Постанова № 39063313, 27.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/391/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Ольвія Електро» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 25 квітня 2013 року №0005762201,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 25 квітня 2013 року №0005762201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ольвія Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Центрбуд Альфа»; за наслідками перевірки складено акт від 11.04.2013 року №1034/22-01/33194223.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на 76883,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість відповідач посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Центрбуд Альфа», оскільки згідно акту Бориспільської ОДПІ ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників податку на додану вартість в обліку ТОВ «Центрбуд Альфа» з підприємцями - покупцями за період вересень, грудень 2011 року» від 06.08.2012 року №135/7/22-2/35525358, господарські операції при придбанні у вказаного контрагента кабельно - провідникової продукції не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Також, в акті перевірки зазначено про ненадання позивачем товарно - транспортної накладної.

25 квітня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0005762201, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 115325,00 грн., у тому числі за основним платежем 76883,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38442,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Центрбуд Альфа» на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Центрбуд Альфа» (постачальник) укладено договір поставки від 09 червня 2011 року №3-906, відповідно до якого останній зобов'язується поставити товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні кошти. Предметом поставки є кабельно - провідникова та електротехнічна продукція, найменування якої визначено в специфікації або інших документах згідно умов договору.

Згідно пункту 2 договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах, визначених у додатку №1 (спеціальні умови) згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотремс - 2000. Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства. До таких документів належать бухгалтерські документи (видаткова та податкова накладна) та документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, технічний паспорт, гарантійний талон, тощо). Первинні бухгалтерські документи повинні бути складені українською мовою та надаються постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаного в заявці.

Положеннями пункту 3 договору передбачено, що найменування, асортимент, одиниця вимірювання, кількість товару, що підлягає поставці визначаються специфікацією, які є невід'ємними додатками до договору. Поставка товару по кількості, якості, асортименту і ціні повинна відповідати заявкам покупця та супровідним документам постачальника. На кожну заявку покупця поставка здійснюється по окремому супровідному документу. Заявка надсилається покупцем засобами факсимільного зв'язку на узгоджений сторонами телефон/факс, або на адресу електронного зв'язку за допомогою мережі Інтернет, тощо.

Пунктом 14 визначено, що покупець та постачальник уповноважують окремих осіб на виконання цього договору складати і надсилати покупцю підтвердження заявки, повідомлення та інші документи, використовуючи засоби зв'язку згідно додатку №1 (спеціальні умови).

На виконання умов договору між сторонами були складені спеціальні умови як додаток №1, в яких визначені умови постачання товару, проте, в зазначених умовах не зазначено відповідальну особу постачальника та номер засобу зв'язку або адреса електронної пошти, що суперечить вимогам пункту 14 договору, та не уможливлює встановити реальність надіслання заявок.

Також, позивачем не надано транспортні документи, які відповідно до п. 4.10 договору є обов'язковими.

Згідно пункту 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 ) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до підпунктів 11.5, 11.7 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, колегія суддів вважає, що незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів, покупець чи постачальник, у покупця, як вантажоодержувача, повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної. Товарно-транспортна не є первинним документом, але є документом, який підтверджує реальність поставки товару.

За таких обставин, позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Центрбуд Альфа».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначений вище правочин спрямований на нереальне настання правових наслідків.

За таких обставин, не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 25 квітня 2013 року №0005762201.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 28.05.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.