Ухвала суду № 39057781, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ К/9991/41807/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011

у справі № 2а-16319/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПФК „Промсталь"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

за участю Прокуратури Київського району м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПФК „Промсталь" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень - рішень недійсними.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 30.03.2011 позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 змінено в частині мотивів та підстав для задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000652307/1 від 20.09.2010, № 0000652307/2 від 01.11.2010; № 0000662307/1 від 20.09.2010, № 0000662307/2 від 01.11.2010.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000652307/0 від 25.08.2010, № 0000662307/0 від 25.08.2010 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 та складено акт № 4807/23-3/33816258 від 11.08.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000652307/0 від 25.08.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 387071 грн., 112102, 40 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000662307/0 від 26.08.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3992205 грн., 1996102, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін та прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000652307/1 від 20.09.2010, № 0000652307/2 від 01.11.2010, № 0000662307/1 від 20.09.2010, № 0000662307/2 від 01.11.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на суму 387071 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на суму 3992205 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи відповідачем доведено наявність порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено недобросовісність позивача як платника податків та наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди, безтоварний та фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 2а-16319/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 2а-16319/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко