Постанова № 39110085, 29.05.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа № 809/1299/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю: відповідача - Ілиняка В.І.,

представника відповідача - Данилюк О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів",

до відповідача: Старшого державного інспектора з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Івано-Франківській області ДП "Держенергонагляд у Західному регіоні" - Ілиняка Василя Івановича; В.о. начальника інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Івано-Франківській області ДП "Держенергонагляд у Західному регіоні" - Дзівідзінського Ігоря Ярославовича,

про визнання протиправними та скасування припису №03/30-11-073 від 24.12.2013 р., акту перевірки №03/30-11-006 від 17.01.2014 р., та постанови №2 від 30.01.2014 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Старшого державного інспектора з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Івано-Франківській області ДП "Держенергонагляд у Західному регіоні" - Ілиняка Василя Івановича (надалі також - Ілиняк В.І.); В.о. начальника інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Івано-Франківській області ДП "Держенергонагляд у Західному регіоні" - Дзівідзінського Ігоря Ярославовича (надалі також - відповідачі) про визнання протиправними та скасування припису №03/30-11-073 від 24.12.2013 р., акту перевірки №03/30-11-006 від 17.01.2014 р., та постанови №2 від 30.01.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами протиправно, в порушення норм чинного законодавства винесено припис №03/30-11-073 від 24.12.2013 року, акт перевірки №03/30-11-006 від 17.01.2014 року, та постанову №2 від 30.01.2014 року, якими встановлено порушення законодавства про електроенергетику та накладено штраф в розмірі 5400 грн. Протиправність винесення вищевказаних документів полягає в тому, що робочі потужності позивача, а саме завод, припинив свою роботу, а всі працівники, які отримували повідомлення та оскаржувані документи на час проведення перевірки вже були звільнені, що виключає дотримання порядку повідомлення, огляду робочих потужностей та складання оскаржуваних документів, тому при перевірці дотримання законодавства про електроенергетику, документи складені на підставі цієї перевірки, винесені незаконно та підлягають скасуванню.

Позивач в останнє судове засідання не з'явився, проте подав суду письмовий виступ в дебатах, в яких просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі проти позову заперечили, вказали, що перевірка та всі оскаржувані документи, що винесені відповідачами, відповідають нормам чинного законодавства. Зазначили, що особа, що отримувала та підписувалася під оскаржуваними документами була довіреною особою позивача з питань електроенергетики, іншої інформації, в тому числі щодо звільнення уповноваженої особи, а саме ОСОБА_4, у відповідачів не було. Окрім того відповідача - Ілиняка В. І., допущено до проведення перевірки позивача на підставі листа, що підписаний директором позивача - Петрівим Р.О., в якому він повідомив, що завод зупинився, але 17 січня 2014 року для проведення відповідних заходів щодо підтвердження виконання припису відповідача №03/30-11-073 від 18.07.2013 року на заводі буде уповноважена особа. Саме 18.07.2013 року проведено перевірку, якою встановлено порушення, а допуск до перевірки здійснила уповноважена особа - ОСОБА_4 З цих підстав твердження представника позивача про те, що керівництву позивача не було відомо про проведення заходів щодо перевірки дотримання законодавства про електроенергетику слід вважати хибними, а позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Додатково вказали, що позивачем при консервації заводу не здійснені роботи по відключенню заводу від електромережі, тому так як електроенергія була підведена до виробничих потужностей, що складає певну небезпеку, штраф за порушення законодавства про електроенергетику є виправданим та обґрунтованим. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено наступне.

18.07.2013 року державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Івано-Франківській області проведено планове обстеження (захід) з питань технічного стану, організації експлуатації електроустановок та режимів споживання електричної енергії товариства з обмеженою відповідальністю «Болехівський завод будівельних матеріалів», про що складено відповідний акт №03/30-11-072 (а.с.37-41), а якому встановлені порушення законодавства про електроенергетику. Зауважень до акту не було, про що здійснено відповідний запис інженера-енергетика - ОСОБА_4 (зворотній бік а.с.40), а сам Акт підписаний ОСОБА_4 та директором позивача Петрівим Р.О. (а.с.41).

На підставі вищевказаного акту, винесено припис №03/30-11/073 від 18.07.2014 року (а.с.8-9), в якому зазначено ряд порушень, які виявлено під час обстеження та вказані терміни їх усунення. Припис отримав та підписав директор товариства Петрів Р.О., на час винесення даного припису відповідальним за електрогосподарство являвся інженер енергетик ОСОБА_4, призначений наказом №11 від 06.04.2009 року (а.с.36). Слід зазначити, що даний припис є основним документом, в якому зафіксовані порушення позивачем законодавства про електроенергетику, наступні акти та приписи винесені з метою перевірки усунення порушень, що висвітлені в цьому приписі.

Наказами про припинення трудового договору від 5 вересня 2013 року за №БМ/К-00164 (а.с.13), №БМ/К-00169-1 (а.с.14), №БМ/К-00146 (а.с.15) звільнено працівників позивача відповідно - ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

У зв'язку із закінченням термінів, наданих задля усунення порушень, вказаних у приписі №03/30-11/073 від 18.07.2013 року, на підставі наказу №03/30-599 від 10.12.2013 року (а.с.43) та направлення на проведення заходу №03/30-599 від 11.12.2013 року (а.с.42) визначено провести захід по перевірці виконання припису на 20.12.2013 року. Також, 10.12.2013 року позивачу направлено лист з інформацією, що зупинка підприємства у зв'язку із закінченням сезонної роботи не є підставою для невиконання припису щодо усунення порушень законодавства про електроенергетику (а.с.44).

Проте, 20 грудня 20013 року о 09:30 хв. відповідача - Ілиняка Василя Івановича, в порушення статті 9 та 26 Закону України «Про електроенергетику», не допущено до заходу з енергетичного нагляду щодо перевірки виконання припису №03/30-11-073 від 18.07.2013 року, про що складено акт про не допуск (а.с.45), примірник якого вручено охоронцю позивача, про що свідчить підпис на акті. Також, 20.12.2013 року складено акт здійснення заходу державного енергетичного нагляду №03/30-11-131 в якому зазначено про не допуск уповноваженої особи на завод позивача для проведення відповідного заходу (а.с.46-47).

В свою чергу, 24.12.2013 року винесено припис №03/30-11-132, яким приписано до 17.01.2014 року допустити посадових осіб Держенергонагляду в Івано-Франківській області для здійснення заходу по перевірці виконання припису №03/30-11-073 (а.с.48). Додатково директору відповідача - Петріву Р.О. направлено лист з повідомленням, що 17.01.2014 року буде проведено перевірку дотримання припису №03/30-11-073 від 18.07.2013 року і з цією метою, для безперешкодного допуску на підприємство позивача, вказано про необхідність призначення уповноваженої особи (а.с.49).

14.01.2014 року позивач листом №329 повідомив про те, що деякі пункти припису №03/30-11-073 від 18.07.2013 року виконані, згідно з термінами усунення, проте в цілому виконати припис неможливо, оскільки завод зупинився повністю на невизначений термін. Повідомлялося також, що 17 січня 2014 року буде уповноважена особа від заводу для проведення заходу і надання інформації (а.с.54).

На підставі наказу №03/30-630 від 30.12.2013 року (а.с.51) та направлення на проведення заходу №03/30-630 від 30.12.2013 року (а.с.50), 17.01.2014 року відповідачем - Ілиняком В.І. проведено захід щодо виконання приписів №03/30-11-073 від 18.07.2013 року та №03/30-11-132 від 24.12.2013 року, результати якого оформлені актами, відповідно за №03/30-11-006 від 17.01.2014 року (а.с.10) та №03/30-11-005 від 17.01.2014 року (а.с.52).

Актом перевірки №03/30-11-005 від 17.01.2014 року встановлено ухилення від виконання припису № 03/30-11-073 від 18.07.2013 року (а.с.10). Також, на вищевказаних актах перевірки зазначено уповноважену особу позивача - ОСОБА_4, який допустив посадових осіб держенергонагляду до проведення заходу і отримав відповідні акти за результатами проведення заходу (зворотній бік а.с.10). Про отримання акту перевірки та його реєстрацію в канцелярії також свідчить відмітка чотирикутної печатки позивача за підписом ОСОБА_6, який теж, на момент перевірки, знаходився на робочому місці.

30 січня 2014 року на підставі не усунення порушень, зазначених в приписі №03/30-11-073 від 18.07.2013 року, що зафіксовано в акті №03/30-11-006 від 17.01.2014 року винесено постанову №2 від 30 січня 2014 року, якою накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Болехівський завод будівельних матеріалів» штраф у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 5100 гривень (а.с.11).

Не погоджуючись з приписом №03/30-11-073 від 24.12.2013 року, актом перевірки №03/30-11-006 від 17.01.2014 року та постановою №2 від 30.01.2014 року, позивач звернувся до суду задля їх скасування, як таких що є протиправними.

Відповідно до статті 68 Конституція України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Що стосується скасування акту перевірки №03/30-11-006 від 17.01.2014 року суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. За наведених підстав позовна заява в частині скасування вищевказаного акту задоволенню не підлягає.

При розгляді та вирішенні справи по суті, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до спірних правовідносин суд застосував наступні законодавчі акти: Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», № 877-V від 05.04.2007 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - Закон №877); Закон України «Про електроенергетику» № 575/97-ВР від 16.10.1997 року (надалі також - Закон №575/97), зі змінами та доповненнями; «Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. №929 (надалі також - Положення №929); «Інструкцію з організації проведення заходів державного енергетичного нагляду за суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії та оформлення їх результатів», затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України 24.12.2004р., №817, у редакції наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.06.2008р., №345, зареєстровану в Міністерстві юстиції України від 20 січня 2005 р., за №71/10351 (надалі також - Інструкція).

Так, статтею 1 Закону №877 встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Абзацом 1 та 2 статті 9 Закону №575/97 визначено, що державний нагляд (контроль) в електроенергетиці здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. Предметом державного нагляду (контролю) в електроенергетиці є господарська діяльність, пов'язана з виробництвом, передачею, розподілом та постачанням енергії, а також з використанням енергії для власних потреб суб'єктами електроенергетики та споживачами енергії в частині технічної експлуатації електричних станцій і мереж, технічної експлуатації енергетичного обладнання споживачів енергії та суб'єктів електроенергетики, випробування та ремонту енергоустановок і мереж, режимів постачання та споживання електричної і теплової енергії, виконання робіт з проектування енергоустановок і мереж.

Згідно з пунктом 1 Положення №929, державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії (далі - енергія) відповідно до Закону України "Про електроенергетику" здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд), яка підпорядкована безпосередньо Мінпаливенерго в частині виконання функцій, покладених на Держенергонагляд цим Положенням, та діє у складі державного підприємства, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України, та його територіальних структурних підрозділів.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону №877, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

У відповідності до пункту 5.1 Інструкції, за результатами здійснення планового або позапланового заходу (обстеження, перевірки, огляду або інспектування) державний інспектор залежно від ступеня ризику від здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання та цілей заходу складає акт здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю). Пунктом 5.9 Інструкції передбачено, що у разі неусунення під час розгляду звернення виявлених порушень вимог нормативно-правових актів та нормативних документів в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання на підставі Акта розгляду звернень побутових споживачів (населення) енергопостачальнику та/або підприємству, установі, організації, балансоутримувачу будинку (власнику мереж) відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про електроенергетику", статті 14 Закону України "Про теплопостачання" та Положення інспектором Держенергонагляду видається припис щодо необхідності усунення порушень вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у галузі електроенергетики (сфері теплопостачання).

Статтею 1 Закону №877 передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом, виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

В пункті 9.3 Інструкції зазначено, що перевірка виконання вимог Приписів, Розпоряджень та Подань безпосередньо в суб'єкта господарювання повинна проводитись як правило, не пізніше двох календарних місяців після закінчення встановленого терміну виконання найбільш тривалого заходу. При цьому перевірка виконання здійснюється інспектором шляхом особистого огляду енергоустановок та інспектування технічної або організаційно-розпорядчої документації.

В судовому засіданні встановлено, що підприємство позивача, на момент перевірки, призупинило господарську діяльність, однак його електроустановки не були знеструмлені і відносяться до діючих електроустановок, відтак метою перевірки було встановити чи усунені порушення вимог законодавства, зазначені в Приписі, при експлуатації електроустаткування, яке знаходиться під напругою, що може створити небезпеку життю та здоров'ю людей.

Підпунктом 9.6.2. пункту 9.6 Інструкції передбачено, що у разі невиконання суб'єктом електроенергетики або споживачем електричної енергії у встановлені терміни вимог Припису, оформляється Акт перевірки, у якому робиться запис "Не виконано вимоги Припису», перераховуються вимоги Припису, розпорядження, які не виконано.

Відповідно до пункту 9.7. Інструкції, керівник структурного підрозділу Держенергонагляду, який видав Направлення на здійснення заходу, протягом 15 днів з дня отримання відповідних документів приймає рішення щодо накладення штрафних санкцій в установленому порядку.

Згідно з пунктом 9.8. Інструкції, рішення про накладення штрафу оформляється постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику, яка виноситься інспекцією Держенергонагляду у регіоні або інспекцією Держенергонагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Постанова оформлюється в двох примірниках.

Приписами статті 27 встановлено, що правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах. Суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, в тому числі, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищенаведені норми матеріального права, суд зазначає, що оскаржувані документи винесені у відповідності до норм законодавства про електроенергетику.

Щодо скасування припису №03/30-11-073 від 24.12.2013 року та постанови №2 від 30.01.2014 року, позивач зазначає тільки один факт, а саме те, що всі посадові особи позивача на момент отримання вказаних документів та проведення перевірки були звільненні, а тому керівництву позивача не було відомо про проведення заходів щодо перевірки дотримання законодавства про електроенергетику.

Проте, виходячи із системного аналізу доказів наявних в матеріалах даної адміністративної справи суд встановив хибність тверджень позивача.

В прохальній частині позовної заяви помилково вказаний номер припису №03/30-11-073, так як 24.12.2013 року винесено припис №03/30-11-132 з вимогою допустити посадових осіб держенергонагляду до проведення перевірки виконання припису №03/30-11-073. Приписом №03/30-11-132 від 24.12.2013 року зобов'язувалося виключно допустити відповідачів до проведення перевірки дотримання припису №03/30-11-073 від 18.07.2013 року.

Як пояснив відповідач - Ілиняк В.І., з врахуванням того, що його твердження підтверджуються матеріалами даної адміністративної справи, при прибутті на підприємство позивача, на заводі знаходилися інженер енергетик - ОСОБА_4, та бухгалтер - ОСОБА_6 Оскільки вказані особи за попередніх перевірок були усно уповноваженими керівником підприємства (дана інформація відображено в усіх актах перевірки позивача), на момент перевірки - 17.01.2014 року перебували на своїх робочих місцях, а жодних застережень щодо відсутності в них відповідних повноважень в адресу перевіряючого не поступало, у відповідача не було обгрунтованих підстав для додаткового встановлення чи перевірки їх повноважень на предмет можливості представництва інтересів позивача (а.с.10, 37, 52). Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що зазначені особи (ОСОБА_4 та ОСОБА_6) перебуваючи на своїх робочих місцях, були уповноваженими особами від заводу для проведення заходу і надання інформації по припису №03/30-11-073 від 18.07.2013 року.

Що стосується звільненої особи - ОСОБА_7, судом встановлено, що дана особа отримувала кореспонденцію, на яку позивач надавав відповідь, а саме лист державної інспекції з енергонагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Івано-Франківській області №22/01-872 від 24.12.2013 року (а.с.49), який отримано 02.01.2014 року особою - ОСОБА_7, на який надано відповідь позивачем у вигляду листа за підписом директора підприємства - Петріва Р.О. (а.с.54).

Дослідивши всі обставини у справі, судом встановлено, що відповідачем не усунено порушень вказаних в приписі №03/30-11-073 від 18.07.2013 року, а тому штрафні санкції передбачені постановою №2 від 30.01.2014 року застосовані правомірно.

Згідно з положеннями статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, позивачем не доведено реальних фактів, які могли б свідчити про протиправність оскаржуваних документів чи допущені порушення з боку відповідача при їх складанні, а представлене обгрунтування позовних вимог здебільшого носить формальний характер, самі доводи позивача зводяться до підписання цих документів не уповноваженими особами, що спростовується встановленими обставинами у справі і в цілому не можуть слугувати підставою для задоволення позову .

У відповідності до частини 1 статті 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 1 та 2 статті 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011р., зі змінами та доповненнями від 23.10.2013 року передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. За подання позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014 року становить 1218 грн.

При визначенні характеру даного адміністративного позову слід враховувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відтак оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій, а також вимога про його скасування - є майновою.

З огляду на викладене, в адміністративних позовах вимогами майнового характеру є вимоги, зокрема, щодо протиправності рішень про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій.

Звернені вимоги позивача про визнання протиправним та скасування постанови №2 від 30.01.2014 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., безпосереднім наслідком якого є зміна майнового стану позивача - є майновими.

Таким чином, позовні вимоги, викладені в даному адміністративному позові є взаємопов'язані та за своїм змістом являються вимогами майнового та немайнового характеру.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Сплачений позивачем, згідно із чеком №25042014113938 від 25.04.2014 року, судовий збір в сумі 74 грн., є судовим збором за подання адміністративного позову з вимогами немайнового характеру, в тому числі переплата в сумі 0,92 грн, проте, так як пункт 3 прохальної частини адміністративного позову є вимогою майнового характеру, з позивача слід стягнути судовий збір щодо частини позовних вимог майнового характеру.

Ставка судового збору майнового характеру, що становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, складає 1827 грн. З врахуванням переплати 0,92 грн по вимогах немайнового характеру загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з позивача становить 1826,08 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" (ідентифікаційний код 05467145) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень) 08 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 03.06.2014 року.