Ухвала суду № 39105111, 10.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 рокусправа № 804/1141/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013р. у справі № 804/1141/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубремонт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубремонт» (далі позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 за №0002112204, прийнятого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі відповідач), яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 59 600грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013р. позовні вимоги позивача було задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Зазначив про правомірність висновків, викладених у акті перевірки ТОВ «Трубремонт», зокрема, щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 29 800 грн., внаслідок видачі готівки під звіт працівникам підприємства згідно видаткових касових ордерів, у яких відсутні обов'язкові реквізити, а саме, підписи та паспортні дані одержувачів, що є підставою для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.10.2012р. по 25.10.2012 р., на підставі направлень, та згідно наказу № 1023 від 01.10.2012р., службовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Трубремонт» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р..

За результатами перевірки, складено акт від 08.11.2012р. №4000/22-2/35191596. Перевіркою встановлено порушення платником податків п. 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. (із змінами та доповненнями), зокрема, видача ТОВ «Трубремонт» з каси підприємства коштів під звіт згідно видаткових касових ордерів, в яких відсутні обов'язкові реквізити (підпис одержувача, паспортні дані одержувача), а саме:

- ВКО № 11 від 29.07.2011 р. на суму 10 000 грн., одержувач - ОСОБА_1;

- ВКО № 15 від 30.07.2011 р. на суму 10 000 грн., одержувач - ОСОБА_1;

- ВКО № 17 від 14.10.2011 р. на суму 8 600 грн., одержувач - ОСОБА_2;

- ВКО № 18 від 14.10.2011 р. на суму 1 200 грн., одержувач - ОСОБА_1, всього - на суму 29 800 грн..

Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 29 800 грн., та тягне за собою відповідальність за п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436 (далі - Указ № 436) у вигляді штрафу у двократному розмірі від суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на цитуванні п. 3.5 Положення № 637 про те, що для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Актом перевірки також зафіксовано, що ліміт залишку готівки в касі підприємством не встановлено.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002112204 від 07.12.2012р. про застосування до ТОВ «Трубремонт» штрафних (фінансових) санкцій на суму 59 600 грн..

Не погодившись із прийнятим рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача та скасовуючи спірне рішення відповідача, виходив з того, що факт перевищення ТОВ «Трубремонт» лімітної виручки у касі ні в день видачі ВКО № 17 від 14.10.2011 р., ні в інші дні у періоді, що перевірявся, актом перевірки фактично не встановлено, та додатками до акту не підтверджено. Відповідно, застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день у разі перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, передбаченої пунктом 1 Указу Президента України № 436 від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Штрафні (фінансові) санкції в сумі 59 600 грн. застосовані до позивача на підставі висновків щодо порушення останнім п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637), а саме, за перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 29 800 грн..

Згідно пункту 1.2 Положення № 637, готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до п. 3.5 Положення № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно п. 2.9 Положення № 637, готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Відповідно до п. 5.2 Положення № 637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Пунктом 5.8 Положення № 637 передбачено, що у разі, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він вважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень вважається понадлімітною.

При проведенні перевірки позивача встановлено, що ліміт залишку готівкових коштів у касі підприємством не встановлювався. Зазначене, враховуючи п. 5.8 Положення № 637, саме по собі не є порушенням чинного законодавства, а свідчить лише про нульовий ліміт каси на кінець робочого дня.

Суд першої інстанції, досліджуючи докази у справі, встановив, що ВКО № 11 від 29.07.2011 р., № 15 від 30.07.2011 р., № 17 від 14.10.2011 р., № 18 від 14.10.2011 р. дійсно містять не всі обов'язкові реквізити. Так, усі зазначені ВКО не містять паспортних даних одержувачів грошових коштів. Крім того, ВКО № 17 від 14.10.2011 р. не містить підпис одержувача ОСОБА_2. Решта ж наведених ВКО містить підпис директора ОСОБА_1 як одержувача коштів під звіт.

В той же час, пунктом 3.5 Положення № 637 передбачено обмеження для виведення залишку готівки в касі за видатковими касовими ордерами лише у разі, якщо вони не містять підпису одержувача.

Таким чином, лише ВКО № 17 від 14.10.2011 р. на суму 8 600 грн., що не містить підпису одержувача, підтверджує висновок податкового органу про недотримання позивачем вимог п. 3.5 Положення № 637 щодо оформлення ВКО на видачу грошових коштів під звіт, та не міг використовуватися для виведення залишку готівки в касі підприємства.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, перевіркою не встановлено, та у акті перевірки від 08.11.2012 р. не зафіксовано, яка сума понадлімітної виручки була наявна в касі підприємства після закінчення робочого дня, та в який саме робочий день зазначене перевищення залишку лімітної виручки мало місце. Жодних посилань на дослідження податковим органом під час перевірки порядку ведення позивачем обліку касових операцій (зокрема, касової книги за період, що перевірявся) акт перевірки не містить, в той час, коли Положенням № 637 прямо передбачено, що звіт по касі складається згідно прибуткових та видаткових касових ордерів, а облік касових операцій ведеться в касовій книзі, аркуші якої прошнуровані та скріплені печаткою, засвідчені підписом керівника підприємства.

Натомість, податковий орган при проведенні перевірки обмежився лише переліком видаткових касових ордерів, оформлених з порушенням вимог п. 3.5 Положення № 637, після чого всю суму виданих згідно зазначених ВКО готівкових коштів прийняв за понаднормовий ліміт коштів у касі підприємства, при цьому не досліджуючи порядок ведення позивачем обліку касових операцій за касовою книгою, та не проводячи співставлення прибуткових та видаткових касових операцій у конкретні робочі дні з метою виявлення перевищення ліміту готівки в касі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу).

В ході судового розгляду відповідачем не виконано такого обов'язку та не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013р. у справі № 804/1141/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 07.05.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак