Постанова № 39109070, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13944/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: : Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна» (далі - позивач або ТОВ «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, з 06.09.12 р. по 12.09.12 р. відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за результатами якої складено акт №723/22-2/33784420 від 14.09.12 р.

В ході перевірки встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 803439,00 грн., п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 у сумі 642 751,00 грн.

На підставі акту перевірки №723/22-2/33784420 від 14.09.12 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення - рішення №0009762202 від 01.10.12 р., податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 642 751,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 160 688,00 грн.; №0009772202 від 01.10.12 р. податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 803 439,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 200 860,00 грн.

Як вбачається із акту перевірки підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стало те, що Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС було складено акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 17.05.12 №129/227/35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11 року, яким встановлено наступне.

Постановою слідчого з ОВС СУ ДПС у Луганській області, в рамках кримінальної справи №41/11/8074, призначена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року.

В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні доля зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

СВ ПМ ДПА у Луганській області порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»ОСОБА_3 за фактом ухилення від сплати податку на прибуток у особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (постанова про порушення кримінальної справи від 21.12. 11 р. міститься в матеріалах справи).

Згідно Протоколу допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_3 від 18.01.12 р., останній від дачі свідчень відмовився посилаючись на ст. 43 КПК України.

Відтак, податковий орган дійшов висновку, що операції по взаємовідносинам ТОВ «ЕК «Екніс-Україна»із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не мали реального характеру.

Обговорюючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були укладені наступні договори: Договір № 2010 від 20.01.2010 року, Договором підряду № 2910 від 29.10.2010 року, Договір № 29/10/2010/1 від 29.10.2010 року, Договір технічного консалтингу № 02/11/2010/1 від 02.11.2010 року.

Виконання умов договорів підтверджується Актами прийому передачі виконаних робіт, Актами прийому передачі наданих послуг, Звітами про виконання завдання Замовника, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками по особовому рахунку, Актами прийому-передачі векселя, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, використання позивачем товарів, робіт, послуг від отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, а саме договорами з ПАТ «Київненерго», ПАТ «Дніпробленерго», ДП НЕК «Укренерго» тощо.

Водночас, колегія суддів також приймає до уваги рішення Господарського суду Київської області від 29.08.20102 року яким встановлено, що договори 29/10/2010/1 від 29.10.2010 року, 2910 від 29.10.2010 року, 02/11/2010/1 від 02.11.2010 року виконанні в повному обсязі, сторонами не оспорювалися.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавався, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому висновок податкового органу про нікчемність договорів не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст.204, 215, 228 ЦК України, судова колегія приходить до висновку, що підстави для визнання нікчемними укладених договорів між позивачем та його контрагентом відсутні. Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, оскільки доказів визнання нікчемними угод відповідачем не надано. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Податковий орган пов'язує нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж" наявністю кримінальної справи щодо директора зазначеного Товариства ОСОБА_3 за ознакам злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального Кодексу України та на складений Луганською МДПІ акт №129/227/35554567 від 17.05.2012 року „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року". При цьому, податковим органом, під час проведення перевірки, не досліджувалась реальність господарських операцій між вказаними господарюючими суб'єктами.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду має преюдиціальне значення лише у визначених питаннях, а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає в якості належних та допустимих доказів акт перевірки контрагента позивача і матеріали кримінальної справи порушеної відносно посадової особи контрагента позивача за відсутності рішення суду про визнання правочину недійсним або вироку суду.

Судова колегія звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №0009772202 від 01.10.12 року, №0009762202 від 01.10.12 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.