Постанова № 39065095, 22.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 травня 2014 р. № 820/5686/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій А.А.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач 1 - не прибув, відповідач 2-не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області, Комінтернівського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області, Комінтернівського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд зобов'язати відповідача 1 продовжити термін перебування на території України громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_2; визнати неправомірними дії відповідача 2 щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення ПРМХК 033518 від 19.03.2014 року; визнати неправомірними дії відповідача 2 щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення ПРМХК 033519 від 19.03.2014 року та визначення штрафу в розмірі 610грн. відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_2; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ПРМХК 033519 від 19.03.2014 року у вигляді штрафу в розмірі 610грн. відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.03.2014 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою про продовження терміну перебування на території України понад встановлені строки, до якої були надані всі необхідні документи. Проте, відповідач 1 з моменту звернення позивача та по теперішній час не надав жодної відповіді про результати розгляду вищезазначеної заяви громадянки В'єтнаму ОСОБА_2, тому вказана бездіяльність ГУ ДМС України в Харківській області порушує, права, свободи та законні інтереси позивача. Окрім того, позивач зазначає, що її неправомірно притягнуто відповідачем 2 до адміністративної відповідальності та протиправно складено протокол та постанову про накладення штрафу, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2014 року підтримав свою правову позицію по справі.

Представник відповідача 1 та відповідача 2, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у зазначене судове засідання не прибули, із заявами про розгляд справи без їх участі чи відкладення розгляду справи не звертались, заперечень не надали.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.03.2014 року громадянка Вєтнаму ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з письмовою заявою про продовження терміну перебування на території України понад встановлені строки, у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за чоловіком та втратою родинних зв`язків з країною свого походження, до якої були надані всі необхідні документи.

Проте ГУ ДМС України в Харківській області, всупереч положенням п.7. Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 363 від 25.04.2012року «Про затвердження Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України» до теперішнього часу не надав жодної відповіді про результати розгляду вищезазначеної заяви про продовження терміну перебування на території України.

Суд зауважує, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року №1085/2010 було створено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 658 "Про утворення Державної міграційної служби" було утворено Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, яке виконує відповідні функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні та скасування такого дозволу; оформлення і видачі іноземцям документів для постійного проживання в Україні; реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.Тобто суд дійшов висновку, на час розгляду справи, належним відповідачем по даній справі є саме Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що процедура розгляду заяв про продовження строку перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, та приймаючої їх сторони, а також прийняття за результатами їх розгляду рішень визначена Порядком розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 363 від 25.04.2012року (надалі - Порядок № 363).

Відповідно до п.3 Положення № 363 Заява про продовження строку перебування на території України подається іноземцем та особою без громадянства і приймаючою їх стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення строку перебування, визначеного пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року N 150 (далі - Порядок продовження строку перебування).

Згідно п.2 Порядку продовження строку перебування, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: протягом наданого візою дозволу в разі в'їзду з держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Відповідно до п.7 Положення № 363, прийняті документи до виконання беруться невідкладно і розглядаються не більше трьох робочих днів. У разі необхідності здійснення додаткових перевірок цей строк може бути продовжено до десяти, а у випадку подання документів для прийняття рішення до ДМС - чотирнадцяти календарних днів. При розгляді звернення понад один робочий день заявнику видається довідка (додаток 4) з фотокарткою про те, що його паспортний документ знаходиться в територіальному органі чи підрозділі ДМС у зв'язку з розглядом питання щодо продовження строку перебування на території України. Фотокартка іноземця чи особи без громадянства та підпис керівника органу, що її видав, засвідчуються печаткою органу, що видав довідку. Терміном дії довідки встановлюється строк, фактично необхідний для оформлення документів, але не більше 14 календарних днів. При поверненні паспортного документа іноземцю чи особі без громадянства ця довідка вилучається і додається до матеріалів звернення щодо продовження строку перебування.

Працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про продовження строку перебування на території України вивчає обґрунтованість наведених підстав стосовно необхідності продовження строку перебування, перевіряє дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відміток про реєстрацію (відмітки органів охорони державного кордону "В'їзд" ("Виїзд") або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні) чи продовження строку перебування, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їх паспортних документах, з даними, що містяться в цих зверненнях, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні, та завіряє копії прийнятих документів своїм підписом( п.8 Положення № 363).

Відповідно до положень п.10 Положення № 363, про результати перевірки робиться відмітка на заяві про продовження строку перебування на території України іноземців та осіб без громадянства із зазначенням посадових осіб, які здійснювали перевірку, та дати перевірки. Працівник ДМС перевіряє правильність оформлення документів, з'ясовує питання щодо наявності або відсутності підстав для продовження строку перебування на території України та свої пропозиції разом із супровідним листом на адресу територіального органу чи підрозділу ДМС доповідає Голові (або його заступнику) ДМС для прийняття остаточного рішення. Після прийняття рішення документи повертаються територіальному органу чи підрозділу ДМС за місцем проживання іноземця чи особи без громадянства.

Приписами п.11 Положення № 363 визначено, що про прийняте рішення у заяві про продовження строку перебування на території України робиться відмітка про продовження строку перебування із зазначенням терміну, на який вирішено продовжити строк перебування, або причин відмови. Відмова оформляється у вигляді повідомлення про відмову в продовженні строку перебування на території України (додаток 5) у двох примірниках: перший вручається під підпис іноземцю чи особі без громадянства або приймаючій його стороні, другий додається до матеріалів звернення. При цьому іноземцеві чи особі без громадянства надається строк для виїзду з України.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління Державної міграційної служби в Харківській області, всупереч вимог вищезазначених норм права, до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності ані відмітки про продовження терміну перебування та території України позивача, ані зазначено обґрунтованих причин для прийняття відмови чи доказів оформлення такого рішення у відповідності до приписів п.11 Положення № 363.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані обставини є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що будь - яких зауважень щодо поданої заяви від 12.03.2014року та доданих до неї документів, відповідачем 1 не наведено, суд дійшов висновку, що ГУ ДМС України в Харківській області була допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви позивача щодо продовження терміну перебування на території України громадянки В'єтнаму ОСОБА_2.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення.

Згідно із вимогами частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає, що для відновлення прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області розглянути заяву громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження терміну її перебування на території України.

Щодо решти позовних вимог, а саме про визнання неправомірними дії Комінтернівського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення ПРМХК 033518 від 19.03.2014 року, визнання неправомірними дій щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення ПРМХК 033519 від 19.03.2014 року та визначення штрафу в розмірі 610грн. відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_2, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ПРМХК 033519 від 19.03.2014 року у вигляді штрафу в розмірі 610грн. відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2014року Комінтернівським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України на підставі ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно громадянки В`єтнаму ОСОБА_2, складено протоколу про адміністративне правопорушення ПРМХК 033518, на підставі якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПРМХК 033519 від 19.03.2014 року та визначено штраф в розмірі 610,00грн.

Перевіряючи правомірність дій відповідача 2, в результаті яких прийнято оскаржуваний протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановелно під час розгляду справи, 04.10.2013 року громадянка Вєтнаму ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з письмовою заявою про продовження терміну перебування на території України, до якої були наданий пакет необхідних документів.

За результатами розгляду вказаного звернення відповідачем 1 було надано відповідь №7/17196 від 28.10.2013 року про відмову в продовженні терміну перебування на території України та повідомлено, що позивачу необхідно виїхати з України до 15.11.2013 року

З вказаної відповіді вбачається, що позивачу відмовлено в продовженні терміну перебування на території України на підставі п.п. 6 п. 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150.

Суд зазначає, що процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначена Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150.

Відповідно до п.п. 8-9 зазначеного Порядку заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

Для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають такі документи: 1) у разі, коли приймаючою стороною є фізична особа: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності); переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку; паспортний документ фізичної особи, що є приймаючою стороною (після пред'явлення повертається), та копію його сторінок з особистими даними; копію посвідки на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України (якщо приймаючою стороною є іноземець та особа без громадянства); документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов'язань із сплати всіх витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України та їх виїздом з України; документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред'явлення повертається), та його копію, а у разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмову згоду власника (співвласника) такого житла. Якщо житло перебуває в державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається видана організацією, яка здійснює експлуатацію житлового будинку, довідка про всіх повнолітніх осіб, місце проживання яких зареєстровано у такому житлі, та їх письмова згода на перебування іноземця та особи без громадянства; чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Підпунктом 6 п. 10 вказаного Порядку передбачено, що рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянка Вєтнаму ОСОБА_2 прибула на територію України 21.01.2011 року згідно отриманої візи з терміном до 17.04.2011 року до свого чоловіка громадянина Вєтнаму Нгуєн Чонг Зієн, який постійно проживає на території України відповідно посвідки на постійне проживання з Україні ХР 13260 від 17.05.2005 року.

Відповідно до відміток в національному паспорті громадянки Вєтнаму ОСОБА_2, термін перебування на території України їй продовжувався до 21.06.2011 року та до 15.09.2011 року.

З заявою про подальше продовження терміну перебування на території України громадянка Вєтнаму ОСОБА_2 звернулась до відповідача 1 лише 04.10.2013 року.

При цьому, позивачем не було надано документів, що підтверджують законність перебування на території України, в порушення п. 9 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150.

Отже, на момент звернення до відповідача 1 із заявою про подальше продовження терміну перебування на території України громадянка Вєтнаму ОСОБА_2 не мала законних підстав перебувати на території України, оскільки термін перебування на території України скінчився 15.09.2011 року.

Крім того, позивачем було пропущено строк подання вказаної заяви, передбачений п. 8 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150.

При цьому, позивачем не було зазначено поважності причин пропуску строку для подання такої заяви.

Пунктом 7 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Проте, позивачем під час звернення до відповідача 1 не було надано доказів подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також подання інших підтверджувальних документів.

Відповідно до ч.1. ст. 203 Кодексу України про адміністравтині правопорушення, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії Комінтернівського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області щодо складання оскаржуваного протоколу про адміністративне правопорушення ПРМХК 033518, на підставі якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПРМХК 033519 від 19.03.2014 року та визначено штраф в розмірі 610,00грн., вчинені в межах правового поля, а відтак вищезазначені рішення суб`єкта владних повноважень є законними та такими, що ґрунтуються на нормах чинного діючого законодавства.

Окрім того, судом встановлено, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року по справі № 820/12007/13-а, адміністративний позов громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області продовжити термін перебування на території України громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2, терміном на 30 (тридцять) діб залишено без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, було відмовлено у продовженні терміну перебування позивача на території України, зважаючи на те, що у позивача відсутні законні підстави перебування на території України, то у відповідача 2 були наявні всі правові підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення ПРМХК 033518, на підставі якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПРМХК 033519 від 19.03.2014 року та визначено штраф в розмірі 610,00грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача наявними у справі доказами, суд відзначає, відповідач 2, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірних рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є не обґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області, Комінтернівського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області розглянути заяву громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження терміну її перебування на території України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.05.2014року.

Суддя Горшкова О.О.