Ухвала суду № 39109068, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13328/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БудТехРемонт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2013 року № 3826552207,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БудТехРемонт» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2013 року № 3826552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БудТехРемонт» (далі - ТОВ «БудТехРемонт») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БудТехРемонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Мерікс ЛТД» за період з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 квітня 2013 року № 382/22-2/32707256.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «БудТехРемонт» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 201 485,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 19 квітня 2013 року № 382/22-2/32707256 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2013 року № 3826552207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 251856 грн., у тому числі 201 485,00 грн. - за основним платежем, 50 371,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що між ТОВ «БудТехРемонт» і ТОВ «Мерікс ЛТД» у період, за який відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення податку на додану вартість, було укладено договір поставки від 01 листопада 2012 року № 28, виконання фінансово-господарських операцій на яким підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими та податковими накладними, податковою декларацією, розшифровкою податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, банківськими виписками, що відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором поставки, укладеним між ТОВ «БудТехРемонт» і ТОВ «Мерікс ЛТД», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Мерікс ЛТД» є необґрунтованим.

Посилання апелянта на акти зустрічних звірок контрагента позивача - ТОВ «Мерікс ЛТД», в яких містяться відомості про неможливість проведення зустрічних звірок даного суб'єкта господарювання, що на думку відповідача, свідчить про безтоварність операцій, проведених між ТОВ «БудТехРемонт» і вказаним контрагентом, та, відповідно, про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач також посилається на недійсність спірного договору поставки, укладеного між позивачем та його контрагентом, що на думку судової колегії, суперечить положенням цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, з яких вбачається, що законом не регламентовано право податкових органів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Мерікс ЛТД» на підставі договору поставки від 01 листопада 2012 року № 28 підтверджується відповідною первинною документацією, складеною за фактом подальшої реалізації товару, придбаного ТОВ «БудТехРемонт» у зазначеного контрагента, третім особам, а саме: договором купівлі-продажу від 01 березня 2012 року № 3, укладеним між позивачем і НВП «Меридіан», відповідними видатковими та податковими накладними і довіреностями на отримання товару, а також технічною документацією.

Доводи апелянта стосовно того, що у висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на південно-західній залізниці від 12 квітня 2013 № 9 встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Мерікс ЛТД» гр. ОСОБА_2 на статуті підприємства від 07 березня 2012 року, реєстраційній картці від 07 грудня 2012 року, довіреності від 07 грудня 2012 року виконані однією особою, а підписи на довіреності від 07 березня 2012 року, протоколах загальних зборів від 07 березня 2012 року № 1 та від 29 березня 2012 року № 2, заявах від 13 березня 2012 року та від 21 травня 2012 року - виконані іншою особою, що на думку відповідача, свідчить про безтоварність операцій між позивачем і даним контрагентом за спірним договором поставки, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують викладену аргументацію та є безпідставними з огляду на наступне.

Так, згідно із положеннями підпункту 83.1.3 пункту 83.1 статті 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є безпосередньо експертні висновки, а не висновки спеціалістів. При цьому, спеціаліст, будучи фахівцем у певній визначеній галузі науково-технічних знань, не є експертом у розумінні Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу». Крім того, зазначені висновки спеціаліста, на які посилається апелянт у доводах своєї апеляційної скарги, взагалі не стосуються господарсько-договірних відносин між ТОВ «Мерікс ЛТД» і ТОВ «БудТехРемонт» та не впливають на правильність складання позивачем податкової звітності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2013 року № 3826552207 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.