Ухвала суду № 39053210, 13.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 876/10611/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Волиньморепродукти" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

27 червня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Волиньморепродукти" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Головного управління Міндоходів у Волинській області від 14.03.2013 року № 0000861502 про зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 30090 грн., з яких 20060 грн. - основний платіж та 10030 грн. - штрафна санкція.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що камеральною перевіркою поданої позивачем звітності встановлено, що в уточнюючих розрахунках до податкового кредиту включено податкові накладні від 30.06.2011 р. №59 на суму ПДВ 16537 грн. та від 29.08.2011 р. №28 на суму ПДВ 3523 грн., отримані від постачальника товарів ТзОВ „Перун", з дати виписки яких минуло більше 365 днів.

За таких обставин, податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що за наслідками камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, оформленої актом за № 1106/15-2/30006698 від 18.02.2013 року, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПКУ за результатами перевірки виявлено завищення податкового кредиту на суму 20060 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 18.02.2013 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000861502 від 14.03.2013 року, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30090 грн., з яких 20060 грн. основного платежу та 10030 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами перевірки встановлено, що підприємство подало уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань за лютий 2013 року по деклараціях за червень та серпень 2011 року, в яких до податкового кредиту включено податкові накладні з дати виписки яких минуло 365 календарних днів, а саме за червень 2011 року №59 від 30.06.2011 року на суму 16 537 грн., а також за серпень 2011 року № 28 від 29.08.2011 року на суму 3523 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно та у строки, визначені Податковим кодексом України скористався своїм правом на подачу уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість, а відтак, оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Разом з тим, відповідно до п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно абз. 1 п. 102.2 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз.2 п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, положеннями Податкового кодексу України передбачено два шляхи для виправлення допущених у податковій звітності платника податків помилок: подання уточнюючого розрахунку або виправлення таких помилок у податковій декларації за будь-який наступний податковий період.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що ТзОВ «Волиньморепродукти» правомірно скористалося своїм правом на подачу уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року у строки, визначені Податковим кодексом України та обґрунтовано включило до складу цих декларацій податкові накладні, які виписані ТзОВ «Перун» 30 червня 2011 року №59, 29 серпня 2011 року №28.

Доводи податкового органу апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки позивач у включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість по виданих ТзОВ „Перун" податкових накладних №59 від 30.06.2011 року на суму ПДВ 16537 грн. та від №28 29.08.2011 року на суму ПДВ 3523 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями податкових декларацій з ПДВ за червень та серпень 2011 року. Однак в подальшому позивач проводив уточнення вказаних сум ПДВ, згідно яких зменшив суми податкового кредиту на суми ПДВ по зазначених операціях з ТзОВ „Перун", у зв'язку з визнанням податковим органом цих правочинів нікчемними. Лише після визнання в судовому порядку цих операцій такими, що мали реальний характер, позивач подав уточнення до податкової звітності.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги податкового органу, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 803/1440/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим