Ухвала суду № 39057780, 13.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року м. Київ К/9991/95518/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року

у справі № 2-а-4295/10/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «База Заря»

до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

та за позовом Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «База Заря»

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «База Заря» (далі - ТОВ «База Заря»; позивач) до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області (далі - ДПІ у Генічеському районі Херсонської області; відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0004142302 від 30 липня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «База Заря» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. В задоволенні позовних вимог ДПІ у Генічеському районі Херсонської області до ТОВ «База Заря» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 250 000,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Генічеському районі Херсонської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ТОВ «База Заря» та повне задоволення позовних вимог ДПІ у Генічеському районі Херсонської області.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Херсонській області проведено перевірку бази відпочинку, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 00353/2302/32125379 від 17 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0004142302 від 30 липня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 250 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «База Заря» пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункової операції на суму в розмірі 50 000,00 грн. за попередню оплату за харчування без застосування реєстратора розрахункових операцій.

При цьому на обґрунтування своєї правової позиції контролюючим органом долучено до матеріалів справи пояснювальні записки директора ТОВ «База Заря» Сидоренко Лідії Федорівни та Приватного підприємця ОСОБА_4, в яких вказано про те, що не проведена через реєстратор розрахункових операцій сума в розмірі 50 000,00 грн. є платою за оренду приміщення.

Водночас доказів на підтвердження тієї обставини, що спірна сума є попередньою оплатою за харчування відповідачем не надано.

Скасовуючи спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, поняття плати за орендоване майно не є тотожним із поняттям оплати наданих послуг, а відтак розрахунки позивача з орендарем приміщення не підлягають проведенню із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, з огляду на те, що такі операції здійснюються не в сфері послуг.

При цьому слід враховувати, що пунктом 6 статті 9 Закону № 265/95-ВР передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Судовими інстанціями встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач був платником єдиного податку, а отримання від ПП ОСОБА_4 в період з 01 червня 2010 року по 16 липня 2010 року готівкових коштів в розмірі 50 000,00 грн. здійснено ним з оформленням прибуткових касових ордерів, видачею відповідних квитанцій та включенням отриманої виручки до книги обліку доходів і витрат.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.