Ухвала суду № 39057792, 13.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/9991/15385/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року

у справі № 2а-3000/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі - ВАТ «Сумиобленерго»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми; відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000192314/0/10837 від 22 лютого 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Сумиобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 817/2314/23293513/9 від 05 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192314/0/10837 від 22 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 214,00 грн. (16 809,00 грн. - основний платіж, 8 504,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), статті 203, частин 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з перевезення залізобетонних опор, наданих ТОВ «Тревел-НВХ», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів № 1505/3 від 15 травня 2007 року, № 17/23/1211/4 від 12 листопада 2007 року, № 2802/1 від 28 лютого 2008 року, укладених між вказаним суб'єктом господарювання та ВАТ «Сумиобленерго».

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених ТОВ «Тревел-НВХ» за підписом директора ОСОБА_3, як таких, що підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат, позаяк зазначена особа з 15 травня 2007 року знаходилась у місцях позбавлення волі на території Республіки Білорусь.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг з перевезення залізобетонних опор у контрагента, а обмежились виключно посиланням на недоліки правореалізуючих документів.

Проте, слід враховувати, що у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

А відтак в розглядуваній ситуації судам варто було з'ясувати, з якою метою перевозився товар, зокрема, встановити, чи обумовлена вказана мета господарською діяльністю ВАТ «Сумиобленерго», а також витребувати у позивача товарно-транспортні накладні як обов'язкові первинні документи бухгалтерського обліку, які, відповідно, підтверджують реальність здійснення даного виду господарських операцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

При цьому варто звернути увагу на те, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акту нечинним), як випливає із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватись лише випадків оскарження нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту, яким є податкове повідомлення-рішення, може стосуватись вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). В такому випадку протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.