Ухвала суду № 39086898, 04.06.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/98/14-к Головуючий у І інстанції Морозов О. Б. Провадження № 11-кп/795/299/2014 Категорія - ст.115 КК України Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіШахової О. Г. суддів: Антипець В.М., Заболотного В.М.,

при секретарі Терешко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260160000270 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року щодо обвинувачених

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Куликівка Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, з загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: - 11 березня 2013 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт; - 29 жовтня 2013 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 389, ст. 70, 71 КК України до 3 років та 17 днів позбавлення волі,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця с. Іванівка Чернігівського району Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, з загальною середньою освітою, працюючого робітником у дитячому садку «Золотий ключик» с. Дроздівка, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України;

з участю прокурора Єременка Р.А., захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

Захисник ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене покарання, обравши відносно останнього міру покарання у вигляді 10 років 1 місяця позбавлення волі.

Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року:

- ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом застосування принципу часткового складання призначених покарань, приєднано частину невідбутого покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2013 року і остаточно призначено покарання у вигляді 14 років позбавлення волі.

- ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 2500 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з обвинувачених на користь держави по 195 грн. 60 коп. судових витрат за проведення експертизи, а також по 121 грн. 80 коп. збору.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що попередньої змова із ОСОБА_5 та умислу на заподіяння смерті ОСОБА_7 у нього не було. Будь-яких ударів останньому не наносив, оскільки під час конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебував в іншій кімнаті, а саме у залі, де намагався знайти мобільний телефон.

Звертає увагу, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Натомість показання усіх свідків обвинувачення судом бралися до уваги, зокрема свідка ОСОБА_12, хоча вона є зацікавленою особою - співмешканкою ОСОБА_7 та перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

Також стверджує, що у матеріалах кримінального провадження відсутній аудіозапис судового засідання від 17 жовтня 2013 року, де він давав показання з приводу саден на руках і нозі. Щодо цих ушкоджень судом були перекручені показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 Крім того, судом не встановлено походження розписки, яку з показань ОСОБА_5 писав саме він (ОСОБА_2) і пропонував ОСОБА_5 взяти всю вину на себе.

Наголошує, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення повної психологічної експертизи ОСОБА_5 в м. Києві. Оскільки експертиза, що була проведена, не повна, так як тривала всього 20 хвилин. Також не погоджується із висновком експерта №301 від 16 жовтня 2013 року та просить викликати експерта ОСОБА_15 для його роз'яснення.

Крім того судом першої інстанції не було враховано, що на його утриманні знаходиться мати-інвалід.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, захисник ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що твердження суду про нанесення обвинуваченим ОСОБА_2 ударів ОСОБА_7 не обґрунтовані та спростовуються висновками експертів №293 від 10 грудня 2013 року та № 206 від 03 січня 2014 року. Стосовно висновку експерта №205 від 25 грудня 2013 року, то він не дає підстав чітко стверджувати, що в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_7 виявлена саме кров ОСОБА_2. Суд витлумачив вищевказані висновки судово-медичних експертиз на користь сторони обвинувачення, хоча вони прямо вказують, що вбивство вчинено ОСОБА_5.

Наголошує, що умислу на позбавлення життя у ОСОБА_2 не було. Останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ледве рухався, що фізично унеможливлює нанесення ним ударів. Такий стан підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, однак суд безпідставно оцінив їх критично, оскільки свідки є заінтересованими особами. Хоча з таким висновком неможливо погодитися, так як стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 підтвердила й свідок ОСОБА_8

Крім того, суд не дослідив природу виникнення тілесних ушкоджень у його підзахисного у вигляді саден обох рук, правої гомілки та той факт, що останній працював кочегаром у дитячому садку та за декілька днів до вбивства рубав дрова.

Заслуговує на увагу і той факт, що ОСОБА_5 змінював свої показання, намагаючись цим самим уникнути відповідальності. Також судом не було взято до уваги особливості поведінки ОСОБА_5, зокрема агресивну поведінку останнього під час вживання алкогольних напоїв. Це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_9 Натомість ОСОБА_2 характеризується спокійним та врівноваженим.

Крім того суд першої інстанції, призначаючи підзахисному покарання, не в повні мірі врахував, що останній до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався, має позитивні характеристики з місця роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисник ОСОБА_4 посилається на суворість призначеного обвинуваченому покарання. Вважає, що при обранні міри покарання судом належним чином не було враховано ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а саме: посередню характеристику з місця проживання, часткове визнання вини. Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_2 було нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_7, від яких останній помер, а його підзахисний наніс лише декілька ударів, тяжкість яких не загрожувала життю потерпілого.

При розгляді судом І інстанції встановлено, що 15 жовтня 2013 року в період часу з 13-ї до 14-ї години, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, прибули до господарства ОСОБА_7, розташованого по АДРЕСА_4, де на підставі виниклих неприязних стосунків, в ході конфлікту у обвинувачених виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7. Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на умисне вбивство останнього, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, діючи узгоджено між собою, почергово, завдали не менше двадцяти ударів руками та ногами в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок потерпілого, чим заподіяли тілесні ушкодження ОСОБА_7 у вигляді: закритої травми живота - синців та саден в ділянці живота, крововиливів в брижу тонкого кишечника, кореня брижі, жирової клітковини нирки, розриву тканин печінки, селезінки, крові в черевній порожнині; закритої травми грудної клітки - множинних саден, синців грудної клітки, прямих переломів 5-8 ребер зліва по задньопаховій та 2, 8-10 ребер справа по середньопаховій лініям, забиття легень, розривів плеври, крові в плевральних порожнинах; закритої травми грудного відділу хребта з крововиливом в м'які тканини спини та перелому остистого відростка 7 грудного хребця; синців та саден голови, обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, які знаходяться в прямому причинно - наслідковому зв'язку з настанням смерті і за ступенем тяжкості носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, від яких ОСОБА_7 помер на місці.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, в судових дебатах та останньому слові просив вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, захисника обвинуваченого ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пом»якшивши міру покарання, а апеляційні скарги ОСОБА_2 та його захисника залишити без задоволення, думку прокурора, який вважає вирок суду обґрунтованим і законним, просив залишити скарги без задоволення, а вирок без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини як обвинуваченого ОСОБА_5, так і обвинуваченого ОСОБА_2, у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в суді 1 інстанції визнав частково і суду 1 інстанції показав, що 15 жовтня 2013 року близько 12 години він прийшов на роботу до ОСОБА_2, де розпивали спиртне, а потім пішли додому. Вдома були його співмешканка ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_17, ОСОБА_2 ліг відпочити. В цей час ОСОБА_9 - мати ОСОБА_18, по телефону сказала, щоб він пішов від них , так як в п»яному стані він ним не треба. Він попросив у ОСОБА_10 віддати йому паспорт та трудову книжку, але та не віддала. Вона пішла з дому після сварки з ОСОБА_2 за ці документи. ОСОБА_2 запропонував пошукати ОСОБА_10 у ОСОБА_7, так як раніше там переховувалась. При цьому ОСОБА_2 у нецензурній формі висловлювався про те, що вб'є ОСОБА_7. Змови на умисне вбивство у них не було, вони хотіли просто або надавати ОСОБА_7 стусанів, або просто налякати. Ролі між собою вони не розподіляли. Перед цим ОСОБА_2 з ОСОБА_10 ще розмовляли про якийсь мобільний телефон. Коли вони прийшли до місця мешкання ОСОБА_7, то вхідні двері в будинок були зачинені. ОСОБА_2 почав стукати у вікна, а він залишився біля дверей. Двері ніхто не відчиняв, в середині будинку було чутно, як працював телевізор. Вибивши двері, вони зайшли в будинок і в коридорі побачили ОСОБА_7. Він від розпачу та побоюючись, що ОСОБА_7 почне битися, першим вдарив останнього відкритою долонею правої руки в обличчя. При цьому він спитав ОСОБА_7, чи є у нього вдома ОСОБА_10. ОСОБА_7 запропонував зайти у будинок та подивитися, що нікого немає. ОСОБА_2 першим зайшов у будинок та почав щось шукати у серванті. ОСОБА_7 у цей час ліг на диван та спитав ОСОБА_2, що той шукає. ОСОБА_2 сказав, що шукає мобільний телефон і стягнув ОСОБА_7 з дивана та почав наносити йому удари правою рукою в обличчя. ОСОБА_7 вирвався від ОСОБА_2 і почав бігти в його сторону і щось кричати. Він вдарив ОСОБА_7 правою долонею по обличчю, щоб угамувати його. В цей час підбіг ОСОБА_2 та наніс удар коліном у живіт ОСОБА_7. Після цього останній зігнувся та вибіг з хати. ОСОБА_2 побіг за ним і наздогнавши, почав наносити йому тілесні ушкодження. Він розборонив їх і запропонував повернутися до хати. Вони повернулися до сіней, там де стоїть газова плита. ОСОБА_2 знов намагався вдарити ОСОБА_7, той вирвався і намагався знову вибігти з хати. Він не втримався і вдарив ОСОБА_7 ногою в область таза. Після цього ОСОБА_7, зачепивши газову плиту, забіг у комору. В коморі він наніс ОСОБА_7 ще один удар в праву сторону тулуба. Потім в комору зайшов ОСОБА_2 і почав наносити ОСОБА_7 удари ногами та руками в різні частини тіла. ОСОБА_7 спочатку намагався захиститися та кричав, щоб його не били, а потім затих. Він намагався нащупати пульс у ОСОБА_7, але пульсу не було, про що він сказав ОСОБА_2. ОСОБА_2 присів на тумбочку, яка стояла у кладовці та ногою наніс ще два удари по спині ОСОБА_7. Після цього вони з ОСОБА_2 вийшли з хати та пішли в сторону дома. Коли вони виходили з хати, то ОСОБА_2 відтягнув його від входу та сказав, що на вулиці їде якась жінка велосипедом. Після цього вони вийшли з хати. По дорозі вони зустріли співмешканку ОСОБА_7 - ОСОБА_12, разом з нею зайшли до неї додому, де вона дала йому сірники, які вони просили у неї до цього. Він подивися, що ОСОБА_7 лежить у коморі і вони пішли з хати. ОСОБА_12 в цей час ОСОБА_7 не бачила.

Також ОСОБА_5 пояснив, що в цей день вони з ОСОБА_2 були однаково нетверезі, але пересувались вони самостійно. Пояснив, що коли він рубав дрова, то тілесних ушкоджень не отримував. Чи отримував при цьому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, він не знає. З роботи ОСОБА_2 додому вони приїхали велосипедами, перебували в будинку ОСОБА_7 приблизно 20 хвилин. По виході з будинку ОСОБА_7 вони, окрім ОСОБА_12, нікого не бачили. Але люди могли їх бачити.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в суді 1 інстанції не визнав і суду показав, що 15 жовтня 2013 року він зранку знаходився у себе на робочому місці в дитячому садку в с. Дроздівка, де підміняв кочегара. Близько 12 години до нього на роботу прийшов ОСОБА_5, який біля 2-х місяців проживає з донькою його співмешканки ОСОБА_10. Так як робочий час в нього до 12 години, то після роботи вони зі ОСОБА_5 та ще одним чоловіком на ім'я ОСОБА_24 вирішили випити спиртного та вжили близько 1 літру горілки. Після цього він зі ОСОБА_5 поїхали велосипедами додому. Доїхавши до розвилки доріг поблизу дома, ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_11, щоб вона забрала велосипеди, бо вони не могли вже їхати, ОСОБА_5 тягнув його додому. Вдома були ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_17 та бабушка - ОСОБА_19 Він пішов відпочивати, а ОСОБА_5 почав з'ясовувати стосунки з ОСОБА_10 з приводу якихось документів та мобільного телефону, які він просив ОСОБА_10 йому віддати. Потім ОСОБА_5 підійшов до нього і попросив поговорити з ОСОБА_10, щоб вона йому віддала ці речі, але вона сказала, що їх в неї немає. Після цього він знову пішов відпочивати. Десь через 10 хвилин до нього підійшов ОСОБА_5 та запропонував піти пошукати ОСОБА_10 вдома у ОСОБА_7, оскільки вона могла бути саме там. Коли вони прийшли до будинку останнього, то двері були замкнуті. Він стояв біля дверей, а ОСОБА_5 почав стукати у вікно. Але так як двері ніхто не відчиняв, то ОСОБА_5 вибив їх ногою. В будинку, сінях стояв ОСОБА_7. На їх питання де ОСОБА_10, ОСОБА_7 відповів, що її у нього немає та запропонував пройти у хату та подивитись. Першим в будинок зайшов він, потім ОСОБА_7, а за ним ОСОБА_5. Коли він зайшов до кімнати, то за спиною почув звук удару. Але чим і куди били не зрозумів. Зайшовши у залу, він побачив, що ОСОБА_10 немає. ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_10 не приходила і нічого не приносила. В цей час він почув, що ОСОБА_5 наніс ОСОБА_7 ще один удар, але як само, він не бачив, бо стояв спиною. ОСОБА_7 щось крикнув та побіг до дверей, а з ним побіг ОСОБА_5. Двері закрились і він продовжив шукати ОСОБА_10 та мобільні телефони. Коли він вийшов, то ОСОБА_5 стояв в дверях, а у коморі лежав ОСОБА_7. В сінях був безлад, пом'ята доріжка та перекинутий чайник. Він розвернувся та вийшов з хати. Вийшовши з хати він побачив ОСОБА_8 - сусідку. По дорозі додому вони зустріли ОСОБА_12, співмешканку ОСОБА_7. ОСОБА_5 попросив у неї сірники, і вони разом з нею повернулися до хати ОСОБА_7. Вона дала ОСОБА_5 сірники і вони пішли додому. ОСОБА_5 вів його під руку, оскільки він пересувався з трудом, внаслідок алкогольного сп'яніння. Показав, що особисто він ОСОБА_7 жодних тілесних ушкоджень не наносив і до комори, де лежав ОСОБА_7, він не заходив.

В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_2 підтримав зазначені показання.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_2 та частковим визнанням вини ОСОБА_5, судом досліджені, перевірені та проаналізовані докази, які узгоджуються між собою та підтверджують вину обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що 15 жовтня 2013 року зранку вона та її співмешканець ОСОБА_2 пішли на роботу. Вона телефонувала дочці ОСОБА_10 і та їй повідомила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 прийшли додому дуже п'яні. Близько 16.00 години вона відпросилася з роботи та поїхала додому. По дорозі, біля будинку ОСОБА_12 остання їй сказала, щоб вона зайшла до неї додому та подивилась, що вони наробили. Зайшовши до будинку, вона побачила, що там був безлад, розбитий чайник. Через деякий час вони з ОСОБА_11 знову пішли до ОСОБА_12, шукаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Там дізналися, що ОСОБА_7 мертвий.

Свідчення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтверджують той факт, що дійсно мав місце конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 і потім ОСОБА_2, які були в нетверезому стані, з приводу документів та мобільного телефону. ОСОБА_18 втікла з дому і обвинувачені пішли її шукати. Свідок ОСОБА_11 додала, що

після того як ОСОБА_10 пішла з дому, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 також пішли з дому. Через деякий час вони повернулись і стали стукати у двері дому. Вони їх в дім не пускали, бо ті були п'яні. Тоді ОСОБА_20 вибив двері двома ногами і вони зайшли. ОСОБА_2 спитав, чого не відкривали і вдарив ОСОБА_17 по потилиці. Після цього ОСОБА_2 зі ОСОБА_20 почали бійку, вона розборонила і вони пішли. Коли вони виходили з двору, то ОСОБА_20 їй казав про те, що вони з ОСОБА_2 вбили ОСОБА_7, але вона цьому не повірила. Більше вона їх в цей день не бачила. Також пояснила, що ОСОБА_2 був дуже п'яний, бо він хитався. За кілька днів до цього ОСОБА_20 та ОСОБА_2 вдома рубали дрова. При цьому у останнього були на руках подряпини від дров.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що він працює о/у СКР Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області. Зі ОСОБА_20 знайомий у зв'язку зі службою, з ОСОБА_2 не знайомий. 15 жовтня 2013 року він перебував у складі слідчо-оперативної групи і здійснював виїзд на місце події в с. Дроздівка, де було виявлено труп ОСОБА_7. Спочатку було отримано виклик до будинку ОСОБА_9 у зв'язку із сімейною сваркою. Потім, в ході проведення перевірки, було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_20, які вчинили сімейну сварку, можуть перебувати у будинку ОСОБА_7. В ході огляду цього будинку і було виявлено труп останнього. Також пояснив, що він був присутній під час проведення огляду місця події за місцем виявлення трупа громадянина ОСОБА_7 в АДРЕСА_4. В будинку під час огляду було виявлено безлад, розкиданий посуд, розбитий чайник, зрушену з місця газову плиту. Труп лежав повністю у коморі, обличчям до низу, ногами до дверей.

Свідок ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_2 є її сусідом. 15 жовтня 2013 року вона в обідній час бачила, як ОСОБА_20 під руку вів ОСОБА_2 додому. Останній був п'яний, а ОСОБА_20 тверезий. Ніяких тілесних ушкоджень вона на них не бачила і з ними не спілкувалась.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що15 жовтня 2013 року, близько 10.00 години він зайшов на роботу в дитячий садок і в цей час ОСОБА_2 також був на роботі. Він з ним привітався та трохи поговорив. Ніяких тілесних ушкоджень він у ОСОБА_2 в цей час не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_20 вона знайома, оскільки це її сусіди. 15 жовтня 2013 року, десь з 09.00 вони з ОСОБА_7 були в гостях у їх знайомої, де відпочивали. Потім ОСОБА_7 пішов додому, а вона залишилась. Вони чекали повернення ОСОБА_7, але його не було. Тоді вона пішла додому. По дорозі вона зустріла ОСОБА_2 та ОСОБА_20, останній попросив у неї сірники. Вони прийшли до неї додому, де вона дала йому сірники і вони пішли. Вони обидва були у нетверезому стані, але пересувалися самостійно і обидва розмовляли. При цьому ОСОБА_2 словесно домагався від неї статевого контакту. Вдома вона ОСОБА_7 не побачила, хоча телевізор в цей час працював. В хаті все було перекинуто та перевернуто, розбитий чайник. В цей час до неї приїхав сільський голова ОСОБА_22, якому вона показала, що за безлад був у домі. Потім приїхали працівники міліції, які шукали ОСОБА_2 та ОСОБА_20 і знайшли у коморі труп ОСОБА_7. У нього були тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що вона проживає в с. Дроздівка поруч з господарством ОСОБА_12, по АДРЕСА_5. З ОСОБА_2 та ОСОБА_20 не знайома. 15 жовтня 2013 року, близько 12.00 години вона вийшла на вулицю посидіти на лавочці біля свого двору. Коли вона сиділа біля двору, то побачила, що повз неї пробіг один молодий чоловік у світлій курточці, та попрямував в сторону господарства ОСОБА_12 Потім другий вибіг з кущів та також попрямував у ту саму сторону. Вона пішла до себе у двір під навіс. В цей час з подвір'я ОСОБА_12 вона чула, що щось бухало. Це бухання продовжувалось протягом 15-20 хвилин. Потім все втихло і вона пішла до хати. Більше цих молодих людей вона не бачила. Обидва ці хлопця були п'яні, бо хитались, але пересувалися самостійно.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини правопорушення, спрямованість нанесених ударів обвинуваченими ОСОБА_7, їх кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, нанесення ударів у життєво важливий орган - а саме: в область грудної клітини, живота та спини з обох сторін, узгодженість дій обвинувачених, зокрема, що ОСОБА_20, замість того, щоб випустити ОСОБА_7 з будинку після того, як той втік від ОСОБА_2, перехопив його та вдарив по обличчю, чим затримав потерпілого до підходу ОСОБА_2, те, що спричинення тілесних ушкоджень потерпілому було припинено обвинуваченими лише після того, як останній припинив захищатися та подавати ознаки життя, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про наявність у обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_2 попередньої змови і умислу саме на позбавлення життя потерпілого.

Доводи захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що останній жодних ударів ОСОБА_7 не наносив, а також те, що тілесні ушкодження у нього не могли утворитися вніслідок нанесення ударів потерпілому - є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема:

-відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 № 301 від 16 жовтня 2013 року, у останнього мали місце тілесні ушкодження у вигляді саден кистей обох рук, правої гомілки, які могли виникнути внаслідок дії твердих тупих предметів по механізму удару з елементами тертя, які відносяться до легкого ступеня тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути за 1-2 доби до моменту проведення експертизи, тобто 15-14 жовтня 2013 року, в тому числі за обставин, які викладені в описовій частині постанови, де зазначено, що 15 жовтня 2013 року, в період часу між 12.00-15.00 годинами, ОСОБА_2, за попередньою змовою зі ОСОБА_20, нанесли потерпілому ОСОБА_7 чисельні удари руками та ногами в область голови, тулуба та кінцівок, чим заподіяли останньому тілесні ушкодження, від який останній помер на місці події (т.2 а.п. 26-27);

-відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №205 від 25 грудня 2013 року, в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з обох рук трупу ОСОБА_7 знайдена кров людини, яка могла походити в тому числі і від ОСОБА_2, ОСОБА_5 при наявності у останніх джерела зовнішньої кровотечі (т.2 а.п. 72-76).

Звернення уваги ОСОБА_2 на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутній аудіозапис судового засідання від 17 жовтня 2013 року, де він давав показання з приводу наявних у нього тілесних ушкоджень, не заслуговують на увагу, оскільки даний аудіозапис відноситься до судового засідання по розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2. Тому даний аудіозапис знаходиться в матеріалах відповідного провадження.

Твердження ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції у вироку послався як на доказ на розписку, яка ніби-то була ним написана ОСОБА_5 з метою, щоб останній взяв усю вину за вчинине кримінальне правопорушення на себе, не заслуговує на увагу. В наданих суду 1 інстанції показаннях ОСОБА_5 пояснював зміну своїх показань саме наявністю такої ризписки. Однак, суд не посилався у вироку на розписку, як на доказ вини ОСОБА_2.

Суд першої інстанції вірно оцінив критично показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо фізичного стану ОСОБА_2 , оскільки вони є заінтересованими особами, є фактично членами сім'ї ОСОБА_2. Крім того, їх показання спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_23, які є незаінтересованими особами та показали, що обвинувачені після вчинення кримінального правопорушення пересувалися самостійно. Також, свідок ОСОБА_12 показала, що одразу після вчинення правопорушення розмовляла з обвинуваченими. Останні розмовляли внятно, при цьому ОСОБА_2, перебуваючи у неї вдома, домагався від неї інтимної близькості. Тому твердження захисника ОСОБА_3 стосовно того, що обвинувачений ОСОБА_2 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, що фізично унеможливлювало нанесення отсаннім ударів потерпілому, не заслуговує на увагу.

Крім того, до показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень під час рубання дров суд 1 інстанції також вірно віднісся критично, так як, вони не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14 та іншими матеріалами кримінального провадження і дані з метою уникнути ОСОБА_2 відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Крім того, твердження ОСОБА_2 про те, що судом були перекручені показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_8 не заслуговує на увагу, оскільки дані свідки показали, що вони не бачили у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Звернення уваги ОСОБА_2 на те, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення повної психологічної експертизи ОСОБА_5 в м. Києві, так як проведена експертиза була неповною, не заслуговує на увагу. По даному кримінальному провадженню було проведено дві судово-психологічні експертизи відносно ОСОБА_5: висновоком №556 від 27 грудня 2013 року встановлено, що ОСОБА_5 ознак психічного захворювання не виявляє та не виявляв в період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2 а.п. 107-110); висновком №557 від 27 грудня 2013 року встановлено, що у останнього простежються ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, тому відповідне протиалкогольне лікування йому не показане (т.2 а.п. 112-115). Дані експертизи були проведені у відповідності до чинного законодавства, експерти були повідомлені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого заключення.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 в умисному скоєнні інкримінованого йому правопорушення, як і вина обвинуваченого ОСОБА_5, підтверджується й іншими доказами, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 15 жовтня 2013 року, з якого вбачається, що під час огляду будинку АДРЕСА_4 було виявлено труп громадянина ОСОБА_7 зі слідами насильницької смерті (т.1 а.п. 28-35);

- протоколом затримання ОСОБА_5 від 16 жовтня 2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 був затриманий 16 жовтня 2013 року як особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. При затриманні у останнього були вилучені джинси синього кольору, чорні кросівки, чорна куртка, сірий светр та мобільний телефон «Siemens C-65» (т.1 а.п. 77-78);

- висновком експерта № 293 від 10 грудня 2013 року судово- імунологічної експертизи, згідно якого вбачається, що в слідах на джинсах, вилучених у ОСОБА_5, знайдена кров людини, яка ймовірно могла походити від ОСОБА_7 (т.2 а.п. 36-39);

- висновком експерта № 206 від 03 січня 2014 року судово-цитологічної експертизи, з якого вбачається, що в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_5 виявлені клітини багатошарового плаского епітелію, які могли походити в тому числі і від ОСОБА_7 (т.2 а.п. 60-64).

- протоколом та відеозаписом проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_2 від 17 жовтня 2013 року, який проведений у встановленому КПК порядку і, відповідно до ч.2 ст.84 КПК України є джерелом доказу, з якого вбачається, що ОСОБА_2 визнав факт нанесення ним ударів потерпілому ОСОБА_7 разом зі ОСОБА_5 ( т.1 а.п. 149-152); Розбіжностей в показаннях на досудовому слідстві і в суді пояснити не зміг.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, його характер та ступінь, обставини скоєння, особу обвинуваченого, наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп?яніння та відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність.

Суд вірно визначив остаточну міру покарання, на підставі ч.4 ст. 70 КК України, застосував принцип часткового складання призначених покарань, приєднавши частину невідбутого покарання за попереднім вироком суду.

Доводи захисника ОСОБА_4 про надмірну суворість покарання, недостатнє враховання ступіня суспільної небезпеки та ступіня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а саме: посередню характеристику з місця проживання, часткове визнання вини, нанесення саме ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_7, від яких останній помер - безпідставні. При всіх обставинах, що відносяться до кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, зокрема і на ті, на які посилається апелянт в своїй скарзі, міра покарання, визначена обвинуваченому судом, не підлягає пом'якшенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд призначив покарання, дотримуючись принципу доцільності, врахувавши всі передумови, підстави і порядок призначення покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених ним кримінального правопорушення, його характер та ступінь, обставини скоєння, особу обвинуваченого, наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп?яніння та відсутність обставин, що пом'якшують покарання.

Усі обставни, на які посилається захисник ОСОБА_3, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання. Посилання ОСОБА_2 на те, що на його утриманні знаходиться мати-інвалід, не підтверджено матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд призначив покарання, дотримуючись принципу доцільності, врахувавши всі передумови, підстави і порядок призначення покарання.

Всі аргументи апеляційних скарг судом апеляційної інстанції перевірені та, на переконання колегії суддів, істотних порушень кримінального процесуального закону при проведенні досудового розслідування та судового розгляду, що б призвело до безумовного скасування вироку, допущено не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, які тримаються під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

Антипець В.М. Шахова О.Г. Заболотний В.М