Ухвала суду № 39105274, 20.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 року

справа № 804/9894/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 року у справі №804/9894/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс ком логістік» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ТОВ «Транс ком логістік» (далі по тексту – позивач) звернулося до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС (правонаступник – ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року №0003051501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року №0003051501.

З постановою суду першої інстанції не погодилась ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що при прийнятті постанови судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апелянт вважав, що у ході документальної позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року не було підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Браво СРЛ», їх вид, обсяг, якість та розрахунок. Під час перевірки було використано акти перевірок вищевказаних контрагентів позивача.

Справа розглянута згідно ч.1 ст.41 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано всі необхідні первинні документи. Суд першої інстанції вважав, що податковий орган не повинен був роботи висновки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Конус Плюс» та ТОВ «Браво СРЛ» лише на підставі актів перевірок контрагентів іншими податковими органами. Суд вважав, що відсутність ТТН не є підставою для неврахування сум сплачених ПДВ у вартості послуг при формування податкового кредиту, договори, за якими надавались послуги не були визнані у встановленому порядку незаконними.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з 20.06.2013 року по 27.06.2013 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Транс ком логістік» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Конус Плюс» та ТОВ «Браво СРЛ» з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 04.07.2013 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було складено акт №19/226/36366255. Згідно висновків, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Транс ком логістік» з ТОВ «Конус Плюс» та ТОВ «Браво СРЛ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. ТОВ «Транс ком логістік» порушено п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, ТОВ «Транс ком логістік» сформовано податковий кредит звітних періодів на підставі податкових накладних, які складені з порушенням податкового законодавства і не підтверджені первинними документами (транспортними накладними), в результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 638482,35 грн., у тому числі: за травень 2012 року – 90695,04 грн., за червень 2012 року – 116828,6 грн., за липень 2012 року – 110477,7 грн., за серпень 2012 року – 109131,5 грн., за вересень 2012 року – 95538,01 грн., за жовтень 2012 року – 115811,5 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 17.07.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0003051501, яким ТОВ «Транс ком логістік» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: ПДВ на загальну суму 951780 грн., у тому числі за основним платежем – 634520 грн., штрафні (фінансові) санкції – 317260 грн.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності позивача є надання транспортних послуг, як таксі, іншого наземного транспорту, вантажного автомобільного транспорту та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Встановлено, що 04.05.2012 року ТОВ «Транс ком логістік» (замовник) та ТОВ «Конус Плюс» (перевізник) уклали договір перевезення №0405, згідно якого перевізник зобов’язувався надати послуги з перевезення вантажу. На виконання умов договору ТОВ «Конус Плюс» були виписані податкові накладні та сторони підписали акти надання послуг, які мають дату, номер та конкретний маршрут. Всього транспортних послуг з травня по жовтень 2012 року було надано на загальну суму 2562795,90 грн., у тому числі ПДВ – 427132,67 грн. Розрахунки за придбані послуги відбувалися простими векселями.

01.09.2012 року ТОВ «Транс ком логістік» (замовник) уклав договір на перевезення №0109 з ТОВ «Браво СРЛ» (виконавець), згідно якого виконавець протягом вересня-жовтня 2012 року надавав транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів на загальну суму 1268099 грн., у тому числі ПДВ – 211349,83 грн. На виконання умов договору ТОВ «Браво СРЛ» були виписані податкові накладні та сторони підписали акти надання послуг, які мають дату, номер та конкретний маршрут. Розрахунки за придбані послуги відбувалися простими векселями.

Позивачем ТОВ «Транс ком логістік» надано первинні документи, які підтверджують використання вищевказаних транспортних послуг з перевезення вантажів у власній господарській діяльності. Так вищевказані договори з перевезення вантажів було укладено з метою надання позивачем транспортно-експедиційних послуг іншим контрагентам в період з травня – серпня, вересня - жовтня 2012 року, що підтверджується договорами транспортного експедування, актами надання послуг.

Під час перевірки відповідачем було використано акт Кіровоградської ОДПІ про результати перевірки ТОВ «Конус Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 08.02.2013 року №135/1520/34296270 та акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про результати перевірки ТОВ «Браво СРЛ» з питань дотримання вимог податкового. валютного та іншого законодавства від 11.02.2013 року №568/22-1/34527595. На підставі цих актів, податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій.

Згідно з п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно ст.1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та які містять відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, податковий кредит має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, оскільки, формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся по господарським взаємовідносинах позивача з ТОВ «Конус Плюс» та ТОВ «Браво СРЛ» підтверджено належними первинними документами. Колегія суддів не може погодитися з висновками податкового органу про нереальність господарських операцій з лише тих підстав, що надані послуги не підтверджені ТТН, висновки податкового органу ґрунтуються на актах перевірок контрагентів позивача. Колегія суддів враховує, що всі господарські операції з контрагентами пов’язані з господарською діяльністю позивача та відповідають його основним видам діяльності, відсутність ТТН не є підставою для неврахування сум сплачених ПДВ у вартості послуг при формування податкового кредиту, оскільки податковий кредит формується на підставі податкових накладних та сплаченого ПДВ у вартості послуг. Оцінюючи всі докази у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки, податковим органом не доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства при формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Конус Плюс» та ТОВ «Браво СРЛ» у періоді, що перевірявся. Вказані господарські операції підтверджуються належними первинними документами. У матеріалах справи є докази, що контрагентами позивача – ТОВ «Конус Плюс» та ТОВ «Браво СРЛ» були задекларовані податкові зобов’язання по ПДВ по господарським операціям з надання транспортних послуг з перевезення за період, що перевірявся.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст., ст.200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 23.08.2013 року у справі №804/9894/13-а – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук