Ухвала суду № 39067897, 03.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2566/13-к 03.06.2014 03.06.2014 03.06.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Царюка В.В.,

суддів: Пустовара М.Л., Семенчука О.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12013160120000465 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2014 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рекшин Бережанського району Тернопільської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України,

за участю:

прокурора Брек Г.С.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_1

судового розпорядника Овчаренка М.М.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2014 року просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

_______________

Провадження № 11-кп/784/277/14 Головуючий у 1-й інстанції: Падалка В.О.

Категорія: ч.1 ст.175 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області витрати за проведення експертизи в розмірі 3 531 грн. 60 коп.

Узагальнені доводи апелянта.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 посилається на те, що факт безпідставної невиплати працівникам заробітної плати не був доведений в суді та спростовується довідкою управління праці і соціального захисту населення, згідно якої заробітна плата виплачувалася частково. Вважає, що наведене є порушенням вимог ч.1 ст.41 КУпАП та не підпадає під кримінальну відповідальність.

Стверджує, що ОСОБА_2 не може відповідати за безпідставну невиплату заробітної плати, оскільки в той час знаходився на лікарняному та у відпустці.

Вказує, що ОСОБА_2 не мав можливості повністю погасити заборгованість по заробітній платі, оскільки грошові кошти отримані у травні були використані частково на виплату заробітної плати і обов'язкові платежі, а частково на погашення кредиторської заборгованості, тобто для підтримання діяльності підприємства.

Також зазначає, що судом були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час проведення досудового розслідування потерпілими не визнавалися, а також вони та ОСОБА_7 в судове засідання не викликалися та не допитувалися.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуваючи на посаді директора Южноукраїнського відокремленого підрозділу ДП "Тепличний комбінат", згідно наказу № 3 від 30.01.2009 року генерального директора ДП "Тепличний комбінат" виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, маючи реальну можливість своєчасно та в повному обсязі здійснювати виплату заробітної плати працівникам, в порушення ст.115 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 22, 24 Закону України "Про оплату праці", безпідставно, умисно більше ніж за 1 місяць, а саме за період - травень 2013 року та червень 2013 року включно, взагалі не виплачував заробітну плату 4 працівникам очолюваного ним підприємства, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на загальну суму 4921 грн. 36 коп.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч.1 ст.175 КК України, як безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.175 КК України.

Вина обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину підтверджена дослідженими доказами, яким суд надав належну оцінку.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10, головний бухгалтер Южноукраїнського ВП КСП "Тепличний комбінат", пояснила, що з травня 2013 року по жовтень 2013 року у них виникла заборгованість по виплаті працівникам заробітної плати, про що вона знала та доповідала директору ОСОБА_2

Також зазначила, що на той час підприємство працювало та виготовлювало продукцію, у зв'язку з чим в травні та червні 2013 року на рахунки підприємства надійшло приблизно 900 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_11, бухгалтер вказаного підприємства, в судовому засіданні підтвердила, що дійсно на Южноукраїнському ВП КСП "Тепличний комбінат" виникла заборгованість по виплаті працівникам заробітної плати з травня по липень 2013 року.

Показання зазначених осіб узгоджуються з показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, іншими письмовими документами, а також з висновком експерта №2/128 від 20.09.2013 року, згідно якого заборгованість із заробітної плати перед працівниками Южноукраїнського відокремленого підрозділу СКП "Тепличний комбінат" за період травень-липень 2013 року документально підтверджується станом на 30.07.2013 рік на загальну суму 790649,10 грн.

Так, експерт у висновку зазначив, що виходячи з руху грошових коштів по розрахунковим рахункам підприємства в банківських закладах і в касі підприємства керівництво Южноукраїнського ВП СКП "Тепличний комбінат", тобто обвинувачений ОСОБА_2, мав можливість частково погасити заборгованість по заробітній платі за період травень-липень 2013 року.

Кредиторська заборгованість по заробітній платі перед працівниками Южноукраїнського відокремленого підрозділу СКП "Тепличний комбінат" станом на 30.07.2013 року становить 790649,10 грн., у той же час, витрати на не першочергові потреби (придбання товарно-матеріальних цінностей, отримання послуг тощо) з банківських рахунків та каси підприємства за період травень-липень 2013 року становили 386952,55 грн., що становить 48,9% від загальної суми заборгованості по заробітній платі.

Згідно із наданими експерту документами, він дійшов висновку про те, що працівникам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, безпідставно взагалі не виплачувалася заробітна плата за травень 2013 року більше ніж один місяць у сумі 3170,91 грн., кредиторська заборгованість по виплаті заробітної плати по вказаним особам станом на 30.06.2013 року - 4921,36 грн.

Наведені докази спростовують доводи апелянта про не доведеність безпідставної невиплати заробітної плати працівникам підприємства обвинуваченим ОСОБА_2

Будь-яких нових даних про те, що цим особам хоча б частково виплачувалась заробітна плата за вищезазначений період - стороною захисту не надано.

Таким чином, суд першої інстанції повно та належним чином дослідив всі обставини даного кримінального провадження, надав вірну оцінку зібраним доказам і обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 в безпідставній невиплаті заробітної плати більш ніж за один місяць, вчиненої умисно керівником підприємства та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.175 КК України.

Не є обґрунтованими й доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не мав можливості повністю погасити заборгованість по заробітній платі, оскільки грошові кошти отримані у травні були використані частково на виплату заробітної плати і обов'язкові платежі, а частково на погашення кредиторської заборгованості, тобто для підтримання діяльності підприємства.

Так, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 показав, що загальна сума коштів використаних Южноукраїнським ВП СКП "Тепличний комбінат" не на першочергові потреби за період травень-липень 2013 року, становить - 386952,55 грн., що складає близько 50% від загальної суми кредиторської заборгованості по заробітній платі станом на 30.07.2013 року (790649,10 грн.).

Свідок ОСОБА_12, працюючий в.о. голови правління КСП «Тепличний комбінат», в суді пояснив, що не зважаючи на те, що в 2013 році усі кошти від реалізації овочевої продукції Южноукраїнського ВП КСП "Тепличний комбінат" залишилися у розпорядженні відповідного підрозділу, однак директором ОСОБА_2 не були спрямовані на виплату заробітної плати працівникам.

Також, зазначив, що ОСОБА_2 на адресу правління КСП "Тепличний комбінат" із обґрунтованим клопотанням щодо корегування планових показників фонду оплати праці не звертався.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 маючи можливість своєчасно виплатити заробітну плату працівникам підприємства, в порушення ст.24 Закону України «Про оплату праці» витратив кошти на різні господарські потреби підприємства та інші платежі, які не відносяться до першочергових.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не може відповідати за безпідставну невиплату заробітної плати, оскільки в той час знаходився на лікарняному та у відпустці спростовуються доказами, дослідженими в суді.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме: наказу ДП "Тепличний комбінат" від 30.01.2009 року, Положення про Южноукраїнський відокремлений підрозділ колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" та Посадової інструкції директора, ОСОБА_2 було призначено на посаду директора Южноукраїнського ВП ДП "Тепличний комбінат", який здійснює управління цим відокремленим підрозділом, несе повну відповідальність за стан та діяльність цього підрозділу, а також несе всю повноту відповідальності за наслідки прийнятих в межах повноважень рішень, в тому числі за фінансово-господарські результати його діяльності.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначили, що вони виконували обов'язки директора Южноукраїнського ВП КСП "Тепличний комбінат" на період знаходження ОСОБА_2 на лікарняному та у відпустці з 11.06.2013 року по 26.06.2013 року, з 08.07.2013 року по 26.07.2013 року та з 29.07.2013 року по 28.08.2013 року, однак грошовими коштами підприємства вони не розпоряджалися, оскільки ОСОБА_2 регулярно з'являвся на роботу та підписував всі платіжні документи, тобто фактично здійснював керівництво підприємством.

Показання зазначених свідків підтверджуються також первинними бухгалтерськими документами за цей період, на яких наявний підпис ОСОБА_2, як керівника підприємства.

Виходячи з наведеного, на думку суду апеляційної інстанції, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме ОСОБА_2 був відповідальною особою за своєчасність та повноту виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Що стосується доводів апелянта про допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час проведення досудового розслідування потерпілими не визнавалися, а також вони та ОСОБА_7 в судове засідання не викликалися та не допитувалися, то суд апеляційної інстанції вважає, що таких порушень допущено не було.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 3 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

В ч. 7 вказаної статті також зазначено, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Як вбачається з матеріалів провадження, відомості про вчинення кримінального правопорушення щодо невиплати заробітної плати працівникам Южноукраїнського ВП КСП "Тепличний комбінат" були внесені до ЄРДР на підставі матеріалів перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області, а не за заявами працівників підприємства.

В матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що вказані особи, відповідно до вимог ст. 55 КПК України, визнавалися потерпілими, а тому апеляційний суд вважає, що працівники вказаного підприємства є не потерпілими, а свідками по справі.

Права ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, як учасників кримінального провадження будь-яким чином порушені не були, їх звернення за захистом своїх прав відсутні.

Крім того, захисником під час судового провадження клопотання про необхідність допиту ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не заявлялось, а тому підстав вважати, що відсутність в судовому засіданні вказаних осіб будь-яким чином перешкодила суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення - немає.

Наведене, свідчить про те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування вироку, не встановлено.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника не вбачається.

Що стосується покарання то воно обвинуваченому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних про його особу.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 532 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 - залишити без зміни

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

судді: