Постанова № 39112210, 03.06.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Миколаїв

03 червня 2014 року справа № 814/1025/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доУправління Укртрансінспекції у Миколаївській області, вул. Будівельників, 15а, м. Миколаїв, 54034

провизнання дій протиправними по складанню постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 030034, № 030035 від 25.03.2014

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області про визнання протиправними дії по складанню постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 030034, № 030035 від 25.03.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постанови про накладання штрафу є протиправними, оскільки відповідач неправомірно вимагав поліс обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, оскільки ОСОБА_2 не є його водієм, не перебуває з ним у трудових відносинах. Він є його рідним братом, використовував автомобіль в особистих цілях та не перевозив вантаж.

Відповідач проти позову заперечував, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки при проведенні рейдової перевірки перевезень вантажів автомобільним транспортом було встановлено порушення позивачем ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність на підставі ст. 60 вищезазначеного Закону, а саме: порушення режимів праці та відпочинку водієм ОСОБА_2 та відсутній страховий поліс обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на водія ОСОБА_2, тому постанови прийнятті законно та обґрунтовано.

Дослідив матеріали справи суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі вимог ч.3 ст. 2 КАС України.

Указом Президента України від 06.94.2011 № 387 затверджено Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, п. 1 якого зазначає, що Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування. Відповідно до п.7 цього Положення, Укртрансінспекція України реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в областях тощо.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; державний контроль здійснюється шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок. При проведенні позапланових та рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Відповідно до п. 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобах тощо.

Згідно з п. 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортних засобів порушень законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається відповідний акт.

Відповідно до п.15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених ст. 39 і 48 Закону "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.02.2014 № 024434 встановлено, що під час перевірки виявлено порушення, а саме: внутрішні вантажні перевезення по маршруту м. Первомайськ - м. Львів згідно товарно-транспортної накладної № 197/14 від 02.02.2014 відбувались водієм ОСОБА_2 без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку за 04.02.2014 та за попередні 28 днів, відсутній поліс обов'язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті.

Відповідно до п. 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі та за наявності підстав керівник органу виносить постанову.

Відповідач направив запрошення на розгляд справи за актом про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт на 25.03.2014, яке позивач отримав 15.03.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивач на розгляд справи до інспекції не з'явився, заперечень не надав.

Постановою № 030034 від 25.03.2014 до позивача була застосована фінансова санкція в сумі 1700 грн. за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт, за що передбачена відповідальність абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких зазначений ст. 48 Цього Закону: відсутній страховий поліс обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на водія ОСОБА_2 (а/м Івеко д/н НОМЕР_1).

Постановою № 030035 від 25.03.2014 до позивача була застосована фінансова санкція в сумі 340 грн. за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт, за що передбачена відповідальність абз. 8 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: порушення режимів праці та відпочинку водієм ОСОБА_2 транспортного засобу (а/м Івеко д/н НОМЕР_1).

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, що складає 1700 грн.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу IVEKO MAGIRUS, 440 Е43, власником є ОСОБА_1.

При перевірки водієм транспортного засобу був ОСОБА_2, який не надав перевіряючим страховий поліс та щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець, у виді діяльності якого зазначено - код 49.41- вантажний автомобільний транспорт (основний).

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про страхування» особисте страхування від нещасних випадків на транспорті є обов'язковим видом страхування.

Згідно з п. 4 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 № 959 страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 24.06.2010 № 385 П.3.3., 3.5 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання. Перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису.

Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 передбачено, встановлюється особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку та вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Посилання позивача на те, що дії відповідача по складанню постанов протиправні, оскільки ОСОБА_2 не є його водієм та позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства, які допустив ОСОБА_2, судом до уваги не приймається, оскільки Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, передбачено право відповідача виносити постанови, правопорушення були скоєні на автомобілі, якій належить позивачу, документів суду на спростування доводів відповідача позивач суду не надав, а саме: страховий поліс на ОСОБА_2 та тахокарти за 04.02.2014 та попередні 28 днів позивач суду не надав. Відповідальність відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» накладається на автомобільних перевізників, яким є позивач згідно довідки з Єдиного Державного реєстру.

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.11, 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т. О. Гордієнко