Ухвала суду № 39086929, 04.06.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/406/14 Провадження № 22-ц/795/1206/2014 Головуючий у I інстанції -Лиманська М. В. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Євстафіїва О.К., Шитченко Н.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Городнянського районного суду від 28.04.2014 року, яким позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, задоволено частково, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи скарги зводяться до того, що рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог є незаконним, так як воно прийнято судом з допущеною неповнотою з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права.

В скарзі апелянт зазначає, що в судовому засіданні було визнано сторонами та підтверджено свідками відсутність у сторін спільних коштів для вкладення їх в придбання будинку, продаж належного відповідачу будинку за 2000 доларів США та придбання спірного будинку за 2000 доларів США. Вказує, що зазначені обставини мають істотне значення для вирішення справи, так як доводять факт того, що спірне домоволодіння було придбано за особисті кошти ОСОБА_2 і є її особистою власністю.

Крім того, висновки суду щодо твердження, що половина спірного будинку є спільною сумісною власністю, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_3 частково, та визнаючи за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 зі спільного майна подружжя без виділення частки в натурі, суд першої інстанції виходив з того, що 1/2 частина спірного будинку є спільною сумісною власністю сторін, та за позивачем слід визнати право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями без виділення частки в натурі.

Висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права з чим погоджується апеляційний суд.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.06.1994 року між сторонами було укладено шлюб який рішенням Городнянського районного суду від 05.03.2013 року було розірвано.

З матеріалів інвентаризаційної справи № 952 на буд. АДРЕСА_2 вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 30.07.1996 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_4 жилий будинок АДРЕСА_2 з надвірними та побутовими спорудами, належний їй на підставі договору дарування від 20.10.1995 року, і належну їй на підставі Державного акту від 25.07.1996 року земельну ділянку розміром 0,10 га. для обслуговування вказаного жилого будинку. Продаж вчинено за сімдесят мільйонів карбованців жилий будинок та за двадцять мільйонів карбованців земельну ділянку. Загальна сума договору дев'яносто мільйонів карбованців.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 924 на буд. АДРЕСА_1 встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 31.07.1996 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 придбала жилий будинок АДРЕСА_1 з надвірними та побутовими спорудами, що розташовані на землях місцевої ради народних депутатів. Продаж вчинено за сто вісімдесят мільйонів карбованців. Право власності на цей будинок було зареєстровано за відповідачкою.

У 2004 році сторони розпочали будівництво прибудови до спірного будинку, яка станом на момент розгляду справи не закінчена та має 85% готовності, що згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України не є об'єктом нерухомого майна та до моменту завершення будівництва і прийняття її в експлуатацію не може вважатися частиною спірного будинку, який є предметом спору.

Відповідно до ч. 3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Такі самі правові підстави набуття подружжям права спільної сумісної власності на майно передбачалися статтями 22, 24 КпШС, чинного на час придбання спірного майна.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України", чинної до 21.12.2007 року, передбачено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з"ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому, належить виходити з того, що відповідно до ст. ст. 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об"єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення, тобто відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо посилання апелянта, що спірне домоволодіння було придбано за особисті кошти ОСОБА_2 і є її особистою власністю не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами цивільної та інвентаризаційних справ, 1/2 частина вартості спірного будинку була сплачена особистими коштами відповідачки, разом з тим спірний будинок виходячи з положень ст.60 СК України є спільною сумісною власністю сторін та є предметом поділу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Городнянського районного суду від 28 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: