора. Тому, просила припинити поруку та визнати договір поруки недійсним і таким, що підлягає розірванню.

22 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання договорів недійсними, який в подальшому змінив та в остаточній редакції позову просив: визнати частково недійсним кредитний договір №103-2008-2535 від 28.07.2008 року, укладений між ним і ВАТ «Універсал Банк», в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 22,95% річних; визнати по кредитному договору №103-2008-2535 від 28.07.2008 року розмір відсотків за користування кредитними коштами 19,95% річних; визнати недійсними п.1.1.1 кредитного договору №103-2008-2534 від 28.07.2008р. та п.1.1.1 кредитного договору №103-2008-2535 від 28.07.2008 року, укладених між ним і ВАТ «Універсал Банк» (т.1 а.с.221-223,236-239).

На мотивування своїх вимог посилався на те, що п.1.1.1. кредитних договорів № 103-2008-2534 та №103-2008-2535 від 28.07.2008 року щодо нарахування підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлений строк суперечить діючому законодавству України. Зокрема, вимогам ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» про те, що розмір пені, передбачений укладеним договором, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а підвищена процентна ставка фактично є пенею. У порушення п.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» банком йому не було повідомлено та направлено листів про зміну процентної ставки на підвищену, а відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. При підписанні кредитних договорів працівники банку запевнили його, що по суті він отримав один кредит відповідно до його заяви про надання кредиту та, що лише технічно необхідно було оформити два кредитних договори. Крім того, згідно п.2.1.3 даних договорів був відкритий лише один рахунок НОМЕР_2, що суперечить Постанові правління НБУ №492 від 12.11.2003 р., та є неможливим нарахування різних відсотків на один рахунок.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.02.2013 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 про припинення поруки та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитних договорів.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 серпня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитним договорам у сумі 1 172 042,57 грн. та у дольовому порядку витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 219,00 грн., з кожного по 1 609,50 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними відмовлено.

Також відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 про припинення поруки, визнання їх недійсними та такими, що підлягають розірванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач за основним позовом ОСОБА_2, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Універсал банк» задовольнити частково, його позовні вимоги про визнання недійсними кредитних договорів №103-2008-2534 від 28.07.2008 року та №103- 2008-2535 від 28.07.2008 року в частині нарахування відсотків в розмірі 19,95 та 22,95 відповідно, а також визнання недійсними п. 1.1.1 вказаних кредитних договорів задовольнити.

Відповідачка за основним позовом ОСОБА_3, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні її позову про припинення поруки за кредитними договорами ОСОБА_2 та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення виклику до суду рекомендованим листом з повідомленням. ОСОБА_2 про причини неявки суду не повідомив. ОСОБА_3 подала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, доводи своєї апеляційної скарги підтримала та просила скаргу задовольнити. З огляду на наведене, керуючись положеннями ст.305 ЦПК України, враховуючи те, що справа перебуває у проваджені апеляційного суду з лютого місяця 2014 року, неодноразово призначалась до розгляду, розгляд справи відкладався із-за неявки сторін, а також те, що відповідачі повторно не з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи у відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ПАТ «Універсал Банк» - Каманець М.І., яка просила апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 28.07.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (на теперішній час ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №103-2008-2534, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 396 935,90 грн. на строк по 10.07.2038 року за умови повернення та сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 19,95 % річних в порядку, на умовах та в строки, передбачені цим договором (т.1 а.с.7-24,28).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору.

Згідно п.1.1.1 кредитного договору сторони домовились, що за користування коштами понад встановлений строк або терміни погашення нараховується процентна ставка в розмірі 59,85 % річних. Розмір підвищеної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства, нормативних актів НБУ. Під терміном «прострочена сума основного боргу» сторони розуміють суму кредиту, що надана позичальнику за договором та станом на певну дату не повернена останнім кредитору у терміни її погашення згідно умов договору.

Пункт 2.8 кредитного договору передбачено, що при надходженні від позичальника коштів в погашення заборгованості позичальника перед кредитором за цим договором виконання зобов'язань позичальника здійснюється в наступній черговості: сплата комісійної винагороди в разі погашення кредиту у випадку, визначеному у п.п.4.1.1, 4.1.2; сплата процентів за користування кредитом понад встановлений строк кредитування або терміни повернення суми кредиту згідно умов графіку погашення (процентів за підвищеною процентною ставкою); сплата нарахованих строкових процентів за користування кредитом (процентів за базовою процентною ставкою); сплата простроченої заборгованості за кредитом; сплата строкової заборгованості за кредитом; штрафні санкції.

Також 28.07.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №103-2008-2535, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 284000,00 грн. на строк по 10.07.2038 року за умови повернення та сплати процентів за користування кредитом в розмірі 22,95 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (т.1 а.с.37-51,55).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору.

Згідно п.1.1.1 кредитного договору сторони домовились, що за користування коштами понад встановлений строк або терміни погашення, нараховується процентна ставка в розмірі 68,85% річних. Розмір підвищеної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства, нормативних актів НБУ. Під терміном «прострочена сума основного боргу» сторони розуміють суму кредиту, що надана позичальнику за договором та станом на певну дату не повернена останнім кредитору у терміни її погашення згідно умов Договору.

Даний кредитний договір в п.2.8 передбачає аналогічну черговість погашення заборгованості.

Графіками погашення заборгованості, які є невід'ємною частиною кредитних договорів, сторони визначили строк внесення щомісячних платежів на погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами - 10 число кожного місяця, визначені конкретні суми, які підлягають сплаті на погашення кредиту, процентів за користування кредиту та страхових сум в певну дату.

На забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за вказаними кредитними договорами 28.07.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено два договори поруки №103-2008-2534-Р та №103-2008-2535-Р (т.1 а.с.25-28,52-54).

Згідно п.1.2 договорів поруки поручитель засвідчує, що йому добре відомо усі умови основного договору (кредитного договору) і він погоджується з ними, зокрема, розміром процентної ставки 19,95% і 22,95% за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів та розміром підвищеної процентної ставки 59,85% і 68,85% за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів, інші умови Основного договору.

Підпунктами 1.3, 1.4 договорів поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з боржником за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Згідно п.2.1 договорів поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

На виконання умов кредитних договорів для здійснення розрахунково-касових операцій позичальника з надання та погашення кредиту позивачем на ім'я позичальника було відкрито поточний рахунок в UAH НОМЕР_2 та ощадний рахунок в UAH НОМЕР_3, що підтверджується довідкою ПАТ «Універсал Банк» від 27.02.2012 року, відомостями про переміщення грошових коштів по даним рахункам (т.1 а.с.28,50-51,55,127-138).

Згідно матеріалів справи платежі в погашення кредиту та сплату відсотків за його користування, здійснювалися з порушенням графіка, що призвело до створення простроченої заборгованості.

Відповідно до розрахунків Банку станом на 15.02.2012 року виникла заборгованість за кредитним договором № 103-2008-2534 від 28.07.2008 року у розмірі - 650 372,24 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 40 796,20 грн., по процентах - 224 987,10 грн., по сумі дострокового стягнення кредиту - 349 524,10 грн., по підвищених відсотках - 35 064,84 грн., та за кредитним договором №103-2008-2535 від 28.07.2008 року у розмірі - 521670,33 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 40 149,87 грн., по процентах - 191675,86 грн., по сумі дострокового стягнення кредиту - 233 116,81 грн., по підвищених відсотках - 50727,79 грн., а всього 1 172 042,57грн. (т.1 а.с.29,59,146-147,154-155).

02.04.2009 року та 17.02.2012 року відповідачам були надіслані вимоги про повне дострокове погашення кредитів за договорами №103-2008-2534 від 28.07.2008 року та №103-2008-2535 від 28.07.2008 року (т.1 а.с.30-36,56-58), однак ці вимоги не були виконані, прострочена заборгованість не погашена, що не оспорювалось відповідачами.

За таких обставин, виходячи з того, що банк свої зобов'язання за кредитними договорами виконав та надав позичальнику кредитні кошти в обумовленій у договорах сумі, а позичальник свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконує, погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами проводить з порушенням строків проведення платежів, визначених умовами договорів та графіком, платежі проводить несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 15.02.2012 року виникла прострочена заборгованість за двома кредитними договорами на загальну суму 1 172 042,57грн., яка на вимогу банку відповідачами не погашена, суд першої інстанції дійшов до висновку про обгрунтованість вимог ПАТ «Універсал Банк», позов задовольнив та стягнув з відповідачів на користь позивача солідарно зазначену суму заборгованості за кредитними договорами і в дольовому порядку понесені позивачем та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору при подачі позову до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані кредитні договори укладені у відповідності з вимогами чинного на той час законодавства у письмовій формі, в них передбачені узгоджені між сторонами всі істотні умови договорів, сума кредиту, розмір та порядок сплати відсотків, інших платежів за кредитом, розмір щомісячних внесків, цільове призначення, види забезпечення та інші умови, про які домовилися сторони, в тому числі і умови щодо застосування підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений термін сплати щомісячних платежів на погашення кредиту, формула нарахування відсотків. Враховуючи те, що дані договори були підписані відповідачем та умови договорів його цілком влаштовували, він отримав примірник договорів, кредитні кошти за договорами, суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, дійшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсними кредитних договорів в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також пунктів 1.1.1 договорів.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що можливість зміни процентної ставки в сторону збільшення розміру відсотків за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої додаткової угоди була передбачена умовами договору поруки (п.2.1 договору поруки) та кредитного договору п.1.1.1), а також того, що 02.04.2009 року поручителю направлялась вимога про дострокове погашення всієї суми за кредитним договором у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором. Тому дійшов до висновку про відсутність правових підстав вважати поруку припиненою, визнання договорів поруки недійсними та такими, що не підлягають виконанню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до частин 1-3,5,6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Згідно п. 6 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.627, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.1054 за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст.15 і 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Зі справи вбачається, що між сторонами 28.07.2008 року були укладені два кредитні договори, згідно яких банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси, за договором №103-2008-2534 у розмірі 396935,90грн. цільовим призначенням - на погашення заборгованості позичальника перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», за договором №103-2008-2535 у розмірі 284800грн. з цільовим призначенням - на споживчі цілі зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі відповідно 19,95% та 22,95% річних від суми кредиту, а за користування кредитом понад встановлений строк у розмірі відповідно 59,85% та 68,85% від простроченої суми. Договори укладені у письмовій формі, підписані сторонами.

Як вбачається зі змісту спірних кредитних договорів, у них передбачено всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи кредитні договори, сторони дійшли згоди щодо укладання договорів за зазначених у них умовах, а відтак, з власної ініціативи на момент отримання коштів сторони визначили для себе правила подальшої поведінки, в тому числі і щодо ризиків, пов'язаних зі зміною обставин, з яких вони виходили при укладенні цього договору.

Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не навів ніяких обставин та не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що спірні договори були укладені без його вільного волевиявлення, що він був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування та що передбаченими договорами умовами виключається чи обмежується відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або наявні інші умови, явно обтяжливі для позичальника, та є несправедливими. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, тип відсоткової ставки, детальний розпис загальної вартості кредиту, в тому числі відсоткової ставки та страхових виплат, процедура виконання договору, нарахування підвищеної відсоткової ставки тощо, які передують укладенню договору була надана позичальнику, що вбачається з умов кредитних договорів, графіків повернення кредиту, заяв та анкети-заяви на видачу кредиту.

Тому доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, що суд не звернув належної уваги на те, що договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно не застосував положення Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ України №168 від 10.05.2007 року, є неспроможними та спростовуються наявними у справі доказами.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу відповідно до вимог ст.11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, правильно дійшов до висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_2 і в задоволенні позову відмовив у зв'язку з недоведеністю передбачених ст.ст.203,215 ЦК України, ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» підстав для визнання кредитних договорів недійсними, оскільки умови кредитних договорів не суперечать вимогам чинного на час їх укладання законодавству.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не надана оцінка тому, що у порушення вимог п.1.11 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ №492 від 12.11.2003 року згідно п.2.1.3 кредитних договорів був відкритий лише один рахунок НОМЕР_2, є безпідставними, оскільки зі змісту п.1.11 вказаної Інструкції вбачається, що положеннями цієї норми регулюються відносини щодо відкриття суб'єктами господарювання - юридичними особами поточного рахунку для здійснення операцій по формуванню статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду та поточного рахунку за кожною угодою про ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а відносини між банком та позичальником щодо кредитних договорів цими положеннями не регулюються.

Як вбачається зі справи, на підставі кредитних договорів від 28.07.2008 року банком на ім'я позичальника було відкрито поточний рахунок UAH НОМЕР_2 та ощадний рахунок UAH № НОМЕР_3 для здійснення розрахунково-касових операцій з надання та погашення кредитів, що підтверджується довідкою позивача від 27.12.2012 року та відомостями про переміщення грошових коштів по даним рахункам. З огляду на наведене та обставина, що всі внесені позичальником кошти на виконання кредитних зобов'язань поступали на один поточний рахунок, з якого банком кошти розподілялися по відповідним внутрішньобанківським кореспондентським рахункам на погашення кредитних зобов'язань за двома кредитними договорами відповідно до визначеної умовами договорів черговості платежів, не може бути підставою для визнання кредитних договорів недійсними, оскільки відкриття одного поточного рахунку за двома кредитними договорами від однієї дати укладання тієї фізичної особи чинним на той час законодавством не заборонялося.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що суд залишив поза увагою, що банк у порушення закону в умовах договорів передбачив односторонню зміну процентної ставки, також є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст.ст.3,6,212,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», встановлено, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Пунктом 1.1.1 спірних кредитних договорів за узгодженням сторін встановлена процентна ставка за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі відповідно 59,85% та 68,85% річних від простроченої суми. Таке узгодження не потребує в подальшому при настанні обставин прострочення внесення щомісячного платежу на погашення кредиту укладання додаткової угоди чи повідомлення позичальника про настання строку застосування підвищеної процентної ставки, оскільки підвищена процентна ставка як і умови її застосування та формула нарахування цих відсотків визначена умовами договору за погодженням сторін і нарахування підвищених відсотків не є зміною умов кредитних договорів.

Крім того, розмір обов'язкового щомісячного платежу на погашення кредиту визначено за домовленістю сторін в додатку №2 до кредитних договорів, строк внесення щомісячного платежу на погашення кредиту встановлено 10 числа кожного місяця, розмір щомісячного платежу встановлено за договором №103-2008-2554 у розмірі 1102,60грн., за договором №103-2008-2535 у розмірі 1183,33грн.

Кредитні договори були укладені у відповідності з вільним волевиявленням сторін договорів. Як вбачається з анкети-заяви ОСОБА_2 є особою обізнаною в праві - адвокатом (т.1 а.с.20-23), був ознайомлений з умовами кредитних договорів та був згоден з їх умовами, що засвідчив своїм особистим підписом на кожній сторінці договорів та додатків до них. Приступив до виконання умов договорів та деякий час належним чином виконував умови договорів, тривалий час (більше чотирьох років) не оскаржував умови договорів, що також підтверджує те, що він був повністю ознайомлений з умовами договорів та був з такими умовами згоден.

З урахуванням наведеного колегія суддів також вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що фактично ним укладався один кредитний договір, тому за кредитним договором №103-2008-2535 від 28.07.2008 року підлягає визначенню процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 19,95% замість 22,95% річних, оскільки між сторонами за узгодженням сторін та згідно їх вільного волевиявлення укладено два кредитних договори на різні суми кредиту та різним цільовим призначенням.

Та обставина, що за кредитним договором №103-2008-2535 кредит наданий на строк по 10.07.2038 року, а в графіку платежів строк погашення кредиту зазначений 2028 рік не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки, як вбачається з графіку платежів (т.1 а.с.45-49) цей графік був узгоджений між сторонами та за їх взаємною згодою визначено строк погашення по 10.07.2038 року, у тому числі визначено розмір щомісячного платежу на погашення кредиту та строк внесення цих платежів по 10.07.2028 року, розмір та строк сплати відсотків по 10.07.2028 року, розмір та строк сплати страхових сум по 10.08.2037 року. Таке узгодження між сторонами виконання умов договору не суперечить чинному законодавству.

Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року по справі №1-12/2013 визначено, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 №543/96-ВП з наступними змінами роз'яснено, що передбачене даним законом обмеження пені у грошових зобов'язань подвійною ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні-особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що оспорювані кредитні договори ОСОБА_2 з ПАТ «Універсал Банк» укладав не як суб'єкт підприємницької діяльності, а як пересічна фізична особа (т.1 а.с.7-19,37-49), а тому дія зазначеного Закону на спірні правовідносини не поширюється, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення вимог вказаного Закону при укладанні спірних кредитних договорів є неспроможними.

Крім того, зі спірних кредитних договорів від 28.07.2008 року вбачається, що пунктом п.1.1.1 договорів сторони визначили, що за користування кредитними коштами понад встановлені договором терміни сплати щомісячних платежів по погашенню кредиту (термін сплати визначено 10 число кожного місяця), сплачує процентну ставку у розмірі відповідно 59,85% та 68,85% річних від простроченої суми, а не неустойку, передбачену ст.549 ЦК України.

Зі справи також вбачається, що позивачем відповідачам не висувалася вимога про стягнення пені, а тому у справі не вбачається підстав для обговорення питання щодо застосування встановленого ч.2 ст.258 ЦК України скороченого річного строку позовної давності, а також вимог ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно відмовив у призначенні фінансово-кредитної експертизи, допустивши неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, та принцип змагальності сторін, колегія суддів також вважає безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, з доводів ОСОБА_2, клопотання про призначення фінансово-кредитної експертизи ґрунтується на недійсності умов кредитних договорів щодо відсоткової ставки, застосування розміру підвищеної відсоткової ставки та строків дії договорів. При цьому, ОСОБА_2 заявляв клопотання про призначення експертизи для вирішення питань про визначення чи відповідають вимогам чинного законодавства та умовам кредитних договорів №103-2008-2534 від 28.07.2008 року та №103-2008-2535 від 28.07.2008 року розраховані нарахування по сплаті відсотків і розрахунок простроченої заборгованості по сплаті кредитів і відсотків за цими договорами; якщо розраховані банком нарахування проведені з порушенням, то як повинні бути розраховані відсотки та прострочена заборгованість; які допущені порушення вимог нормативних актів, що регулюють порядок видачі, погашення кредиту, його обліку та контролю; чи відповідає документальне оформлення операцій ПАТ «Універсал Банк» з надання кредитів вимогам чинного законодавства щодо нарахування відсотків по вказаним кредитним договорам за користування кредитом. Однак, дані питання підлягають правовій оцінці.

Зі справи також вбачається, що ніяких конкретних обставин, які б спростовували правильність проведених банком розрахунків заборгованості за обома кредитними договорами, які проведені у відповідності з умовами кредитних договорів та правильність яких підтверджується витягом з особового рахунку позичальника, ОСОБА_2 не навів та жодних доказів, в тому числі і квитанцій по внесенню платежів, які б не були враховані банком при визначенні розміру заборгованості, не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Надані відповідачем апеляційному суду його особисті розрахунки заборгованості за кредитними договорами не можуть бути визнані об'єктивними та не дають підстав для проведення судової фінансово-кредитної експертизи, оскільки в даних розрахунках допущені значні арифметичні помилки в сторону заниження нарахування сум процентів за користування кредитними коштами, крім того, розрахунки проведені не у відповідності з умовами кредитних договорів щодо сум щомісячних платежів і без застосування підвищеної відсоткової ставки.

Крім того, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання кредитних договорів недійсними, відсутні і підстави для визначення розміру заборгованості за кредитними договорами без врахування підвищеної відсоткової ставки до суми прострочених платежів на погашення кредиту, з урахуванням щомісячного платежу на погашення кредиту за договором №103-2008-2535 в розмірі 788,89грн., процентної ставки за цим договором 19,85% або строку дії договору по 10.07.2028 року, як цього бажає відповідач.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд неправильно дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання поруки припиненою, оскільки не звернув уваги на те, що без її згоди позивач змінив відсоткову ставку, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, а також на те, що банк не повідомив її про порушення боржником зобов'язань за кредитним договором та протягом року з моменту укладення договору не пред'явив до неї позову, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, згідно ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі справи вбачається, що в згідно пунктів 1.1-1.4 договорів поруки №103-2008-2534-Р та №103-2008-2535-Р від 28.07.2008 року ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання нести з боржником ОСОБА_2 солідарну відповідальність за всіма зобов'язаннями останнього за кредитними договорами, в томі числі і по сплаті підвищеної процентної ставки відповідно 59,85% та 68,85% за користування кредитом понад встановлений строк (т.1 а.с.25-27,52-54). Своїм підписом в договорах поруки поручитель засвідчила, що їй відомі усі умови кредитних договорів, в тому числі: сума основного боргу, процентна ставка основна та підвищена, термін виконання основного зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням того, що умовами кредитних договорів сторонами було узгоджено проценту ставку за користування кредитом та підвищену процентну ставку за користування кредитом понад встановлені строки, а також порядок нарахування процентів і ці умови були відомі поручителю на час укладення договорів поруки, та враховуючи те, що застосування підвищеної процентної ставки згідно умов договорів (п.1.1.1 кредитних договорів) не потребує укладання додаткових договорів чи додаткового узгодження з боржником або поручителем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що у зв'язку із застосуванням підвищеної процентної ставки на прострочену суму основного боргу не відбулася зміна умов кредитного договору - процентної ставки без погодження з поручителем, а тому в діях позивача не вбачається порушень п.2.1 договорів поруки та у справі відсутні передбачені ч.1 ст.559 ЦК України підстави для визнання поруки припиненою.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не проявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно пунктів 4.1,4.2 договорів поруки ці договори набирають чинності з моменту підписання, порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань за основним договором, що забезпечуються порукою.

Кредитними договорами встановлено строк виконання основного зобов'язання - по 10.07.2038 року (п.1.2 договорів), цей же строк виконання основного зобов'язання зазначено і в п.1.2 договорів поруки.

Зі справи також вбачається, що порушення зобов'язань за кредитними договорами ОСОБА_2 допускає з листопада 2008 року, вносячи щомісячні платежі несвоєчасно та не в повному обсязі (т.1 а.с.29,59).

Позивач 15.01.2009 року вручив попередження ОСОБА_2 про усунення порушень (т.1 а.с.30,56). У зв'язку з не усуненням порушень, позивач боржнику і поручителю під особистий розпис (без зазначення дати отримання) вручив вимогу від 02.04.2009 року про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги, зазначивши, що у разі не виконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається таким, що настав, повторно вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами позичальнику банк направив 17.02.2012 року, яка була ним отримана 28.02.2012 року (т.1 а.с.31-35,56-58). Позов до суду пред'явлено 26.03.2012 року.

З огляду на наведене відсутні і підстави, передбачені ч.4 ст.559 ЦК України, для визнання поруки припиненою. Оскільки строк виконання основного зобов'язання договорами встановлено, неспроможними є посилання ОСОБА_3 для застосування положень ч.4 ст.559 ЦК України про те, що якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, на які посилалась ОСОБА_3 в своїй позовній заяві як на підставу припинення поруки.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що суд залишив без уваги, що відбулася заміна кредитора, про що їй не повідомлялося, перед новим кредитором у неї зобов'язань немає, є неспроможними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Універсал Банк», з яким вона укладала договори поруки, змінив найменування на ПАТ «Універсал Банк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, витягом зі Статуту (т.1 а.с.75-77), тому відсутній факт заміни кредитора. Крім того, відповідно до вимог ст.ст.516,559 ЦК України заміна кредитора не потребує згоди поручителя, не припиняє поруки та не звільняє поручителя від відповідальності.

Зі справи також вбачається, що ОСОБА_3, висуваючи вимоги про визнання поруки недійсною та такою, що підлягає розірванню, в своїй позовній заяві не навела ніяких обставин та правових обґрунтувань цих вимог. Не наведено таких обставин в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі. Зі змісту договорів поруки вбачається, що договори укладені у письмовій формі, підписані сторонами, в них передбачені всі істотні умови такого виду договору відповідно до положень параграфа 3 глави 49 ЦК України. Тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову у визнанні поруки недійсною та такою, що підлягає розірванню, у зв'язку з необґрунтованістю цього позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку та обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права дійшов до висновку про задоволення основного позову та відмову в задоволенні позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду першої інстанції і давали б апеляційному суду підстави провести переоцінку наданих доказів, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення суду, у справі не встановлено.

Таким чином, переглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження, на підставі доказів, наданих сторонами, колегія суддів вважає, що зроблені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права. Апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають відхиленню.

У зв'язку з відхиленням апеляційних скарг та залишенням без зміни рішення суду першої інстанції, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині основного позову у розмірі 428,97грн., оплата якого ОСОБА_3 була відстрочена до розгляду справи, підлягає стягненню з нього в дохід держави.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 серпня 2013 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 428 гривень 97 копійок (на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, банк отримувача ГУДКС України в Донецькій області ЄДРПОУ 38033949, отримувач Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський район, Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь), код ЄДРПОУ 02891428).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Песоцька Л.І.

Судді : Сорока Г.П.

Гаврилова Г.Л.