Ухвала суду № 39053293, 06.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Справа № 9104/108363/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу комунального підприємства ,,Сокальжитлокомунсервіс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за позовом комунального підприємства ,,Сокальжитлокомунсервіс" до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

21 квітня 2011 року комунальне підприємство (КП) ,,Сокальжитлокомунсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області за № 0002741601 від 14 квітня 2011 року.

Постановою від 21 листопада 2011 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, КП ,,Сокальжитлокомунсервіс" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача про те, що розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу. Тобто для застосування штрафу згідно пп. 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 потрібна така обов'язкова умова як сплата податкового боргу, і саме момент сплати податкового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання є визначальним при застосуванні штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання згідно декларації №7230 від 19.04.2007 року, № 11874 від 21.05.2007 року, № 13417 від 20.06.2007 року. Оплати за вказаними деклараціями КП ,,Сокальжитлокомунсервіс" не проводило.

Крім того, відповідно до п. 15.1.1, п. 15.1. ст. 15 Закону України ,,Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або в судовому порядку.

Отже, на думку позивача, враховуючи специфіку п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 та ст. 15 Закону України ,,Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органом при винесені оскарженого податкового повідомлення-рішення пропущені строки давності, оскільки, в даному випадку строк давності обчислюється від моменту вчинення позивачем порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону (від моменту виникнення в податкового органу права для застосування штрафу).

За таких обставин позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на підставі акту про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за № 232/1601/31963156 від 07 квітня 2011 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0002741601 від 14 квітня 2011 року, яким застосувала до КП ,,Сокальжитлокомунсервіс" штраф в сумі 18754,40 грн. за порушення граничних строків сплати сум узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість.

Висновки податкового органу базуються на тому, що КП ,,Сокальжитлокомунсервіс" на порушення вимог п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України допустило затримку на 1415 календарних днів граничного строку сплати сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до поданих КП ,,Сокальжитлокомунсервіс" до ДПІ у Сокальському районі декларацій з податку на додану вартість за № 7230 від 19.04.2007 року, № 11874 від 21.05.2007 року, № 13417 від 20.06.2007 року позивач самостійно задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ відповідно в сумі 37 320,00 грн., 29 075,00 грн. та 27 377,00 грн., а всього на суму 93772,00 грн..

Фактично вказані суми податкових зобов'язань сплачені на підставі платіжних доручень № 242 від 25.02.2011 року, № 253 від 28.02.2011 року, № 242 від 25.02.2011 року, №U420778 від 18.03.2011 року, № 385 від 24.03.2011 року, № 397 від 25.03.2011 року, № 402 від 28.03.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган правомірно визначив суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податку на додану вартість.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" (чинного на час декларування позивачем своїх податкових зобов'язань) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно пункту 5.1 статті 5 згаданого Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Пунктом 54. 1 статті 54 Податкового кодексу (ПК) України, який набав чинності з 01.01.2011 року, передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума податкового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1. ст.126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для застосування штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України необхідними є наявність таких обставин: узгодження грошових зобов'язань та погашення суми податкового боргу із затримкою (понад строки визначені для сплати суми грошового зобов'язання), а тому дійшов обґрунтованого висновку, що саме із моменту погашення податкового (грошового) зобов'язання, а не з моменту декларування податкового зобов'язання у податкового органу виникає обов'язок щодо застосування штрафних санкцій відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України.

В силу пункту 87.9 1 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, ухвалено стягнути з КП ,,Сокальжитлокомунсервіс" в дохід державного бюджету податковий борг з ПДВ в сумі 1251466,00 грн., який самостійно визначений підприємством в деклараціях за період з липня 2005 року по червень 2008 року.

Таким чином, ДПІ у Сокальському районі у відповідності до приписів п. 87.9 1 ст. 87 ПК України обґрунтовано зарахувала проведені позивачем у лютому-березні 2011 року платежі по ПДВ в рахунок погашення податкового боргу по податкових деклараціях за квітень-червень 2007 року та застосувала штрафні санкції з дотриманням вимог п. 126.1 ст. 126 ПК України.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування податковим органом штрафних санкцій за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, оскільки саме з часу зарахування поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу у ДПІ виник обов'язок щодо застосування штрафних санкцій за прострочення платежу.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо перебігу 1095-ти денного терміну погашення узгоджених платежів, оскільки згідно пп. 15.2.1 п. 15.2 ст.15 Закону № 2181 якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки при поданні апеляційної скарги позивач не сплатив судовий збір в розмірі 93 грн. 80 коп., апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 98 КАС України визнає необхідним стягнути з позивача вказану суму судового збору.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 98, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу комунального підприємства ,,Сокальжитлокомунсервіс" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі № 2а-4664/11/1370 - без змін.

Стягнути з комунального підприємства ,,Сокальжитлокомунсервіс" в користь державного бюджету судовий збір в сумі 93 грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим