Постанова № 39065099, 29.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2014 р. № 820/7131/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій А.А..,

за участю представників сторін: позивач - Білоконь О.Ю., відповідач - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТД- Сталь" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТД- Сталь" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001372201 від 14.04.2014року на суму податку на прибуток підприємсва у розмірі 175060,00 і штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 43765,00грн; № 0001382201 від 14.04.2014року на суму податку на додану вартість у розмірі 17 913,00грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4478,25грн; № 0004721702 від 14.04.2014року на суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4986,00грн і штрафних( фінансових) санкцій 3040,50грн. та № 0001452201 від 14.04.2014року на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6464,00грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про завищення підприємством у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість на підставі того, що має місце факт проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Окрім того, податковий орган виявив порушення сплати податку на доходи фізичних осіб та порядку проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного доручення, на підставі чого до підприємства застосовано штрафні санкції. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючих про безпідставне віднесення до собівартості реалізованої продукції вартість ТМЦ по видатковим накладним, отриманим від контрагента ПП «Фірма «Деал», а також про завищення податкового кредиту у зв`язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від вищезазначеного контрагента, реальність господарських відносин з яким не підтверджена під час проведення зустрічної звірки вказаного контрагента, що підтверджується актом ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя № 121/2200/25016060 від 14.06.2013року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фірма «Деал». У зв`язку з вищевикладеними обставинами, позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 29.05.2014 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "СДТ-Сталь" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської Ради 30.04.2010року та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 05.05.2010року за № 33050.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 03.03.2014 року по 24.03.2014 року співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СДТ-Сталь" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012року по 31.12.2013року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012року по 31.12.2013року, за наслідками якої складено Акт №753/20-31-22-01-07/37090550 від 31.03.2014 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

-п.138.1, п.138.2, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток в сумі 175060 грн., у т.ч. у 4 кварталі 2012року на суму 17060грн.;

-п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 17913грн., у т.ч. за липень 2012року-13204,00грн, у жовтні 2012року - 4709грн.;

-п.119.2 ст.119 розділу IV ПК України, що виявилосьв поданні інформації у не повному обсязі про суми доходу, плаченого фізичній особі - суб`єкту підприємницької діяльності при виплаті доходів за придбані товари, внаслідок чого відповідно до п.177.8 ст.177 ПК України. У вересні та листопалі 2012року, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 4986,00грн.

-п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995року № 436/95-ВР за порушення вимог п.2.11 та п.7.41 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0001372201 від 14.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 28825,00 грн., у т.ч. за основним платежем 175060,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 43765,00 грн.;

- № 0001382201 від 14.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі22391,25грн., у т.ч. за основним платежем 17913,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4478,25 грн.;

- № 0001452201 від 14.04.2014року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань, у зв`язку з нарахуванням штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 6464,12;

- № 0004721702 від 14.04.2014року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується платником податків із доходів у вигляді заробітної плати у загальному розмірі 8206,50грн., у т.ч. за основним платежем - 4986,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 3040,50грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджується податковим органом в акті перевірки, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ПП «Фірма «Деал», що призвело до завищення позивачем витрат у 4 кварталі 2012року.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи було встановлено та не заперечується сторонами, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були: Оптова торгівля відходами та брухтом (код КВЕД 46.77), Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19), оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72),

Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.52), Відновлення відсортованих відходів(код КВЕД 38.32), що підтверджується довідкою з ЄРРПОУ № 591351.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ПП «Фірма»Деал» та ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП».

Так, перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податкового кредиту, на підставі договірних відносин із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» (Покупець) мало господарські відносини із ПП «Фірма»Деал» (Постачальник) на підставі договору поставки №367/1 від 01.10.2011року, відповідно до якого (п. 1.1.) Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити, а поставити хімреактиви, будівельні матеріали, та інше, іменоване надалі товар.

Згідно з п.1.2. Договору, ціна, загальна кількість, асортимент та номенклатура товару зазначається у видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов Договору, позивач видаткові накладні: № Д-0702/03 від 02.07.12р. на суму 45162,00грн..; № Д-0703/02 від 03.07.12р. на суму 33781,80грн.; № Д-0705/02 від 05.07.12р. на суму 280,80грн.; № РН-1009/02 від 09.10.12р. на суму 28525,74грн.; Всього за зазначеними накладними Товару було поставлено та отримано на загальну суму 28525,74грн.

ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувалося за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками, згідно платіжних доручень: ПД № 2003 від 06.11.12р. на суму 51135,00грн.; ПД № 83 від 21.01.13р. на суму 16455,98грн.; ПД № 16 від 09.01.13р. на суму 40087,00грн.; ПД № 2190 від 10.12.12р. на суму 39896,00грн.

Відповідно до п.2.1. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах DDU - склад Покупця, у відповідності з правилами «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000року.

Суд вважає за потрібне зауважити, що згідно з положеннями правил «ІНКОТЕРМС»(в редакції 2000року)., термін DDU (поставка без сплати мита) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту. Проте, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо проходження ввізних митних процедур і несення витрат і ризиків, пов'язаних із цим, або сплати деяких витрат, якими супроводжується імпорт товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися незалежно від використовуваного виду транспорту, але якщо поставка повинна мати місце на борту судна або на причалі (набережній) в порту призначення, слід застосовувати термін DES або DEQ.

Відповідно до п. А1 Правил, Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям.(п.А 3. Правил).

Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.(п.А4 Правил).

Відповідно до п. А6 Правил, продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Згідно п. А 8 Правил, продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4. У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

Обов`язки Покупця визначені положеннями розділу Б Правил.

Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.(п.Б1 Правил).

Покупець зобов'язаний прийняти належний делівері-ордер або транспортний документ у відповідності зі статтею А.8.(п.Б 8 Правил).

Як вбачається з акту перевірки, у податкового органу не виникло зауважень щодо невиконання сторонами умов вищезазначених Правил.

Відповідно до п. 2.2. Договору, поставка товара здійснюється на склад Покупця будь-яким транспортним засобом Постачальника.

Разом з товаром Постачальник передає Покупцю по одному екземпляру наступних документів: видаткова накладна, товаро-транспортна накладна.

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, доставка товару здійснювалась за рахунок та автотранспортом ПП ФІРМА «ДЕАЛ» та підтверджується наступними Товарно-транспортними накладними: ТТН № Д-0703/02 від 05.07.12р.; ТТН № РН-1009/02 від 09.10.12р.; ТТН № Д-0703/02 від 03.07.12р.;ТТН № Д-0702/03 від 02.07.12р.

Облік руху товару підтверджується копіями карток рахунку та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках № 281 за липень 2012року, жовтень 2012року та грудень 2012року наявних в матеріалах справи.

Наявність приміщення для зберігання та переробки металопрокату підтверджується наданим позивачем договором суборенди № 3 від 01.02.2011року, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «ТД УКРРЕСУРС» (Орендодавець) передає в користування ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» (Суборендар) відвантажувальну площадку за адресою: м.Харків, вул. Свистуна, 1-Г, загальною площею16860,00кв.м для здійснення виробничої та господарської діяльності.

Факт передачі вказаного приміщення підтверджується актом прийому - передачі об`єкта суборенди від 01.02.2014року.

Умови вказаного Договору суборенди не суперечать умовам основного Договору оренди від 24..07.2009року, відповідно до умов якого ВАТ «Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе» (Орендодавець) передає, а ТОВ «ТД УКРРЕСУРС» (Орендар) приймає в оперативну оренду нежитлову будівлю за адресою : м.Харків, вул. Свистуна, 1-Г, загальною площею16860,00кв.м. На підтвердження реальності виконання умов вказаного Договору, позивач надав Акт прийому-передачі орендованого майна до Договору оренди від 24.06.2009року.

Зазначений вище товар був реалізований за двома наступними договорами - на підставі договору № 217-02/МТП від 28.02.12р., укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та КП «Харківський метрополітен», поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 380 від 09.10.12р. За поставлений товар КП «Харківський метрополітен» повністю розрахувався. Крім цього на кожну партію товару були виписані податкова накладна № 14 від 09.10.12р. Відповідно до договору поставки № 97 від 04.01.2011р. укладеного між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та ТОВ «БЛЕСК». Поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 248 від 02.07.12р.; № 250 від 03.07.12р.; № 251 від 05.07.12р. За поставлений товар ТОВ «БЛЕСК» повністю розрахувався. Крім цього на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 1 від 02.07.12р.; № 6 від 03.07.12р.; № 7 від 05.07.12р.

Спростування вказаних обставин не знайшло свого відображення в акті перевірки.

Доказів того, що отриманий від контрагента -ПП «Фірма «Деал» товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає та підтверджується матеріалами справи, що на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 34 від 02.07.12р. на загальну суму 45162,00, у т.ч. ПДВ 7527,00грн; № 35 від 03.07.12р. на загальну суму 33781,801грн., у т.ч. ПДВ 5630,30грн.; № 36 від 05.07.12р. на загальну суму 280,80грн, у т.ч. ПДВ 46,80грн.; № 11 від 09.10.12р. на загальну суму 28252,74грн. у т.ч ПДВ 4708,79грн., які були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладених. Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладних у податкового органу не виникло.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» мало господарські відносини з ТОВ «Альянс Маркет Груп».

За договором поставки № 360 від 05.12.2012р., укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» (Покупець) та ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП» (Постачальник), предметом якого є купівля-продаж металобрухту.

Відповідно до п.1.1. Договору, покупець зобов'язаний оплатити та прийняти, а продавець поставити лом та відходи метлатів, що іменується у подальшому товар.

Згідно п.2.2. Договору, орієнтовна сума Договору визначається вартістю товара, яка зазначається у видаткових накладних. Орієнтовна ціна договору складає 100000000, 00грн.

На виконання вищезазначених умов договору, ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувалося за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями: ПД № 594 від 22.04.13р. на суму 200000,00грн.; ПД № 596 від 25.04.13р. на суму 400000,00грн.; ПД № 597 від 25.04.13р. на суму 200000,00грн. та банківськими виписками.

Відповідно до п.4.1. Договору, поставка товару проводиться транспортом Продавця.

На підтвердження реальності виконання умов Договору, позивач надав видаткові накладні та акти прийому-передачі: № РH-1205/01 від 05.12.2012року на суму 12389,32грн., Акт № 01/12 від 05.12.12р.; № РН-1206/01 від 06.12.12р; на суму 120209,40грн., Акт№ 02/12 від 06.12.12р.; № РН-1207/01 від 07.12.12р. на суму 140730,20грн., Акт № 03/12 від 07.12.12р.; № РН-1208/ 01 від 08.12.2012р. на суму 139961,80грн., Акт № 04/12 від 08.12.12р.; № РН-1209/01 від 09.12.12р. на суму 65155,80грн., Акт №05/12від 09.12.12р.; № РН-1213/01 від 13.12.12р. на суму 98468,90грн., Акт № 06/12 від 13.12.12р.; № РН-1218/01 від 18.12.12р. на суму 83136,16грн., Акт № 1218/01 від 18.12.12р.; № РН-1227/01 від 27.12.12р. на суму 84004,07грн., Акт № 08/12 від 27.12.12р.

Доставка товару здійснювалась за рахунок та автотранспортом ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП» та підтверджується наступними Товарно-транспортними накладними: ТТН № РН-1205/01 від 05.12.12р.; ТТН № РН-1206/01 від 06.12.12р.; ТТН № РН-1207/01 від 07.12.12р.; ТТН № РН-1208/01 від 08.12.12р.; ТТН № РН-1209/01 від 09.12.12р.; ТТН № РН-1213/01 від 13.12.12р.; ТТН № РН-1218/01 від 18.12.12р.; ТТН № РН-1227/01 від 27.12.12р.

Зазначений вище товар був реалізований за двома наступними договорами - на підставі договору №КМУ-12/19-к від 17.09.12р., укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та ПАТ «КЕРАМЕТ», поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 476 від 09.12.12р.; № 511 від 11.12.12р.; № 526 під 11.12.12р.; № 528 від 16.12.12р.; № 534 від 19.12.12р. За поставлений товар ПАТ «КЕРАМЕТ» повністю розрахувався. Крім цього на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 7 від 07.12.12р.; № 11 від 09.12.12р.; № 15 від 11.12.12р.; № 18 від 12.12.12р.; № 22 від 16.12.12р.; № 25 від 19.12.12р. Також, договір № 4/016-ПГ від 22.05.2012р. укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та ТОВ «Комерційна компанія «ТЕХ-РЕСУРС». Поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 535 від 29.12.12р.; № 536 від 31.12.12р. За поставлений товар ТОВ «Комерційна компанія «ТЕХ-РЕСУРС» повністю розрахувався. Крім цього на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 8 від 07.12.12р.; № 24 від 19.12.12р.; № 43 від 28.12.12р.

Доказів того, що отриманий від контрагента - ТОВ "Альянс Маркет Груп", товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Крім цього на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 2 від 05.12.12р. на загальну суму 12389,38 грн.; № 3 від 06.12.12р. на загальну суму 120200,40грн. ; № 4 від 07.12.12р. на загальну суму 140730,20грн.; № 5 від 08.12.12р. на загальну суму 139961,80грн.; № 6 від 09.12.12р. на загальну суму 65155,80грн.; № 7 від 13.12.12р. на загальну суму 98468,90грн.; № 8 від 18.12.12р. на загальну суму 83136,16грн.; №9 від 27.12.12р. на загальну суму 84004,07грн., які були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладених. Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладних у податкового органу не виникло.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, вищезазначені податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових та товарно-транспортних накладних.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне зауважити, що зазначеними доказами підтверджується дотримання позивачем та ТОВ "АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП під час визначення розміру податкових зобов'язань та податкового кредиту положень ПК України, а також повне відображення наслідків здійснених господарських операцій в податковому обліку під час визначення розміру витрат, що враховувалися при обчисленні об'єкта оподаткування.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог п. 177.8 ст. 177 ПК України, суд зазначає наступне.

У зв`язку з тим, що, на думку податкового органу, не утримувався податок на доходи фізичних осіб у джерела виплати без наявності копій свідоцтв про державну реєстрацію їх, як суб`єктів підприємницької діяльності, що призвело до порушення п. 177.8 ст.177 ПК України.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до п. 177.7 ст. 177 ПК України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

В свою чергу, згідно із положеннями п. 177.8 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати визначено ст. 127 ПК України. Так, згідно із п. 127.1 даної статті Кодексу встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для застосування відповідальності до податкового агента є, принаймні, чітке визначення особи - отримувача доходу та точної суми виплати. В протилежному випадку утримання податку порушує права отримувача та може призвести до подвійного оподаткування. Проте, як вбачається з п.3.5.5.2 акту перевірки, податковий орган не уточнив щодо яких саме фізичних осіб - підприємців та в якому обсязі виявлені порушення. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, підприємство перебувало у правовідносинах за наступними фізичними особами - підприємцями:

- ОСОБА_5 (код НОМЕР_15)- Витяг з ЄДРПОУ № 73349;

- ОСОБА_6 (код НОМЕР_16) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 955531;

- ОСОБА_7 (код НОМЕР_6) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 240391;

- ОСОБА_8 - Реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності НОМЕР_17;

- ОСОБА_9 Васильовчи(код НОМЕР_7) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_18;

- ОСОБА_10 (код НОМЕР_8) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_19;

- ОСОБА_11 (код НОМЕР_9) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_20;

- ОСОБА_12 (код НОМЕР_10) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_21;

- ОСОБА_13 (код НОМЕР_11) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_22;

- ОСОБА_14(приватний нотаріус) - Довідка про взяття на обліу платника податків НОМЕР_23 від 16ю02ю2011року;

- ОСОБА_15 (кодНОМЕР_24) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 2931342;

- ОСОБА_16 (код НОМЕР_25) - Виписка з ЄДРПОУ № 377252;

- ОСОБА_17 (код НОМЕР_12) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_26;

- ОСОБА_18 (код НОМЕР_13) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_27;

- ОСОБА_19 (код НОМЕР_14) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_28.

В свою чергу суд зазначає, що будь яких первинних документів, які свідчили про те, що фізичні особи не зареєстровані у встановлений законом спосіб як суб'єкти підприємницької діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять. Водночас, суд звертає увагу на те, що доказів того, що відповідач був обмежений у вивченні документів, необхідних для здійснення вичерпних та достовірних висновків про виконання позивачем зобов'язань як податкового агента, матеріали справи не містять. Проте, всупереч наявності необхідних документів, що підтверджували статус фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності, контролюючим органом були зроблені необґрунтовані та безпідставні висновки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність контролюючим органом порушення позивачем вимог п. 177.8 ст. 177 ПК України, та як наслідок безпідставність визначення суми грошового зобов'язання за дане порушення.

Щодо встановлених податковим органом порушень п.2.11 та п. 7.4 Положення № 637»Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.(п.3.1 Положення № 637).

Відповідно до п.3.4 Положення № 637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Як вбачається з п 3.8.2 Акту перевірки, у податкового органу при перевірці вказаних документів, зауважень щодо їх оформлення не виникло.

Відповідно до положень п. 7.3 Положення № 637, у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Проте матеріали справи не містять доказів наявності такого подання, на підставі якого до платника податків були застосовані штрафні санкції.

Згідно положень п.7.41. Положення № 637, під час перевірки правильності оформлення видачі готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Суд зауважує, що надходження готівки в касі та її видача обліковується у касовій книзі, яка ведеться на підприємстві відповідно до вимог Положення № 637. Проте касова книга ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» не містить записів щодо виданих видаткових ордерів, у зв`язку з чим виявлені контролюючим органом порушення є необгрунтованими та безпідставними.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне зауважити, що зазначеними доказами підтверджується дотримання позивачем під час здійснення своєї господарської діяльності положень ПК України, а також повне відображення наслідків здійснених господарських операцій в податковому обліку під час визначення розміру витрат, що враховувалися при обчисленні об'єкта оподаткування.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.".

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність визначення позивачем складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на завищення позивачем у перевіряємий період витрат, а також заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ПП "ФІРМА «ДЕАЛ» та ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП», через неможливість встановити реальність та товарність вказаних операцій, суд вважає безпідставними.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки товару.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум по господарським операціям із контрагентами - ПП "ФІРМА «ДЕАЛ» та ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП» та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, в зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення були прийняті не на підставі законодавства.

Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТД- Сталь" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області:

- № 0001372201 від 14.04.2014року про сплату 175060, 00грн. податку на прибуток підприємсва та штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 43765,00грн;

- № 0001382201 від 14.04.2014року на суму 17 913,00грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4478,25грн;

- № 0004721702 від 14.04.2014року на суму 4986,00грн. податку на доходи фізичних осіб та штрафних( фінансових) санкцій у розмірі 3040,50грн;

- № 0001452201 від 14.04.2014року на суму 6464,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТД- Сталь" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд.21/23, кв.14, код ЄДРПОУ 37090550) судовий збір в сумі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн.00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.06.2014року.

Суддя Горшкова О.О.