Ухвала суду № 39083252, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року м. Київ К/800/41344/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013

у справі № 805/4915/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бастіон"

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області від 28.03.2013 № 0000321502.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, складено акт №731/22-4/23173683 від 13.03.2013, в якому встановлені порушення вимог п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 64 452,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 28.03.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000321502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 64 453,00 грн., в тому числі основний платіж - 64452,00 грн., штрафна фінансова санкція - 1,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «ВКФ «Укрпромснаб», підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Також, судами встановлено, що на момент здійснення спірних операцій, підприємства були зареєстровані в єдиному Реєстрі підприємств та організацій України і знаходилися на обліку платників податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цих суб'єктів господарювання здійснювати свої цивільні права та обов'язки через свої органи, що діяли на підставі засновницьких документів.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги доводи податкового органу про непідтвердження факту транспортування та отримання позивачем від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки, як було вірно встановлено судами, відсутність вказаних документів не є підставою для невключення витрат з придбання товару до складу податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль