Рішення № 39100409, 02.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 358/1510/13-ц Головуючий у І інстанції Кіхтенко С.О.Провадження № 22-ц/780/1933/14 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 4 02.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Лопатюк В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

11 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, де, із проведеними змінами та уточненнями, просила визнати за нею право власності на ? частину будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2, ? частину гаража АДРЕСА_3, а за відповідачем - на автомобілі ГАЗ 51, держномер НОМЕР_1, ЗАЗ 110557, держномер НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що сторони з 28 травня 1983 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Богуславського районного суду Київської області від 08.08.2011 року.

ОСОБА_1 зазначає, що за час перебування в шлюбі з відповідачем вони набули зазначене майно, яке підлягає поділу у рівних частинах.

У свою чергу, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, де, із змінами, просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, автомобіль ЗАЗ 110557, держномер НОМЕР_2, а за ОСОБА_1 - на квартиру АДРЕСА_1.

Інше майно пропонує розділити на розсуд суду.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 22 січня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 - повністю.

Виділено частку ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 за рахунок іншого спільного майна, припинивши право власності на неї, та виділити у володіння, розпорядження, користування з визнанням права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 143 196 грн.

Виділено у володіння, розпорядження, користування, з визнанням права власності, ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_2, вартістю 83 980 грн., нежитлову будівлю ( гараж з погребом ), що знаходиться за АДРЕСА_3, вартістю 32 976 грн., а всього на загальну суму 116 956 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 625,25 грн. за різницю в ідеальних частках у спільному майні подружжя.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що майно, яке є предметом спору, являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому вважав за доцільне поділити майно за варіантом поділу, запропонованим відповідачем, оскільки цей варіант є найбільш доцільним та не порушує права сторін.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити повністю та відмовити у задоволенні зустрічного.

Суд, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.05.1983 року, який розірвано рішенням Богуславського районного суду Київської області від 08.08.2011 року ( а.с. 4, 5 ).

В період шлюбу сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_2, вартістю 83 980 грн. за договором купівлі-продажу від 02.02.2000 року, який зареєстрований 21 лютого 2000 року на ім'я ОСОБА_2 ( а.с. 167, 168-169 )

Також на нього виконкомом Богуславської міськради 04.11.2002 року видано свідоцтво про право власності на гараж з погребом АДРЕСА_3, яке зареєстровано 04 листопада 2002 року ( а.с. 161 ).

На ім'я ОСОБА_2 зареєстровані і автомобілі ГАЗ 51, держномер НОМЕР_1 та ЗАЗ 110557, держномер НОМЕР_2 ( а.с. 9 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо ) самостійного заробітку ( доходу ).

А тому, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо належності спірного майна на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 до ОСОБА_2.

При цьому, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції щодо варіанту поділу спільного майна подружжя, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ( ст. 70 СК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними ( ч. 2 ст. 71 СК України ).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду ( ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України ).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільних речей, суди мають застосовувати положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України за умови звернення подружжя ( одного з них ) до суду з таким позовом ( ст. 11 ЦК України ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погоджуються із запропонованими один одному варіантами поділу майна.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на депозитний рахунок суду не було попередньо внесено відповідної грошової суми, як того вимагається положеннями ст. 71 СК України.

Проте, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, в порушення вимог ст.ст. 60, 71 СК України, ст.ст. 213-214 ЦПК України не звернув увагу на ці обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та помилково визначив такий варіант поділу спільного майна.

Враховуючи, що спільним майном подружжя є вищевказаний будинок, гараж з погребом та транспортні засоби, що визнається сторонами по справі, а тому не підлягає доказуванню відповідно до положень ст. 61 ЦПК України, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності по ? частці вказаного майна за нею та відповідачем.

Крім того, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на житло квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних частинах кожному, то, на переконання апеляційного суду, повторний поділ цієї квартири між сторонами по ? частці кожному є зайвим і це не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляції.

Відповідно, рішення суду першої інстанції про виділення у власність ОСОБА_2 спірного будинку, гаражу з погребом та транспортних засобів, а ОСОБА_1 - квартири, на переконання апеляційного суду, підлягає скасуванню у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового рішення на підставі ст.ст. 60, 71 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України про часткове задоволення позовних вимог та розподіл майна у рівних частинах кожному іх подружжя.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 січня 2014 року скасувати і ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Спільне майно подружжя поділити і визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по ? частині, за кожним, на автомобіль ЗАЗ 110557, держномер НОМЕР_2, автомобіль ГАЗ 51, держномер НОМЕР_1, будинок АДРЕСА_2, нежитлову будівлю ( гараж з погребом ) АДРЕСА_3.

В решті позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

О.П. Коцюрба