Рішення № 39109304, 26.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3842/13 Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/2752/14 Доповідач у 2 інстанції КоцюрбаКатегорія 44 26.05.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Журби С.О., Сержанюка А.С.,

При секретарі - Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня, Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_1 ,третя особа комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов вищевказаний позов, який Прокурор м. Ірпеня Київської області мотивує тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року №2148/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ №449591 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га.

(кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:041:0051), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Також, позивач зазначає, що рішення Коцюбинської селищної ради Київської області прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх має бути визнано недійсними. Зауважує, що зазначена земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, Київської області, що підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи №325 від 05.03.2012 року, проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика».

Прокурор, також вказав на те, що спірну земельну ділянку у приватну власність передано за рахунок земель, які перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство». Крім того, на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 673 від 20.06.1956 року, дана земельна ділянка надана у користування Святошинському лісопарковому господарству без виключення її з Держлісфонду України. Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» з 1976 року постійно здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці, що підтверджується проектом організації лісового господарства. Вказана земельна ділянка містить таксаційні описи.

Згідно з інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів №9946/26/4-11 від 01.07.2011 року, Коцюбинською селищною радою Київської області передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 72 га., в тому числі і відповідачу, за рахунок земель, які знаходяться у користуванні КП «Святошинське лісове господарство» та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв. Крім того, за даними КП «Святошинське лісопаркове господарство», зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яких погоджень на вилучення земель із свого користування підприємство не надавало. Спірну земельну ділянку в приватну власність відповідача, було передано без її вилучення з користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах його компетенції.

Також зазначає, що Коцюбинською селищною радою Київської області не дотримано вимог щодо порядку зміни цільового призначення землі. Земельну ділянку лісового фонду спірним рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що призведе до знищення лісових ресурсів.

У порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 державну експертизу не проходив.

Позивач вказує, що при проведенні додаткової перевірки було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1080 від 05.11.2009 року, земельну ділянку площею 0,1000 га. по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_1

На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449591, виданому на ім'я ОСОБА_2, зроблено відмітку від 05.11.2009 року про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_1

За таких обставин, Прокурор м. Іорпіня, Київської області в інтересах держави звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року №2148/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1», визнати недійсним державний акт серії ЯЗ №449591 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га. (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:041:0051), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2, із відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 на земельну ділянку, та скасувати його державну реєстрацію, визнати право власності держави на земельну ділянку.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від

25.06.2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року №2148/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЗ №449591 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0051, виданий на ім'я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасувано його державну реєстрацію.

Стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

В іншій частині, відмовлено в позові.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.06.2013 року в частині визнання недійсним державного акту серії ЯЗ №449591 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім»я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та в частині скасування його державної реєстрації, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову Прокурору м. Ірпіня Київської області про визнання недійсним державного акту серії ЯЗ №449591 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім»я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасування його державної реєстрації. Зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним.

Перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.06.2013 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року №2148/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1», ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ №449591 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га. (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:041:0051), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №1080 від 05.11.2009 року, земельну ділянку площею 0,1000 га. по АДРЕСА_1, придбав ОСОБА_1 На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449591, виданому на ім'я ОСОБА_2, зроблено відмітку від 05.11.2009 року про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_1

Також, з матеріалів цивільної справи вбачається, що згідно листа Відділу Держкомзему у м. Ірпінь Київської області від 18.01.2013 року №01-02/44-1, наявного в матеріалах справи, державна статистична звітність (форми 6-зем) по смт. Коцюбинське, Київської області в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське, Київської області в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не обліковувалися. Відомості щодо встановлення та зміни меж Коцюбинської селищної ради у відділі Держкомзему відсутні. Зазначені обставини, також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему в м. Ірпінь, Київської області ОСОБА_4 Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.04.2011 року.

Відповідно до висновку №9544/133 від 15.12.2008 року Державного управління охорони навколишнього середовища в Київській області про погодження матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача було надано позитивний висновок за умови здійснення переведення земельної ділянки в категорію - землі житлової та громадської забудови та внесення відповідного коригування до Генерального плану смт. Коцюбинське, Київської області та розробки містобудівного обґрунтування. Як вбачається з проекту землеустрою, наявного в матеріалах справи, вказані умови висновку виконані не були.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України передбачено, що розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Під час судового розгляду справи сторонами по справі, в тому числі відповідачем - Коцюбинською селищною радою Київської області, не заперечувався той факт, що будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, тобто з 1941 року і по даний час, рішення щодо встановлення чи зміни меж селища Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю Прокуратури м. Києва, треті особи: Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначеними вище рішеннями судів було встановлено, що крім Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941 року, яким зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець, перейменовано смт. Берковець в смт. імені Коцюбинського й включено до складу селища імені Коцюбинського залізничну станцію Біличі та Указу від 30.12.1962 року, яким селище Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді Київської області і разом з нею підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також Указом від 04.01.1965 року, яким смт. імені Коцюбинського Київської області перейменовано в сел. Коцюбинське, Київської області, інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське, Київської області не видавалось, землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт. імені Коцюбинського, Київської області відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСP від 11.02.1941 року не збереглась, проекти рішень про встановлення меж м. Києва та меж селища Коцюбинське, Київської області не затверджувались, з моменту набрання чинності ЗК України по даний час, проект встановлення меж селища Коцюбинське, Київської області, відповідно до вимог вказаного Кодексу, Київською обласною радою не затверджувався.

Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада Київської області при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське, Київської області, затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське» від 25.09.2008 року № 689/22-5.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року у справі за позовом Прокурора м. Ірпіня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради Київської області, треті особи: відділ Держкомзему в м. Ірпінь Київської області, Виконком Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконними та скасування п. 3 рішення Коцюбинської селищної ради Київської облпасті №689/22-5 від 25.09.2008 року та рішення №711/23-5 від 28.10.2008 року, було встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області №689/22-5 «Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське» та рішенням № 711/22-5 «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське» не встановлювались межі селища Коцюбинське, Київської області, а фактично Коцюбинська селищна рада Київської\ області виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища.

Також слід зазначити, що Генерального плану селища Коцюбинське, Київської області на момент ухвалення вищевказаних рішень не існувало, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року. Тобто, відсутні підстави вважати, що Коцюбинська селищна рада Київської області при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах. При цьому, наявність у пропозиціях перспективного розвитку, наданих на погодження селищної ради, схем розвитку селища, не звільняло органи, які виготовляють та погоджують Генеральний план селища діяти у межах закону.

За таких обставин, Коцюбинська селищна рада Київської області не мала правових підстав відмовити у наданні земельних ділянок у власність, оскільки при прийнятті рішень керувалася діючим законодавством на момент винесення таких рішень.

Тому, колегія суддів вважає, що спірні рішення Коцюбинської селищної ради Київської області були прийняті в межах компетенції, у відповідності до передбаченої вимогами ст. ст. 116 та 118 ЗК України процедури безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок.

Частиною. 1 ст. 330 ЦК України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

За правилами ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було згублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

На час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2, як власник, мав право на відчуження такої земельної ділянки, а ОСОБА_1 не було відомо жодних перешкод цьому, тому він є добросовястним набувачем спірного майна і відсутні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 388 ЦК України, для відібрання у нього земельної ділянки.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі наведених норм закону, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, тому,не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, яка ним придбана по відплатному договору.

До того ж, такий договір не визнано судом недійсним, тому, відсутні підстави для визнання недійсним державного акту на земельну ділянку та скасування державної реєстрації такого акту.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що заочне рішення Ірпінського міський суду Київської області від 25.06.2013 року необхідно змінити в частині визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування його державної реєстрації, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В решті, заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.06.2013 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 червня 2013 року в частині визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування його державної реєстрації скасувати.

Ухвалити в частині цих позовних вимог нове рішення про відмову в їх задоволенні.

В решті, заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: