Рішення № 39096932, 04.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/1401/13-ц Головуючий у 1-й інст. Невмержицький Іван Миколайович

Категорія 24 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання: Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом приватного підприємства «Житлоремсервіс-9» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року приватне підприємство «Житлоремсервіс-9» (далі - ПП «Житлоремсервіс-9» або підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 Просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у сумі 2 583,36 грн. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1, але не уклав з ПП «Житлоремсервіс-9» договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території, вивезення побутових відходів та не сплачує кошти за користування наданими послугами за період із 01 серпня 2010 року по 31 липня 2013 року.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 (а.с.54).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги у сумі 2 583,36 грн., а у задоволенні вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано те, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг виникають виключно на договірних засадах, а позивач навіть не пропонував йому укласти договір, натомість вів переписку з власником квартири ОСОБА_2, яка фактично проживає за іншою адресою; він своєчасно сплачував за надані житлово-комунальні послуги організаціям, з якими уклав договори: МК ВЖРЕП за утримання будинку та прибудинкової території та РМКП «Радомишль» за вивезення твердих побутових відходів, не будучи обізнаним про те, що на ринок житлово-комунальних послуг вийшов позивач.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із змісту апеляційної скарги ОСОБА_1. вбачається, що вона фактично подана на рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь ПП «Житлоремсервіс-9» заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 2 583 грн. 36 коп. за період з 01 серпня 2010 року по 31 липня 2013 року. За таких обставин суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення, а саме, щодо частини рішення суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ПП «Житлоремсервіс-9» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 2 583 грн. 36 коп. за період з 01 серпня 2010 року по 31 липня 2013 року, яка рахується за квартирою АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі багатоквартирного будинку, який обслуговується позивачем, безпідставно відмовляється укласти договір з ПП «Житлоремсервіс-9» про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території, вивезення побутових відходів та свідомо нехтує своїми обов'язками щодо сплати коштів за фактично надані послуги.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Процитована стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.

Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до змісту п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, в редакції, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, вбачається, що власник квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із змісту ст.ст.156,162 ЖК України випливає, що плата за користування жилим приміщенням в квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору від 17 червня 2004 року ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.51-52).

Сторони визнали ту обставину, що з 2004 року одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2

Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

ОСОБА_1 зареєстрований за відповідною адресою (а.с.19).

Суду не надано доказів того, що договором або угодою, укладеними з власником житла, на ОСОБА_1 покладено обов'язок сплачувати житлово-комунальні послуги.

Факт реєстрації за відповідною адресою автоматично не покладає на ОСОБА_1 обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги.

Отже, ОСОБА_1 не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов'язковими для нього.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги, що числиться за квартирою №31 у багатоквартирному будинку № 12 по вул. Толбухіна в м. Радомишль Житомирської області, а тому скасовує рішення суду першої інстанції в оскарженій його частині та ухвалює у цій частині нове рішення, яким відмовляє позивачу у задоволенні вимог до відповідача ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2014 року скасувати в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити приватному підприємству «Житлоремсервіс-9» у задоволенні вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: