Ухвала суду № 39095197, 06.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/7754/13-к Головуючий у 1-й інст. Вельмик А. Є.

Категорія п.п. а,е,з,і,и ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК України Доповідач Ткач С. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року м. Житомир.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді Ткача С.О.

суддів: Городиського С.С., Мельничук Н.М.

при секретарі Кашенко Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2014 року, про відмову у звільненні від відбування покарання

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

засудженого 21 серпня 2001 року Донецьким апеляційним судом за ст. ст. 69; 17 ч. 2-86-1 КК України, 142 ч. 3; 93 п. а, е, з, і, и, 42 ч. 1 КК України. Призначене покарання за ст. 69 КК України -13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; за ст. 17 ч. 2-86-1 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; за ст. 142 ч. 3 КК України - 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; за ст. 93 п.п. а, е, з, і, и КК України - по життєве позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Апеляційний розгляд відбувся з участю прокурора Лозовика А.В..

встановила:

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви про звільнення від відбування покарання, оскільки він відбуває покарання призначеного за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та звільнити його від відбування покарання, видати копію судового рішення. Забезпечити адвокатом при розгляді справ за його скаргами в судах України, а в майбутньому у Європейському суді.

Зазначає, що суд першої інстанції не мотивував відмову у звільненні від відбування покарання строк давності по якому закінчився, не призначив адвоката для участі в розгляді заяви, не дав оцінки тому факту, що суд всупереч діючому на той час закону призначив по життєве позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах визначених ст. 404 КПК України, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 80 КК України, звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в певні строки.

Статтею 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули певні строки.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 був засуджений вироком Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2001 року:

- за ст. 69 КК України 1960 року на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 86-1 КК України 1960 року на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за п. п. "а", "є", "з", "і", "и" ст. 93 КК України 1960 року на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року, за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі у тюрмі суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 серпня 2004 року вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України був змінений. Дії ОСОБА_1 із ст. 17, ст. 86-1 КК України 1960 року перекваліфіковані на ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України 2001 року, призначене покарання шість років позбавлення волі. Виключена вказівка про конфіскацію майна за вказаною статтею. В решті вирок щодо ОСОБА_1 про призначення остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі залишений без зміни (а. с. 16-18, 19-25).

22 лютого 2000 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 1483-111 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», який набрав чинності 29.03.2000 року. Згідно цього закону до Кримінального кодексу України було внесено новий вид покарання «довічне позбавлення волі».

Тому, з 29 березня 2000 року санкція статті 93 КК України була виписана наступним чином: «карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією, крім того, майна у випадках передбачених пунктом «а» цієї статті.

Зазначене свідчить, що доводи ОСОБА_1 про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності по закінченню строків давності виконання обвинувального висновку, є безпідставними.

Вирок суду щодо ОСОБА_1 набрав законної сили і звернутий до виконання.

За наведених обставин колегія суддів не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляції ОСОБА_1.

Щодо призначення адвоката за рахунок держави, ОСОБА_1 направлена відповідь Житомирського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, про відсутність для того підстав.

Тому, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2014 року, про відмову у звільненні від відбування покарання, без зміни.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду

Житомирської області: