Ухвала суду № 390637, 15.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

15.01.07 Справа № 5/1898-2/292А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному ра-ні м. Львова від 04.12.06 № 35756/10-0

на постанову господарського суду Львівської області від 07.11.06

у справі 5/1898-2/292А

за позовом ТзОВ»ТМ»Десятка»

до відповідача - ДПІ у Залізничному ра-ні м. Львова

провизнання нечинними податкових повідомлень- рішень

за участю представників сторін:

від позивача- Біла О.

від відповідача- Пилип»як П.

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Львівської області від 07.11.06 по даній справі визнано нечинними податкові повідомлення- рішення № 0003232320/0/16408 та № 0003222320/0/16407 від 22.07.05.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, в позові відмовити у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин справи та порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянтом зазначається , що в процесі проведення перевірки ТзОВ „Торгівельна мережа „Десятка" встановлено, що підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 19 тис. грн. Зокрема встановлено, що позивачем не включено до складу валових доходів в декларації за З квартали 2004 р. суму отриманих доходів в розмірі 25,4 тис. гри., чим порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також

доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевою погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цісї статті.

Апелянт вважає, що господарським судом Львівської області, в порушення ст.86 КАС України, не надано належної оцінки доказам по справі, якими спростовується висновок судово-бухгалтерської експертизи про те, що внаслідок допущеної помилки позивач переплатив до державного бюджету в 1 кварталі 2004 р. 13400 грн.

Так, дана документальна перевірка проводилась за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2005 р., а актом попередньої документальної перевірки №251/23-239/32127161 від 25.08.2004 р., яким охоплено 1 квартал 2004 р. не було встановлено факту заниження підприємством задекларованого валового доходу. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань за 2004 р. підприємством в ДПІ не подавались та уточнені показники по рядках 02.2 „самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" у складі податкових декларацій протягом 2004 р. не відображались.

Крім того, в процесі проведення перевірки встановлено, що внаслідок невірного відображення підприємством в податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, малоцінних предметів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, Позивачем занижено валові доходи на загальну суму 32,5 тис. грн., чим порушено п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку -покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку -продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Крім того, судом не враховано, що підприємством понесено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2997,1 тис. гри., а задекларовано валові витрати в сумі 3015.1 тис. грн., таким чином безпідставно включено до складу валових витрат витрати на придбання товарів на суму 18 тис. грн., чим порушено п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Також судом не враховано, що позивачем допущено заниження податку на додану вартість за вересень 2004 р. на суму 625 грн.

Відповідно до п.3.1 ст.З Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

У поданих запереченнях, позивач заперечив проти доводів апелянта, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

За результатами проведеної комплексної планової документальної перевірки щодо дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04. по 31.03.2005 р. (акт 2/32127161 від 20.07.2005 року), яким зафіксовано порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, а.5.9 ст,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість), а саме заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 19 тис. грн. та заниження об'єкту оподаткування з операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на суму отриманих авансів в розмірі 3748 грн.., прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.07.2005 року за №0003232320/0/16408, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25 440 грн., в тому числі 19000 грн. основного платежу та 6440 грн. штрафних санкцій, та №0003222320/0/16407, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 938 грн., в тому числі 625 грн. основного платежу та 313 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається із акту перевірки №528/23-2/32127161 від 20.07.2005 року , позивачем не включено до складу валових доходів в декларації за 3 квартали 2004 р. суму отриманих доходів в розмірі 25,4 тис. грн., чим порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (а.с.16).

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення) , операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Слід зазначити, що в акті документальної перевірки відсутні посилання на первинні документи (податкові накладні) та не враховано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТзОВ „Торгівельна мережа „Десятка".

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники. Порядком заповнення Декларації з прибутку, затвердженого Наказом ДПА №143, встановлено можливість виправлення помилок в декларації за наступний податковий період, без подання уточнюючих розрахунків. Помилка, в оформленні виправлень жодним нормативним документом не визначена як підстава невизнання права на таке виправлення і не може бути підставою донарахування обсягів податкових зобов'язань.

Як зазначив представник позивача, останній здійснив коригування завищених обсягів податкових зобов'язань, заявлених у декларації, та доведення їх обсягів до фактичного, належного до сплати розміру.

При проведенні перевірки, ДПІ не враховано той факт, що внаслідок допущеної помилки позивач переплатив до державного бюджету в 1 кварталі 2004р. 13400 грн., а тому відсутнім є факт недоплати податку, що може бути об'єктом донарахування обсягів податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Факт здійснення позивачем коригування валового доходу в спірному періоді у зв"язку із завищенням обсягів податкових зобов'язань, заявлених у декларації за минулий період, підтверджується також висновком №146 судово-економічної експертизи від 10.10.2006 року, а тому є безпідставним висновок податкового органу про заниження позивачем валових доходів в декларації за 3 квартали 2004 р. на суму 25,4 тис. грн. .

За результатами вищезгаданої перевірки, відповідачем також зафіксовано, що внаслідок невірного відображення підприємством в податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, малоцінних предметів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, позивачем занижено валові доходи на загальну суму 32,5 тис. грн., чим порушено п.5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" .

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом до розрахунків приймались дані бухгалтерського обліку згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 28 „Товари", а у відповідності до Стандартів бухгалтерського обліку зазначений рахунок формується в іншому порядку, ніж це передбачено порядком ведення податкового обліку. Зокрема, у податковому обліку приріст (убуток) ТМЦ рахується по товарах на складах, а по бухгалтерському обліку на даному рахунку відображаються всі витрати, пов'язані з придбанням товарів. Таким чином, транспортні та інші витрати обліковуються в податковому обліку та відносяться до валових витрат самостійно, окремо від товарних запасів.

Враховуючи вимоги п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", за змістом якого платник податку веде саме податковий облік приросту (убутку) балансової вартості, висновок податкового органу щодо помилок, допущених при обчисленні приросту (убутку) ТМЦ є безпідставним, що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Щодо висновку відповідача про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат 18 тис. грн. витрат на придбання товарів, чим порушено п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки підприємством понесено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2997,1 тис. грн., а задекларовано валові витрати в сумі 3015,1 тис. грн., то такий висновок є безпідставним, так як згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається з акту перевірки в ньому відсутній детальний виклад виявленого порушення та не зазначено витрати та доходи по яких господарських операціях позивачем неправомірно включено до валових витрат та на підставі яких первинних документів, що є порушенням п. 2 ч. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429.

Встановлене актом перевірки заниження позивачем податку на прибуток на суму 19000 грн. документально не підтверджується, про що зазначено у висновку №146 судової експертизи від 10.10.2006 року.

Зокрема, експертом встановлено, що скориговані валові доходи, які відображені в податковій звітності ТзОВ „Торгівельна мережа „Десятка" задекларовані на більшу суму, ніж відображено в даних бухгалтерського обліку підприємства, що свідчить про неправомірність висновку податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат 18 тис.грн.

З огляду на досліджені обставини справи, суд першої інстанції правомірно визнав нечинним податкове повідомлення-рішення від 22.07.2005 року за №0003232320/0/16408, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25 440 грн. .

Що стосується висновку податкового органу про заниження об'єкту оподаткування з операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на суму отриманих авансів в розмірі 3748 грн., на підставі чого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 938 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0003222320/0/16407, то слід зазначити, що нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість пов'язане із донарахуванням податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині самостійного виправлення позивачем помилки в наступних податкових періодах із сплатою відповідних фінансових санкцій, що досліджувалось вище, а тому податкове повідомлення-рішення №0003232320/0/16408 прийнято ДПІ безпідставно.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Львівської області від 07.11.06 у справі № 5/1898-2/292А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк