Ухвала суду № 390605, 18.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

18.01.07 Справа № 5/1679-28/287А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства „Коріандр-плюс”, м.Львів

на постанову Господарського суду Львівської області від 15.11.2006р.

у справі № 5/1679-28/287А

за позовом Приватного підприємства „Коріандр-плюс”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003022300/0/19982/23-0 від 10.11.2005р.

За участю представників сторін

від позивача: Крохта Р.В. - представник

від відповідача: Саковець В.П. - старший державний податковий інспектор

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 15.11.2006р. у справі № 5/1679-28/287А відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства „Коріандр-плюс" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003022300/0/19982/23-0 від 10.11.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 140638,50 грн.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив із змісту норм п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в редакції чинній протягом оспорюваного періоду, з яких вбачається, що однією з підстав для включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до державного бюджету України; та того, що позивачем не підтверджено факту сплати контрагентами ПДВ в сумі 93759,95 грн. до Державного бюджету України; контрагенти позивача не декларували податкових зобов'язань по ПДВ згідно з виписаними позивачу податковими накладними, а виписування ними податкових накладних здійснювалося з усвідомленням цими контрагентами протиправності таких своїх дій.

Скаржник, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, позовні вимоги задоволити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу та представник відповідача в судому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи відповідача, наведені в запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, ДПІ у Личаківському районі м.Львова було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП „Коріандр-плюс" з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТзОВ „Багатогалузева фірма ТЕН” ТзОВ „Галіон трейд”, ТзОВ „Сетор-крон”, ТзОВ „Артекс”, за результатами якої складено акт № 362/23-0/32182332 від 27.10.2005р. та встановлено порушення вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження в 2004 році податку на додану вартість на загальну суму 93759,95 грн. (за період липень-грудень 2004 року). На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003022300/0/19982/23-0 від 10.11.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 93759 грн. основного платежу та 46879,50 грн. штрафних санкцій, всього на суму 140638,5 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем в 2004 році було включено до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальників ТзОВ „Багатогалузева фірма ТЕН”, ТзОВ „Галіон трейд”, ТзОВ „Сетор-крон”, ТзОВ „Артекс” на загальну суму 93759,95 грн. Однак, податкові органи по місцю реєстрації вищезазначених підприємств надали інформацію на запити відповідача про те, що вищевказані підприємства в період виписування зазначених податкових накладних або не подавали звітності по ПДВ, або подавали її з нульовими показниками, а місце їх знаходження не встановлено.

1) Так, згідно з отриманими від ТзОВ „Багатогалузева фірма ТЕН” податкових накладних в кількості 22 штук, датованих починаючи з 02.09.2004р. по 28.12.2004р., позивач включив до податкового кредиту в вересні-грудні 2004 року суму ПДВ 39259,37 грн.

Як вбачається із листа ДПІ у Печерському районі м.Києва від 03.06.2005р. № 5329/7/23-10/10, ТзОВ „Багатогалузева фірма ТЕН" в даний час не звітується до ДПІ, місцезнаходження не встановлено, останній звіт був поданий до ДПІ за листопад 2004 року. Підприємство надає звітність з серпня 2004 року, сума податкових зобов'язань з ПДВ, що зазначена в декларації, становить: за серпень-листопад 2004 року - 0 грн.

2) Згідно з отриманими від ТзОВ „Галіон трейд” податкових накладних в кількості 3 штук, датованих починаючи з 01.11.2004р. по 09.11.2004р., позивач включив до податкового кредиту в листопаді 2004 року суму ПДВ 2365,03 грн.

Як вбачається із листа ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 04.06.2006р. року, ТзОВ „Галіон трейд” остання звітність подана за квітень 2004 року, а з додатку до цього листа вбачається, що місцезнаходження ТзОВ „Галіон трейд" не встановлено.

3) Згідно з отриманими від ТзОВ „Сетор-крон” податкових накладних в кількості 20 штук, датованих починаючи з 06.07.2004р. по 16.10.2004р., позивач включив до податкового кредиту в липні-жовтні 2004 року суму ПДВ 39339,38 грн.

Як вбачається із акту перевірки № 362/23-0/32182332 від 27.10.2005р., за результатами отриманої відповіді від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва відповідачем встановлено, що ТзОВ „Сетор-крон” не звітує з початку діяльності, місцезнаходження не встановлено. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 16.11.2005р. у справі № 2-5614/16 визнано недійсними статут ТзОВ „Сетор-крон”, свідоцтво про державну реєстрацію та установчі документи з моменту їх реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту реєстрації, з тих підстав, що діяльність підприємства з моменту його реєстрації здійснювалася протиправно, ТзОВ „Сетор-крон” було зареєстровано в органах державної влади невстановленими особами. Актом ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 31.01.2006р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ «Сетор-крон».

4) Згідно з отриманими від ТзОВ „Артекс" податкових накладних в кількості 10 штук, датованих починаючи з 14.09.2004р. по 26.11.2004р., позивач включив до податкового кредиту в вересні-листопаді 2004 року суму ПДВ 12796,17 грн.

Як вбачається із листа ДПІ у Печерському районі м.Києва від 25.05.2006р., ТзОВ „Артекс" не звітує до ДПІ у Печерському районі з 01.09.2004р., підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахування коштів ТзОВ „Сетор-крон”, в рядку „призначення платежу” зазначено „оплата за хімпродукцію по угоді № 23 від 29.07.04 року”. Однак, в накладних відсутнє посилання на угоду № 23 від 29.07.2004р., податкові накладні за липень 2004 року датовані до 29.07.2004р. (тобто до дати укладення угоди). Окрім цього, товари, які зазначені в накладних (пиловник, сітка дротяна, кріплення, дріт, брус, бетон, цемент, кутник алюмінієвий, флянці, руберойд, цвяхи, скоби, радіатори та ін.), не відносяться до хімпродукції.

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахування коштів ТзОВ „Артекс”, в рядку „призначення платежу»зазначено «оплата за хімпродукцію по угоді № 18 від 09.09.04р.”. Однак, в накладних відсутнє посилання на угоду № 18 від 09.09.2004р а товари, які зазначені в накладних, не відносяться до хімпродукції. Не представлено позивачем і самої угоди № 18 від 09.09.2004р., хоча суд витребовував такі матеріали від позивача згідно з п.3.3 ухвали від 17.10.2006р., а також про необхідність виконання п.3.3 ухвали представник позивача розписався при оголошенні перерви в судовому засіданні 09.11.2006р.

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахування коштів ТзОВ „Галіон трейд”, в рядку „призначення платежу” зазначено „оплата за хімпродукцію по угоді № 305/01 від 03.05.04р.” Однак, в накладних відсутнє посилання на угоду № 305/01 від 03.05.2004р., а товари, які зазначені в накладних, не відносяться до хімпродукції. Не представлено позивачем і самої угоди № 305/01 від 03.05.2004р., хоча суд витребовував такі матеріали від позивача згідно з п.3.3 ухвали від 17.10.2006р., а також про необхідність виконання п.3.3 ухвали представник позивача розписався при оголошенні перерви в судовому засіданні 09.11.2006р. Окрім цього, слід відзначити, що платіжні доручення датовані травнем та червнем 2004р., при тому, що накладні датовані листопадом 2004 року(тобто значно пізніше).

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахування коштів ТзОВ „Багатогалузева фірма ТЕН” в рядку „призначення платежу” зазначено оплату по угоді № 19 від 24.09.04р. Однак, в накладних відсутнє посилання на угоду № 19 від 24.09.2004р., податкові накладні за вересень 2004 року датовані до 24.09.2004р. року(тобто до дати укладення угоди). Не представлено позивачем і самої угоди № 19 від 24.09.2004р., хоча суд виребовував такі матеріали від позивача згідно з п.3.3 ухвали від 17.10.2006р., а також про необхідність виконання п.3.3 ухвали представник позивача розписався при оголошенні перерви в судовому засіданні 09.11.2006р.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено фактів сплати позивачем вищевказаним підприємствам суми ПДВ у складі вартості товарів (робіт, послуг) згідно з податковими накладними, по яких було включено позивачем суми ПДВ до податкового кредиту.

Із змісту пункту п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в редакції чинній протягом оспорюваного періоду, випливає, що однією з підстав для включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до державного бюджету України. Пункт 1.3 ст.1 зазначеного Закону визначає платника податку як особу, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Оскільки факти сплати ПДВ в загальній сумі 93759 грн. у складі вартості товарів (робіт, послуг) згідно з податковими накладними, по яких сформовано податковий кредит, позивачем не підтверджено, а з матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача не декларували податкових зобов'язань по ПДВ згідно з виписаними позивачу податковими накладними, і відповідно не сплатили його до Державного бюджету України, відповідач та суд першої інстанції правомірно дійшли висновку про відсутність підстав для віднесення вказаної суми ПДВ до податкового кредиту позивача, що свідчить про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення та висновку суду першої інстанції про відмову в позові.

Щодо покликання скаржника на відсутність рішення суду для проведення позапланової перевірки, то такі доводи позивача не заслуговують на увагу суду, оскільки, як зазначено в акті, перевірка проводилася з урахуванням вимог п.1 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” з відома директора та в присутності бухгалтера, позивач добровільно допустив відповідача до проведення перевірки і матеріали справи не містять доказів того, що обставина, на яку посилається позивач, вплинула на правильність та суть висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного та в силу того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови місцевого господарського суду –відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 15.11.2006р. у справі № 5/1679-28/287А залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.