Постанова № 39073351, 02.06.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. № 809/1598/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Озару О.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данверс" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2014 року Калуська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данверс"(далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість, орендної плати за землю, адміністративних штрафів та санкцій в загальному розмірі 27 960, 97 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, поштове відправлення із повісткою, направлене відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулося до суду без вручення в зв'язку з закінченням терміну зберігання. В такому випадку у відповідності до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, оскільки повернене поштове відправлення з повісткою невручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що повістка вручена належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи відповідач не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності відповідача.

За таких обставин, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі-ПКУ) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38 ПКУ).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Статтею 49 ПКУ визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до органу державної податкової служби

Згідно п.49.1 ст.49 податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді( п.49.2 ст.49 ПКУ).

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 ПКУ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Як вбачається із змісту п.57.1 ст.57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно п.203.1 ст.203 ПКУ податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) місяця.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі вищевказаної норми Кодексу відповідачем подані до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області податкові декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п.203.2 ст.203 ПКУ платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 цієї статті для подання декларації.

Однак, в порушення вимог даної норми Кодексу Товариство з обмеженою відповідальністю "Данверс" у встановлений строк суму податкового зобов'язання не погасило.

Судом встановлено, що Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Данверс"

За результатами перевірки складено акт № 1150/15-01/24444813 від 13.11.2013 згідно якого встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Данверс" порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по ПДВ, встановлені п.57.1 ст. 57 ПКУ.

Відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки, на підставі статті 126 Податкового кодексу України позивачем прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Ш" за № 0011331501 від 13.11.2013 року та № 0011341501 від 13.11.2013року , якими до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данверс" застосовані штрафні санкції розмірі 10,9 грн та 26 727 грн відповідно.

Згідно дослідженої судом в якості письмового доказу по справі картки платка податків у відповідача була переплата по особовому рахунку, тому загальна сума недоїмки по ПДВ з урахуванням пені на час звернення до суду становить 26 549, 35 грн.

Також судом встановлено, що на підставі акту за № 61/221/24444813 від 07.02.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення за № 000034221 від 03.03.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції за неподання звітності в розмірі 510 грн.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі наведеного, податковим органом було надіслано вищевказані податкові повідомлення - рішення відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та підписом посадової особи Товариства на корінці вказаних повідомлень - рішень.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені визначених податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ плату за землю визначено, як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно п.п.14.1.136 п.14.1.ст.14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі-орендна плата) - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ).

Згідно п.286.2 ст.286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.( п.287.3 ст.287 ПКУ)

Судом встановлено, що відповідачем подано до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області податкову декларацію з плати за землю на 2014 рік та задекларовано 300, 54 грн щомісячного податково зобов'язання з плати за землю.

Відповідно до п.203.2 ст.203 ПКУ платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 цієї статті для подання декларації.

Однак, дане зобов'язання відповідачем не сплачено, тому на момент звернення податкового органу до суду недоїмка по податку на землю становить 901, 62 грн., що також підтверджується наявною в матеріалах справи карткою платника податків.

Згідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ю за № 237-15 від 26.11.2013 року на суму 26 648,41 грн, яка отримана останнім 26.11.2013 року, що підтверджується підписом посадової особи відповідача на корінці вказаної вимоги.

Однак зазначену в вимозі суму податкового боргу відповідач не погасив.

Відповідно до приписів п. 59.5 ст. 59 ПКУ у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного податковим органом інших вимог платнику не надсилалось.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5 ст. 59 ПКУ).

Таким чином загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Данверс" складає 27 960, 97 грн ( 26 549,35 грн - податку на додану вартість та пеня + 510 грн. - адміністративні штрафи та санкції + 901,62 грн - плата за землю = 27 960, 97).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок суд погоджується з підставністю виникнення та розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Податковий борг відповідача підтверджується витягами з облікової картки платника податків, розрахунками сум заборгованості, податковими деклараціями та податковими повідомленнями - рішення та іншими письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Згідно п.95.1 ст.95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги(п.95.2 ст.95 ПКУ).

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів підставною, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст.67 Конституції України, п.п.14.1.72, п.п.14.1.136, п.п.14.1.147, п.п.14.1.1.175, ст.49, п.56.11 ст.56, п.57.1 п.57.3 ст.57, п.59.1, п.59.5 ст.59, п.95.1- п.95.4 ст.95, Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Данверс" у банках та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід Державного бюджету 27 960 (двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 97 коп.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.