Ухвала суду № 39054013, 03.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1811/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1342/К/14 Пустовіт О.Г.

Категорія - 26 (І) Доповідач - Л.А. Братіщева

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М., Турік В.П.,

при секретарі: Бевзі М.О.

за участю: представник позивача ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3;

представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" - Мордвінкіна Сергія Вячеславовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Кривбасзалізрудком") про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах.

Висновком МСЕК від 09.06.2010р. йому було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 15% по радикулопатії та 25% по ХОЗЛ, з 01.07.2011р. на безстроково.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь моральну шкоду у сумі 243 000 гривень за спричинену моральну шкоду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 24 000 грн., а також - на користь держави 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ "Кривбасзалізрудком" ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням процесуальних та матеріальних норм права.

Зокрема, наголошує що судом першої інстанції при ухвалені рішення, не взято до уваги те, що позивач втратив працездатність у зв'язку із досягненням ним пенсійного віку, а не в наслідок професійного захворювання, оскільки він звільнився 14.06.2010 року за власним бажанням а не був звільнений з підприємства відповідача за станом здоров'я після встановлення втрати професійної працездатності.

Також, судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання №13 від 12.05.2010 року зазначено про порушення адміністрацією ш.Родіна РУ ім..К.Лібкнехта, ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком» статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці», проте відповідно до положень ст..58 Конституції України Закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії у часті тому відповідач не міг з 1987р по 1992 р. порушувати вищевказані норми закону, оскільки у вищевказаний період вони не діяли.

Крім того, у ПАТ «КЗРК» відсутній обов'язок відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу оскільки відшкодування моральної шкоди у разі її завдання в період з 01.04.2001 року по 20.03.2007 рік повинно здійснюватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Також не було враховано і того, що робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.

Більше того, позивач при працевлаштуванні був проінформований про шкідливі умови праці та добровільно виконував такі роботи.

Крім того при ухваленні рішення суд не взяв до уваги роз'яснення наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і стягнув моральну шкоду не вірно застосувавши норми матеріального права ст. 237-1 КЗпП України.

В запереченнях на апеляційну представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Кривбасзалізрудком" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, з 09.02.1987 року по 14.06.2010 року, працював на ПАТ «Кривбасзалізрудком» підземним машиністом електровоза на ш. Родіна РУ ім. К. Лібкнехта, підземним гірничим робітником на шахті «Родіна» ВО «Кривбасруда», підземним прохідником на шахті «Родіна» ВАТ «КЗРК».

Загальний стаж роботи склав 23 роки по професії підземний прохідник на підприємстві відповідача 11 років, що сторонами не оспорюється (а.с 11-14).

14.06.2010 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.

Працюючи протягом тривалого часу, в умовах, запиленості повітря, переважно фібро генної дії, локальної вібрації, шуму, фізичного перевантаження, несприятливого мікроклімату отримав професійне захворювання.

Рішенням ЛЕК Українського науково- дослідного інституту промислової медицини від 08.04.2010 року позивачу було встановлено діагноз: радикулопатія шийна і попереково - крижова з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого артрозу, в поєднанні з пері артрозами ліктьових і колінних суглобів, двостороннього плечолопаткового пері артрозу; хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої- другої стадії).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.05.2010 року, п. 17 встановлено, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи, на протязі 15 років 10-ти місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК та в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала ГДН. (а.с.15-16)

Висновком МСЕК від 09.06.2010р. йому було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 15% по радикулопатії та 25% по ХОЗЛ, при наступному переогляді 25.08.2011 року підтверджено 40% втрати професійної працездатності, з 01.07.2011 безстроково (а.с 17,19)

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з п. 19 Акту про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.05.2010 року особами, які порушили законодавство про охорону праці , гігієнічни регламенти нормативи визначено адміністрація шахти ім.. "Родіна" ім. К.Лібкнехта, Виробниче об'єдання "Кривбасруда" (правонаступником являється Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат"), та ВАТ "Кривбасзалізрудком" (правонаступником являється на теперішній час є Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат").

Крім того, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Вищенаведене спростовує доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.

Доводи представника відповідача про відсутність обов'язку ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат " відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачала у 2010 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_2, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з червня 2010 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України "Про охорону праці ", а не відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", норми якого є спеціальними.

Посилання представників відповідачів в апеляційній скарзі про обізнаність позивача про умови праці при працевлаштуванні, не знімають з відповідачів обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці" .

Колегія суддів погоджується із розміром моральної шкоди визначеної судом першої інстанції, яка визначена із урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах протягом тривалого часу, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності у розмірі 40%, постійне лікування у медичних закладах.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Криворізький залізорудний комбінат " - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: