Ухвала суду № 39083251, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/17763/11

№ К/9991/17763/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.08.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010

у справі № 2а-3631/09/2370 Черкаського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Люмо»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Черкаси

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.08.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0000431504/0, від 29.04.2009 № 0000431504/1 та від 30.06.2009 № 0000431504/2.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Черкаси просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ПП «Люмо» податкових зобов'язань з земельного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 10.02.2009 № 233/23-2/14215951 про порушення позивачем норм статей 2, 5, 14, 15 Закону України «Про плату на землю».

На підставі акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження визначеної суми податкового зобов'язання ДПІ у м. Черкаси 18.02.2009, 29.04.2009, 30.06.2009 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000431504/0, № 0000431504/1 та № 0000431504/2 відповідно, якими позивачу визначено податкове зобов'язання із земельного податку у сумі 894,79 грн., з яких 214, 79 грн. - основний платіж та 680,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що 10.02.2009 ДПІ у м. Черкаси проведено планову виїзну перевірку ПП «Люмо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, результати якої оформлено актом перевірки № 233/23-2/14215951. Перевіркою встановлено, що в порушення вимог статей 2, 5, 14, 15 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-ХІІ) підприємством не було подано до податкового органу податковий розрахунок земельного податку за 2007 - 2008 роки, в результаті чого не задекларовано (занижено) податкові зобов'язання за період з 28.11.2007 по 30.09.2008 на загальну суму 214,79 грн. Розрахунок податкових зобов'язань ДПІ провела виходячи із площі земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля № 118 на вул. Енгельса в м. Черкаси, пропорційно частці, яку становлять належні ПП «Ломо» приміщення в цій будівлі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 5 вказаного Закону зазначає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди цієї земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу від 27.11 2007, право власності на об'єкт приватизації переходить до ПП «Люмо» з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.11 2007 ПП «Люмо» придбало об'єкти малої приватизації групи А міської комунальної власності - нежитлові приміщення загальною площею 155,9 кв.м в трьохповерховій будівлі № 118 на вул. Енгельса в м. Черкаси, яка розташована на земельній ділянці Черкаської міської ради. Відповідно до пункту 1.2 цього договору право власності на об'єкт приватизації переходить до ПП «Люмо» з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Це право перейшло до ПП «Люмо» 10.01.2009, про що свідчить довідка від 27.08 2009 № 74 про проведення підприємством розрахунку за придбані нежитлові приміщення та акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 10.01 2008.

Договором купівлі-продажу від 27.11.2007 визначено, що питання землекористування, в тому числі і розмір земельної ділянки, ПП «Люмо» вирішує з Черкаською міською радою в порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно з довідкою Фінансового управління виконавчого комітету Черкаської міської ради № 2-15-12/5799 від 04.12.2008, підприємство в управлінні як платник орендної плати за земельну ділянку по вул. Енгельса,118, м. Черкаси не обліковується.

03.11.2008 між позивачем та ТОВ «Черкаський регіональний земельно-кадастровий центр» укладено договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку за вищевказаною адресою.

Технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ПП «Люмо» під частину нежитлових приміщень по вул. Енгельса, буд. 118 направлено управлінню земельних ресурсів та землеустрою для затвердження сесією міської ради, про що свідчить копія листа ТОВ «Черкаський регіональний земельно-кадастровий центр» від 07.07.2009 № 172.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 10.02.2009) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Враховуючи те, що об'єктом справляння земельного податку (плати за землю) є земельна ділянка як окремий об'єкт землекористування, а позивач з придбанням нежитлових приміщень в багатоповерховій будівлі не отримав у власність або користування земельної ділянки, правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанцій, що у позивача не виникло податкове зобов'язання із земельного податку за період 28.11.2007 по 30.09.2008 та про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009, 29.04.2009, 30.06.2009.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош