Постанова № 39105001, 15.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 рокусправа № 811/994/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0005060171, від 29.03.2013 № 002050171.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він у 2,3,4 кварталах 2010 року та у І-му кварталі 2011 року здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтва платника єдиного податку. За вказаний період ним було отримано виручки в сумі 319 811,91 грн. Починаючи з 2-го кварталу 2011 року позивач здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням загальної системи оподаткування, а тому, він вважає, що сума виручки, яка ним була отримана в 2,3,4 кварталах та першому кварталі 2011 року, оподаткована шляхом сплати єдиного податку, та не може враховуватись при визначенні обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість, відповідно до положень п. 1 Указу Президента України № 727/98 та п. 181.1 ст. 181, ст. 183 ПК України.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись частково з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2013 № 002050171 та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 07.11.2012 по 20.11.2012 посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства позивачем за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт від 27.11.2012 за №646/17-1/НОМЕР_2 .

Перевіркою виявлено порушення, в тому числі:

- ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998, в результаті чого завищено обсяг виручки від реалізації товарів на суму 101 112,28 грн., в т.ч. за 3-4 квартали 2009 року на суму 101 112,28 грн. та занижено обсяг виручки від реалізації товарів на суму 43 446,34 грн., в т.ч. за 2010 рік на суму 8 859,52 грн., за І квартал 2011 року на суму 34 586,82 грн.;

- п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 55 859,80 грн., в тому числі: за квітень 2011 року в сумі 4539,80 грн., за травень 2011 року в сумі 6000 грн., за червень 2011 року в сумі 4200 грн., за липень 2011 року в сумі 5850 грн., за серпень 2011 року в сумі 8650 грн., за вересень 2011 року 2011 року в сумі 2890 грн., за жовтень 2011 року в сумі 540 грн., за листопад 2011 року в сумі 3090 грн., за грудень 2011 року в сумі 20100 грн.

На підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0005060171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66142,80 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 55 859,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 10283 грн.

Вказане рішення оскаржено позивачем до Державної податкової служби у Кіровоградській області, яка своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги скасувало податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0005060171 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 2 гривні, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін .

Відповідачем, з урахуванням вказаного рішення Державної податкової служби у Кіровоградській області, прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 №000250171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66140,80 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 55 859,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 10 281 грн.

Позивач у 2,3,4 кварталах 2010 року та у І-му кварталі 2011 року здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідно до заяви позивача від 14.03.2011 його з 2-го кварталу 2011 року переведено на загальну систему оподаткування.

ФОП ОСОБА_1 03.03.2011 досягнуто граничний розмір виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 300 000 грн., за останні 12 календарних місяців, а саме 319 811,91 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент переходу з квітня 2011 року на загальну систему оподаткування позивач не був платником єдиного податку та його сукупний дохід за 12 місяців перевищив 300000 тис., то він відповідав вимогам, визначеним пунктом 181.1 ст.181 Податкового кодексу України, а тому зобов'язаний був подати реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

Враховуючи, що в силу приписів п.183.10. ст.183 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення правовідносин), позивач вважається платником ПДВ, обов'язок по сплаті якого позивачем з квітня по грудень 2011 року не виконувався, то суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2013 № 002050171 грошового зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з підпунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не враховано, що відповідно до частини 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, а отже, суму передбачену підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід відраховувати лише з моменту перевищення платником податків граничного обсягу виручки, встановленого Указом, тобто, з моменту, коли платник податків припиняє діяльність у межах спрощеної системи оподаткування.

Аналогічне закріплено і в пункті 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Враховуючи, що позивач протягом 2010 та початку 2011 років перебував на спрощеній системі оподаткування, здійснені ним господарські операції, у межах законодавчо визначеного граничного обсягу виручки, протягом цього часу не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, а тому не могли бути враховані у загальному обсязі оподаткованих операцій, оскільки згідно з нормами підпункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, в суму 300000,00 грн. входять лише ті суми від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (у даному випадку такі операції у межах 500000,00 грн. оподаткуванню не підлягали).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, обсяг виручки позивача з квітня 2010 року по березень 2011 року становить 319811,91 грн., тобто, за спірний період позивач не перевищив 500000 тис.

З другого кварталу 2011 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування (14.03.2011 р. до ДПІ надано заяву на перехід, що передбачено пунктом 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»).

Таким чином, загальний обсяг виручки, що підлягала оподаткуванню за правилами загальної системи оподаткування, склав 0 грн. та не перевищив законодавчо встановленого розміру у сумі 300000,00 грн.

Наведені обставини свідчать про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.03.2013 № 002050171.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає безпідставним донарахування позивачу податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2013 № 00205017.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2013 № 002050171 - скасувати та прийняти нову постанову в цій частині.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 № 002050171.

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова