Ухвала суду № 39045475, 04.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Пістун А.О.

суддів - Яценко Т.Л., Чумак Н.О.

при секретарі - Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 04 червня 2014 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 в об'єднаних кримінальних провадженнях №12013040450001104 та № 12013040450001250 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дмитрівка Знамянського району Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, дітей не має, раніше судимого:

- 21.08.2006 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.3 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 10.05.2007 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст. 289 ч.2, 69 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі, на підставі ст.. 71 КК України остаточно призначене покарання 2 роки позбавлення волі;

- 13.10.2009 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст.. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 25.10.2010 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.2, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнися 20.07.2012 року за постановою Синельніковського міськсуду Дніпропетровської області від 13.07.2012 року на підставі ст.. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий термін 11 місяців 14 днів;

проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України, якого визнано винним та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.10.2010 року та остаточно до відбуття визначено 4 роки позбавлення волі.

Зазначеним вироком також визнано винними і засуджено за ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, апеляційні скарги у відношенні яких не подано.

Учасники судового провадження:

прокурор Буйленкова І.М.

обвинувачений ОСОБА_1

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були визнані винними та засуджені за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України за наступних обставин.

Так, повторно, 22.04.2013 року близько 18 годин 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в с. Новопілля, Криворізького району, Дніпропетровської області, через паркан проникли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, обладнаного під виробничий цех для обробки деревини, яке належить ФОП ОСОБА_4, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, яке належить ФОП ОСОБА_4, а саме б/в гідравлічного стоку автокрану СМК-101, вартістю 1000 гривень, перебуваючи у задній частині території домоволодіння, обладнаного під виробничий цех з обробки деревини, діючи спільно та узгоджено, користуючись відсутністю потерпілого та будь-яких очевидців, підняли гідравлічний стік автокрану СМК - 101, вагою близько 100 кілограмів та пронесли на відстань 5 метрів до паркану території, щоб перекинути деталь через паркан, але в цей час, їх побачив працівник ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який прогнав їх з території домоволодіння, обладнаного під виробничий цех з обробки деревини, у зв'язку з чим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення даного кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від їх волі, тим самим вони заподіяли ФОП ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 1000 гривень.

Крім того ОСОБА_2 повторно 24.10.2013 року о 10.00 годині перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, прибули до території домоволодіння АДРЕСА_3, яке належить гр. ОСОБА_6 та через незачинену хвіртку, проникли на територію вищезазначеного домоволодіння, знайшли на території домоволодіння лопати та сокиру, і стали розкопувати зливну каналізаційну яму, яка веде до стіни будинку. Після цього, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали викопувати яму, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3, таємно проникнути в приміщення будинку, звідки викрасти цінне майно, з метою його подальшого збуту, та отримання за нього грошової винагороди, на що ОСОБА_3 надав свою добровільну згоду.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до житла, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, зробили підкоп через отвір, розташований в стіні тильного боку будинку, через який проникли до приміщення вищевказаного будинку, де стали шукати та збирати ;майно, яке може мати матеріальну цінність, з метою його таємного викрадення. Знайдене майно: металеві щіпці, із рукояткою жовтого кольору, вартістю 85 гривень, водяний лічильник вартістю 458 гривень, акустичні колонки в кількості 2 одиниць вартістю 60 гривень, в корпусі сірого кольору, електродриль, марки «DWT SBM-780», в корпусі зеленого кольору вартістю 480 гривень, болгарка, марки «DWT МS-230», в корпусі зеленого кольору вартістю 855 гривень, електричний лобзик, марки «РИТМ ПЛЄ-230» вартістю 522 гривень, електричні переноски в кількості 3 одиниць вартістю 1650 гривень, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, склали в кімнаті будинку біля вікна, після чого ОСОБА_3 перекинув вищевказані речі через вікно та склав їх на куті будинку, з метою подальшого незаконного заволодіння майном потерпілої. Проте, свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не змогли реалізувати до кінця з причин, які не залежали від їх волі, оскільки на територію домоволодіння зайшов раніше їм знайомий гр. ОСОБА_8, який побачивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомив гр. ОСОБА_6 про те, що відбувається на території її домоволодіння, яка відразу прибула за місцем свого мешкання. Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змушені були покинути територію домоволодіння, залишив викрадене ними майно на його території.

Таким чином, злочинний намір ОСОБА_2 та ОСОБА_3, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням до житла потерпілої гр. ОСОБА_6, останніми не був доведений до кінця з причин, що не залежали від їх волі, та ними не було вчинено усіх дій, які вони вважали за необхідне здійснити, для доведення злочину до кінця, тим самим спричинив потерпілій гр. ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 4 110 гривень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 посилається на незаконність та необгрунтованість вироку суду. При цьому, визнання обвинуваченим вини не могло бути покладено в основу вироку. Потерпілий не був присутнім на судовому засіданні, не дивлячись на клопотання ОСОБА_1 про його виклик. Крім того, в ході досудового розслідування не проведено ряд слідчих дій, таких як пред'явлення особи для впізнання, очні ставки. Належним чином не досліджено речові докази. Між тим, суд першої інстанції не взяв до уваги стан здоров'я обвинуваченого, а також його повне визнання вини, щире каяття.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор, просив колегію суддів апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін, як законний і обгрунтований.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні, при апеляційному розгляді кримінального провадження, наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні вироку суду, на підставі викладених в ній доводів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було здійснено на підставі положень ч.3 ст.349 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Так, згідно фонограми судового засідання, приймаючи рішення щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню, суд роз'яснив обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зміст ст.349 КПК України, впевнився у добровільності та істинності позиції останніх, які вину визнали у повному обсязі, погодились з таким порядком розгляду кримінального провадження, прокурор проти застосування положень зазначеної норми також не заперечував.

Крім того, судом роз'яснено учасникам судового провадження стосовно позбавлення їх права оскарження обставин, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку.

Порушень судом кримінального процесуального закону при визначенні обсягу доказів та порядку їх дослідження при постановленні вироку колегія суддів не вбачає.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів переглядає вирок суду лише в частині доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, які стосуються обраної йому міри кримінального покарання, оскільки останній позбавлений можливості оскарження інших обставин справи в апеляційному порядку відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, в тому числі обставин, які стосуються доведеності його провини у скоєнні передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України кримінального правопорушення, котра знайшла своє повне підтвердження в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 щодо надмірної суворості призначеного йому судом покарання, виходячи з наступного.

Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, повне визнання вини, наявність пом'якшуючої, у відповідності до ст.66 КК України, покарання обставини, такої як щире каяття; вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, як обтяжуючої покарання обставини, згідно ст.67 КК України, дані про особу обвинуваченого, котрий раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу зловживання спиртними напоями, не працює, та обрав покарання в межах санкції ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України.

Судом також було враховано те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного йому вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року, у зв'язку з чим остаточне покарання обвинуваченому призначено по правилам ст.ст.71, 72 КК України - за сукупністю вироків.

Таким чином, вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим немає підстав, у зв'язку з чим доводи його апеляційної скарги в цій частині слід визнати необґрунтованими.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Законних підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1, більш мякої міри покарання, колегія суддів не вбачає.

Порушень кримінального процесуального закону, які могли б слугувати підставою скасування вироку перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - без змін.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Пістун А.О. Яценко Т.Л. Чумак Н.О.

__________________

Провадження №11/кп/774/253/К/14 Суддя 1 інстанції Строгова Г.Г.

Категорія ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України Доповідач суддя Пістун А.О.