Ухвала суду № 39053256, 13.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 876/9014/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Гайовича В.М.,

представника відповідача Ігнатенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за позовом Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби до приватного підприємства ,,Імекс-М", товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія Укрбудінвест" про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

11 жовтня 2012 року Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати недійсним договір на організацію постачання товарів за № 09/2011 від 01 вересня 2011 року, укладений між приватним підприємством ,,Імекс-М" та товариством з обмеженою відповідальністю ,,Компанія Укрбудінвест".

Постановою від 05 квітня 2013 року Закарпатський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Мукачівська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про те, що укладений між ПП „Імекс-М" та ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" договір на організацію постачання товарів №09/2011 від 01 вересня 2011 року не був направлений на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним, а тому наявні всі підстави для визнання такого договору недійсним на підставі статті 215 ЦК України.

За таких обставин, податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник ПП „Імекс-М" в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що у відповідності до приписів ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 01 вересня 2011 року ПП „Імекс-М" (продавець) та ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" (покупець) уклали договір на організацію постачання товарів за № 09/2011, предметом якого була поставка будматеріалів, необхідних для зведення об'єктів, що розміщені на території смт. Теребля Тячівського району. Згідно п. 5.1. цього Договору платежі за товар, що поставляється за цим Договором, виконуються на умовах передоплати у розмірі 12000000,00 грн.. У разі не поставки товару продавець зобов'язаний повернути отриманий аванс покупцеві або іншим чином погасити боргове зобов'язання (п.5.2 Договору).

На виконання умов договору ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" виписала замовлення на поставку товарів та 28-29 вересня 2011 року провела передоплату в сумі 12000000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ПП „Імекс-М", яке виписало податкові накладні.

Однак, товар за договором № 09/2011 від 01 вересня 2011 року ПП „Імекс-М" не поставило. Натомість, 28 вересня 2011 року ПП „Будпостач-Закарпаття" (продавець) та ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" (покупець) уклали договір № 1 купівлі-продажу товарів, на виконання якого і були поставленні будівельні матеріали, необхідні для зведення об'єктів, що розміщені на території смт. Теребля Тячівського району.

Згідно довідки про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТзОВ „Компанія Укрбудінвест", складеної Мукачівською МДПІ (додаток до акту позапланової перевірки) 28-29 вересня 2011 року ПП „Імекс-М" перерахувало ПП „Будпостач-Закарпаття" кошти в сумі 12000000,00 грн..

28 грудня 2011 року між ПП „Імекс-М" (новий боржник), ПП ,,Будпостач-Закарпаття" (первісний боржник) та ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 1, предметом якого є переведення з ПП ,,Будпостач-Закарпаття" на ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" грошового зобов'язання у розмірі 12 000 000 грн., що виникло в наслідок виконання договору безпроцентної позики № ПДФ 1 від 25.09.2011 року. Згідно п. 2 цього Договору перевід боргу за цією угодою спричинює виникнення нового зобов'язання у ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" перед ПП ,,Імекс-М" у сумі 12 000 000 грн..

Згідно довідки про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП „Імекс-М" за № 7/22-20/35705843 від 08.05.2012 року, за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2012 року будь-яка заборгованість між ПП „Імекс-М" та ТзОВ „Компанія Укрбудінвест", а також між ПП „Імекс-М" та ПП „Будпостач-Закарпаття" відсутня.

Позовні вимоги податкового органу мотивовані тим, що укладений 01 вересня 2011 року між ПП „Імекс-М" та ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 203 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності факту спрямованості укладеного 01 вересня 2011 року між ПП „Імекс-М" та ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" договору на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Фактично обумовлені вказаним правочином домовленості виконанні, а саме: ТзОВ „Компанія Укрбудінвест" отримала будівельні матеріали, за які провела передоплату, перерахувавши кошти на рахунок ПП „Імекс-М". Залучення до вказаних операцій ПП „Будпостач-Закарпаття" не суперечить наведеним вище нормативно-правовим актам.

Крім того, податковий орган не довів також в чому саме суперечить оспорюваний правочин Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі № 2а-3042/12/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим