Ухвала суду № 39053262, 20.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 9104/138020/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Мікули Р.В.,

представника відповідача Яцук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТВД" до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

28 лютого 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ТВД" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 29 грудня 2011року за №0003522321 та №0003552321.

Постановою від 28 травня 2012 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Сихівському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій підприємства позивача з його контрагентом.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,ТВД" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за січень-березень 2011 року при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж", оформленої актом від 14 грудня 2011 року за №4804/23-209/20796403, ДПІ у Сихівському районі м. Львова 29 грудня 2011року прийняла податкові повідомлення-рішення за №0003522321, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1381382,00 грн. (1381381,00 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та №0003552321, яким зменшила від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 3908,00 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача порушило вимоги пункт 180.1 статті 180, пункту 187.1 статті 187 пункти 198.1, 198.2,198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень - березень 2011 року на суму 1381381,00 грн. та завищення від'ємного значення за березень 2011 року на 3908,00 грн.

Зазначені порушення, на думку податкового органу, полягають у тому, що взаємовідносини позивача з ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки укладені позивачем правочини з ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" є нікчемними.

Таких висновків, податковий орган дійшов на підставі акту позапланової невиїзної перевірки Ленінської МДПІ м. Луганська за №803/23-35554567 від 11 листопада 2011 року, в якому зазначено, що ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у контрагента товарів (робіт) мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні приписи містили пп.7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України ,,Про податок па додану вартість", чинного до 01.01.2011 року.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні приписи містили п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", чинного до 01.04.2011 року.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції встановив, що 17.06.2010 року ТзОВ ,,ТВД" уклав з Українським Католицьким Університетом Української Греко-Католицької Церкви договір генерального підряду на будівництво гуртожитку на 250 місць за адресою м. Львів вул. Стрийська 29 (т.1 а.с.82-105).

Для виконання комплексу будівельних робіт по влаштуванню монолітного перекриття та каркасу (колон) гуртожитку (2, 3 поверхи) позивач уклав 20.12.2010 року договір субпідряду №1 з ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж", до якого у подальшому внесено зміни договором від 01.02.2011 року та договором від 01.03.2011 року (т.1 а.с.71-77).

Крім того, 24 та 28 лютого 2011 року ТзОВ ,,ТВД" уклав з ТзОВ ,,Н.П.Б" договори підряду на виконання ремонтних робіт по ремонту автозаправних станцій в с. Раковець, в с. Чижиків та у м. Львові по вул. Шевченка 1866 (т.3 а.с.128-133).

На виконання передбачених вказаними договорами робіт позивач уклав договори субпідряду з ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" (т.1 а.с.63-66, 67-70, 78-81).

Виконані ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" роботи позивач прийняв згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та підсумкових відомостей ресурсів, оплата виконаних ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" робіт по всіх вищевказаних договорах проведена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

На підставі виписаних ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" податкових накладних підприємство позивача віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по зазначених господарських операціях в розмірі 1385289,00 грн. за січень-березень 2011 року.

У подальшому виконані ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" роботи позивач включив до актів приймання виконаних робіт та підсумкових відомостей ресурсів, складених з Українським Католицьким Університетом Української Греко-Католицької Церкви та ТзОВ ,,Н.П.Б.".

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" з придбання товарів ат робіт мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами підряду, актами приймання виконаних будівельних робіт установленої форми КБ-2в підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

На час здійснення господарських операцій ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Факт правомірності віднесення вказаної суми ПДВ до складу податкового кредиту підтверджується також довідками ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 04 квітня 2011 року № 628/23-209/20796403 та від 09.06.2011 року № 1173/23-209/20796403, згідно яких проведеними позаплановими невиїзними документальними перевірками ТзОВ ,,ТВД" з питань правильності декларування податкового кредиту при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" за січень-березень 2011 року порушень не встановлено.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, ухвалено визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складення акту від 11 листопада 2011 року № 803/23-35554567 з питань дотримання ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

Таким чином, посилання податкового органу на зазначений акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську як на підставу для визнання нікчемними правочинів між позивачем та ТзОВ ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж" є протиправними. Інших належних та допустимих доказів відсутності реального характеру зазначених господарських операцій відповідач не надав.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за січень-березень 2011 року ПДВ в сумі 1385289,00 грн., оскільки висновки податкового органу щодо фактичної відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом базуються лише на припущеннях, не підтверджуються жодними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 2а-1737/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 26 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим