Постанова № 39063316, 27.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16099/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Сілард» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.06.2013 року №0001912260,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.06.2013 року №0001912260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Сілард» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року та податку на прибуток за І квартал 2013 року по фінансово - господарським взаємовідносинах з ТОВ «Інтерколірметгруп»; за наслідками перевірки складено акт від 30.05.2013 року №1820/621-34647641.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 351589,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтерколірметгруп», оскільки згідно акту ДПІ у м. Полтава ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерколірметгруп» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року - лютий 2013 року» від 10.04.2013 року №439/22.5-10/37386733 зазначений контрагент не знаходиться за місцем реєстрації, у нього відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), та придбання у постачальника товарів (робіт, послуг).

14 червня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення №0001912260, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 527384,00 грн., у тому числі за основним платежем 351589,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 175795,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтерколірметгруп», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтерколірметгруп» (постачальник) укладено договір постачання вугільної продукції №03/01/13, відповідно до якого останній зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) у кількості, якості, строки, по цінам, в асортименті і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, додатками до нього. Постачальник зобов'язується поставити вугілля у кількості, обговореній у відповідних додаткових угодах до цього договору. Форма додаткової угоди наведена у додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

До договору було укладено додаткову угоду, в якій визначено період, у який буде поставлятися вугілля, сорт та інші показники; об'єм, який постачальник зобов'язаний поставити за цією угодою (3150 т, +/- запланованого об'єму, що становить не більше 53 напіввагони); вартість вугілля; якість та кількість.

Також надані акти приймання - передачі відвантаженої вугільної продукції від 04.01.2013 року №1, від 05.01.2013 року №2, від 06.01.2013 року №3, від 08.01.2013 року №4, від 09.01.2013 року №5, від 10.01.2013 року №6, видаткові накладні від 04.01.2013 року №5, від 05.01.2013 року №6, від 06.01.2013 року №7, від 08.01.2013 року №8, від 09.01.2013 року №12, від 09.01.2013 року №13, від 10.01.2013 року №15, від 10.01.2013 року №16, від 10.01.2013 року №17, від 10.01.2013 року №18; податкові накладні від 04.01.2013 року №6, від 05.01.2013 року №7, від 06.01.2013 року №8, від 06.01.2013 року №8, від 08.01.2013 року №9, від 09.01.2013 року №143, від 09.01.2013 року №144, від 10.01.2013 року №146, від 10.01.2013 року №147, від 10.01.2013 року №148, від 10.01.2013 року №149.

Разом з тим, відповідно до умов п. 2 договору постачальник зобов'язаний надати вантажоотримувачу та покупцю оригінал довіреності на особу, уповноважену для проведення звірення поставок вугілля по кількості та якості та підписання акту звірення. Проте, в видаткових накладних не зазначено номеру довіреностей.

Окрім цього, пунктом 3 договору передбачено, що перелік вантажовідправників, станцій відвантаження, вантажоотримувачів, станцій призначення, термін поставки, визначаються в додаткових угодах до договору. Проте, з наданих позивачем документів не можливо встановити пункт відвантаження, станції призначення, термін поставки.

Так само, позивачем не надано копії залізничних накладних, які відображені в актах приймання - передачі.

Під час апеляційного розгляду справи, з метою забезпечення додержання вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з метою з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року було зобов'язано позивача надати наступні документи: довіреності або витяг з журналу виписаних довіреностей, які є підставою для проведення звірення поставок вугілля відповідно до п. 2.6 договору; залізничні накладні, що складені на виконання договору від 03 січня 2013 року №03/01/13.

Ухвала суду отримана позивачем 21.05.2014 року, але станом на час винесенні рішення останнім не виконана.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Інтерколірметгруп».

Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначений вище правочин спрямований на нереальне настання правових наслідків.

За таких обставин, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.06.2013 року №0001912260.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 28.05.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.