Ухвала суду № 39108029, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/800/13377/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Колосовський Ю.О.від відповідачаМаісурадзе З.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової службина постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2012та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013у справі № 0870/3669/12за позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»до1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби 2. Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької областіпровизнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетної заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя та стягнути з Державного бюджету України на користь «Запорізький завод феросплавів» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 року у розмірі 2 350 136 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2012 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби у ненаданні до органу казначейства висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» податку на додану вартість по декларації за грудень 2003 року, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2012 частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову в цій частині, якою стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 р. в розмірі 2 350 136 грн., в іншій частині - постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 скасувати, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2012 в частині визнання протиправною бездіяльність СДПІ у м. Запоріжжі скасувати, а в іншій частині залишити без змін, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, у відповідності до яких він, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача-1 заявлено клопотання про заміну відповідача-1 (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податкового кредиту з ПДВ за періоди листопад - грудень 2003 року та березень - травень 2004 року, за результатами якої складено акт перевірки № 11/32-6-00186542 від 20.07.2004;

- перевіркою встановлено завищення від'ємного значення чистої суми зобов'язань з ПДВ за листопад - грудень 2003 оку на 14 941 218 грн. та заниження чистої суми зобов'язань з ПДВ на 47 349 944 грн., а також заниження від'ємного значення чистої суми зобов'язань за ПДВ за період березень - травень 2004 року на суму 1 784 952 грн.

- за результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення - рішення № 0000223206/0 від 20.07.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції на суму 94 699 888 грн.;

2) податкове повідомлення - рішення № 0000233206/0 від 20.07.2004, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2003 року на 12 591 082 грн., грудень 2003 року - 2 350 136 грн.;

- постановою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2007 визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 20.07.2004 № 0000223206/0 та від 20.07.2004 № 0000233206/0. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 постанову Господарського суду Запорізької області від 19.10.2007 скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2011 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 було скасовано та залишено в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 19.10.2007;

- 11.04.2012 позивач звернувся до відповідача з проханням направити до органу казначейства висновок про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ по декларації з ПДВ за грудень 2003 року на суму 2 350 136 грн. та повідомити про направлення чи відмову в направленні такого висновку.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що контролюючий орган повинен був видати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування, однак утримуючись від надання висновку, податковий орган порушив вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ, та неправомірно не надав до органу Державного казначейства України висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що, оскільки висновок про відшкодування позивачу сум податку на додану вартість податковим органом не було надано до органів казначейської служби, то у останнього були відсутні підстави для повернення з Державного бюджету на користь позивача суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, однак, дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задоволення позову в цій частині вимог з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу утримуватись від направлення до органу казначейства висновку, із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Крім того, такі дії податкового органу порушують майнові права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За змістом п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Згідно п.200.10, п.200.11, п.200.12 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом, в порушення встановлених законних приписів, не було виконано свого обов'язку щодо подання органу казначейської служби відповідного висновку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу, а також з висновком суду апеляційної інстанції про те, що невідшкодована сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача-1 (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2012 в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний