Постанова № 39076442, 04.06.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. № 809/1430/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Мулі Х.О.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області ( далі – позивач)звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс" (далі - відповідач)про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв’язку з несплатою штрафних санкцій по податку на додану вартість в загальному розмірі 717 749, 16 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, поштове відправлення із повісткою, направлене відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулося до суду без вручення в зв’язку із відсутністю підприємства за даною адресою. В такому випадку у відповідності до положень ч.4 ст.33 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, вважається, що судовий виклик вручений Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс" належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи відповідач не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

За таких обставин, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.36.1, 36.2 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.

Положенням п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України зазначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс".

За результатами перевірки складено акт № 3047/23-2/37182777 від 16.05.2014 року згідно якого встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс". порушено вимоги п 7.2., п 7.4., п 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки податковим органом прийнято повідомлення-рішення за №0000872204 від 20.11.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс" визначено суму податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 2 808 708 грн, та застосовані штрафні санкції в розмірі 702 177 грн.

Згідно дослідженої судом в якості письмового доказу по справі картки платка податків у відповідача була переплата по особовому рахунку, тому загальна сума штрафних санкцій по ПДВ на час звернення до суду становить 697 942 грн.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі наведеного, податковим органом було надіслано вищевказане податкове повідомлення – рішення відповідачу, однак повернулося без вручення у зв'зку із закінчення терміну зберігання.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПКУ встановлено що, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення - рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, відповідно до приписів п.58.3 ст.58 ПКУ вказане податкове повідомлення-рішення вважається таким, що вручене платнику податків належним чином.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов’язання відповідача з сплати штрафних (фінансових) санкцій, визначені податковим повідомленням - рішенням, яке відповідачем не оскаржувалося, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПКУ пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків – від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом, а при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами – від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні- рішенні згідно із цим Кодексом. У відповідності до приписів даної норми Кодексу відповідачу нараховано пеню в розмірі 19 807, 16 грн.

Згідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ю за № 21-11 від 10.01.2014 року на суму 71 774,16 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення

Однак зазначену в вимозі суму податкового боргу відповідач не погасив.

Відповідно до приписів п. 59.5 ст. 59 ПКУ у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного податковим органом інших вимог платнику не надсилалось.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5 ст. 59 ПКУ).

Таким чином загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс" складає 717 749,16 грн. ( 697 942 грн. - штрафні санкції + 19 807,16 – пеня = 717 749,16 грн.).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв’язок суд погоджується з підставністю виникнення та розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Наявність податкового боргу відповідача підтверджується витягами з облікової картки платника податків, розрахунками сум заборгованості, податковими деклараціями та податковими повідомленнями - рішення та іншими письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Згідно п.95.1 ст.95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги(п.95.2 ст.95 ПКУ).

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів підставною, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст.67 Конституції України, п.п.14.1.72, п.п.14.1.136, п.п.14.1.147, п.п.14.1.1.175, ст.49, п.56.11 ст.56, п.57.1 п.57.3 ст.57, п.59.1, п.59.5 ст.59, п.95.1- п.95.4 ст.95, Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальнісю "Інтерсервісплюс" у банках та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід Державного бюджету України 717 749 (сімсот сімнадцять тисяч сімсот сорок дев’ять) грн. 16 коп.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.