Ухвала суду № 39089312, 05.06.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/3427/13-ц Провадження № 22-ц/795/898/2014 Головуючий у I інстанції -Меженнікова С. П. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів - Хромець Н.С., Онищенко О.І.

при секретарі - Рудик І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість по договору № 418/701108 від 29.08.2008 року, яка виникла станом на 09.01.2014 року - всього 14999 доларів 09 центів США, яка складається із заборгованості по кредиту 14297 доларів США, заборгованості по простроченим відсоткам -437 долари 33 центи США, пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов»язань -2109 грн. 27 коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в іноземній валюті - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене при неповному з"ясуванні обставин справи та з порушенням ст. 524 та ч.1 ст.533 ЦК України.

ОСОБА_1вважає, що оскільки йому надавалися кредитні кошті шляхом зарахування на поточний рахунок у гривневому еквіваленті, тобто у національній валюті, то і повернення має відбуватись в національній валюті. Крім того, вважає, що на час укладення кредитного договору банк не мав права здійснювати валютні операції, а тому стягнення коштів з нього саме в іноземній валюті суперечить положенням чинного законодавства.

Також апелянт звертає увагу суду на порушення судом першої інстанції вимог ст. 213 ЦПК України, вказуючи, що суд не повно з2ясував всі обставини справи, не врахував здійснені ним у червні - жовтні 2014 року платежі на загальну суму15 тис. грн.

В судове засідання сторони не з»явились, в порядку передбаченому ч. 6 ст. 74 ЦПК України, повідомлені належним чином, позивач ПАТ «Креді Агріколь Банк» надіслало заяву з проханням розглядати справу за відсутності їх представника.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Банк зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з врахуванням усіх доказів, наданих сторонами, з дотриманням норм закону, який регулює спірні правовідносини, та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення суду першої інстанції без зміни. Доводи апелянта щодо не врахованих сплачених ним 15 000,00 грн у червні-жовтні 2013 року вважає безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до правил ст. 303 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2008 року між публічним акціонерним товариством «Індустріально-експортний Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді АгрікольБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 418/701108 відповідно до якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти у сумі 17494 доларів США 60 центів, строком до 28.08.2015 року з процентною ставкою 12,49% річних у валюті кредиту, а відповідач, в свою чергу, зобов»язався повертати грошові кошти, згідно графіку погашення кредиту.

13 жовтня 2009 року сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору № 418/701108, відповідно до якого, термін використання кредитних коштів продовжено по 28 серпня 2018 року, та в зв»язку з цим графік погашення кредиту викладено в новій редакції ( а.с. 17-23).

Банк свої зобов»язання виконав у повному обсягу, перерахував суму коштів на відповідний рахунок ( а.с. 67).

Проте відповідач свої зобов»язання належним чином не виконував внаслідок чого, станом на 09 січня 2014 року утворилась заборгованість, яка становить 14999,09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 119887 грн. 72 коп , і складається з 14297,87 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 114282,87 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 437,33 доларів США, що в еквівалентів за курсом НБУ становить 3495,58 грн прострочених відсотків; 263,89 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2109,27 грн. пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов»язань.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд обґрунтовано виходив з того, що мало місце порушення ОСОБА_1 зобов"язань, взятих за кредитним договором щодо розміру, строків та порядку повернення кредиту, отриманого на підставі кредитного договору № 418/701108 від 29 серпня 2008 року і не доведено ті обставини, на які він посилається, заперечуючи проти позову. Також судом обґрунтовано відмовлено у задоволені вимог про стягнення пені та штрафів в іноземній валюті за казаним договором оскільки це суперечить умовам п.п. 5.1, 5.2 Укладеного Договору № 418/701108.

З вказаними ми висновками суду першої інстанції повністю погоджується апеляційний суд оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам діючого законодавча (ст. ст. 526, 611, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України ).

Відповідно до ст.ст.1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов"язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також використання платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Доводи апелянта про те, що на момент укладення кредитного договору банк не мав права здійснювати валютні операції не заслуговують на увагу оскільки спростовані наявними у справі доказами. Так, відповідно до банківської ліценції Національного Банку України № 99 від 10.02.1993 року та дозволу № 99-3 НБУ Акціонерному товариству «Індустріально-експортно Банк» надано право здійснювати банківські операції, визначені ч.1, п. 1-4, 5-11 ч.2 , ч.4 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" з яких вбачається , що банк має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті ( а.с.87-88) .

Посилання апелянта на те, що суд не мав права зазначати про повернення боргу у іноземній валюті, а виключно у гривневому еквіваленті як у грошовій одиниці України, не заслуговує на увагу, оскільки з системного аналізу норм матеріального права, а саме ст.99 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст.192, ч.2 ст.198, ч.ч.1, 2 ст.524, ч.ч.2, 3 ст.533 ЦК України, ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", положення Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що використання іноземної валюти, визначення зобов'язання та його виконання в іноземній валюті допускається на території України в порядку, встановленому законом, іншим нормативно-правовим актом чи договором.

Відповідно до умов Договору між сторонами у даній справі кредит надавався в іноземній валюті - доларах. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тому стягнення суми кредиту в укладеному договорі саме в іноземній валюті та зазначення у рішенні суду про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування коштами згідно умов кредитного договору в іноземній валюті відповідає вимогам законодавства.

Крім того, згідно дослідженого договору кредиту 418/701108 від 29 серпня 2008р., який підписаний відповідачем ОСОБА_1, вбачається, що відповідач ознайомлений зі змістом спірного договору, його доповненнями , уклав його добровільно, і повністю погодився з його умовами, в тому числі із валютою зобов'язання, графіком платежів, визначенням сукупної вартості кредиту та тарифами Банку, про що свідчить його підпис. Умови договору у встановленому порядку не оспорювались, недійсними не визнавались. Враховуючи вищезазначене та ґрунтуючись на положеннях ст. 204 ЦК України щодо презумпції дійсності правочину, він підлягав виконанню.

Посилання апелянта на необґрунтованість рішення першої інстанції в зв»язку з неврахуванням сплати ним коштів на повернення суми заборгованості та надання на підтвердження вказаного до апеляційної скарги ксерокопій квитанцій від 30.09.2013, 31.07.2013, 31.10.2013 року не заслуговує на уваг. Твердження відповідача спростовується матеріалами справи. Відповідно до розрахунку заборгованості, наведеному позивачем у Відомості про порядок нарахування і погашення нарахованих відсотків по кредиту, станом на 09 січня 2014 року вбачається, що вказані в копіях квитанцій суми, а саме, суми у розмірі 400 доларів США 31 липня 2013 року, суми у розмірі 200 доларів США 30.09.2013 року, та суми у розмірі 400 доларів США 31.10.2013 року, були враховані позивачем в рахунок погашення простроченої заборгованості ( а.с.63,64,120-123).

За таких обставин, враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене на підставі повно, всебічно та належним чином встановлених обставин справи, з правильним застосуванням закону, яким регулюються спірні правовідносини, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідно до ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: