Ухвала суду № 39052639, 13.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 9104/108800/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Слуцького Т.О.,

представника відповідача Горуна С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Альфа-Ком" до державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Альфа-Ком" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби від 26 вересня 2011 року за №0000662301.

Постановою від 15 травня 2012 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що господарські операції підприємства позивача з ПП ,,Ново-Ком" у лютому 2011 року носять характер безтоварних операцій, оскільки вказана діяльність не спрямована на отримання економічної вигоди, а лише здійснена з метою мінімізації сплати податку на додану вартість. Під час перевірки контрагента позивача встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Податковий орган вважає безпідставним формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП ,,Ново-Ком", а тому, на його думку, нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій є правомірним.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Альфа-Ком" з питань правомірності формування податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, оформленої актом від 06 червня 2011року за № 150/23-0/32354309, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі 07 липня 2011 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000442301, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32444,00 грн. та застосувала штрафну санкцію в розмірі 8111,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження та на підставі рішення ДПС України ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі прийняла оскаржене податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2011 року за №0000662301, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 32444,00 грн. та застосувала штрафну санкцію в розмірі 1 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача порушило вимоги ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 Цивільного кодекс України, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2011р. на суму 32444,09 грн. та відповідно заниження податкового зобов'язання з ПДВ на вказану суму.

В акті перевірки зазначено, що підприємство позивача безпідставно віднесло до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суму податку на додану вартість по господарських операціях з ПП ,,Ново-Ком", оскільки вказані господарські операції, на думку ДПІ, мають ознаки нікчемних правочинів, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків. Такі висновки податковий орган робить на підставі наданої Алчевською ОДПІ Луганської області інформації, згідно якої у ПП ,,Ново-Ком" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, трудових ресурсів. Крім того, позивач не надав до перевірки належним чином оформлених документів, які б підтверджували факт транспортування товару.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у зазначеного контрагента товарів мали реальний характер, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наведені обставини свідчать про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи, апеляційний суд вбачає, що 01 грудня 2010 року ТзОВ ,,Альфа-Ком" (замовник) та ПП ,,Ново-Ком" (постачальник) уклали договір № 1/12/10, згідно якого постачальник зобов'язався здійснити поставку обладнання, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Виконання умов договору оформлене видатковими накладними за № РН-57 від 07 лютого 2011 року на поставку канального вентилятора, фасонних частин на загальну суму 2070,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 345,00 грн., № РН-75 від 22 лютого 2011 року на поставку комплектуючих на загальну суму 7326,48 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1221,08 грн., № РН-75 від 24 лютого 2011 року на поставку притікальних установок на загальну суму 194664,60 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 32444,09 грн..

Оплату придбаних товарів ТзОВ ,,Альфа-Ком" провело шляхом безготівкових розрахунків на підставі платіжних доручень № 1134 від 25.02.2011 року на суму 9396,48 грн., № 1136 від 25.02.2011 року на суму 117755,75 грн.. Станом на 28.02.2011 року заборгованість товариства позивача за отримані від ПП ,,Ново-Ком" товари становила 94908,85 грн..

На підставі виданої ПП ,,Ново-Ком" податкової накладної № 75 від 24.02.2011 року на загальну суму 194664,60 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 32444,09 грн., ТзОВ ,,Альфа-Ком" віднесло до складу податкового кредиту за лютий 2011 року ПДВ в сумі 32444,09 грн..

Придбані товари позивач використав у власній господарській діяльності, реалізувавши їх ТзОВ ,,ЕКТА", ТзОВ ТВК ,,Львів-Холод", що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та не заперечується відповідачем.

Вказані господарські операції з придбання та реалізації товарів проведені позивачем по своєму бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, в акті перевірки (т.1 а.с.20) зазначено, що відповідно до Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за лютий 2011 року по ТзОВ ,,Альфа-Ком" рахується розбіжність по податковому кредиту в сумі 1566,08 грн. з контрагентом ПП ,,Ново-Ком". Наведена обставини свідчить про те, що ПП ,,Ново-Ком" також відобразив у своїх податкових зобов'язаннях господарську операцію з реалізації ТзОВ ,,Альфа-Ком" зазначених вище товарів.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентом, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, позивач на законних підставах відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях з ПП ,,Ново-Ком".

Доводи податкового органу апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки відсутність документів на транспортування товару не є беззаперечною підставою для визнання господарських операцій з поставки товарів нікчемними. Інших доказів на підтвердження даного факту податковий орган не надав.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі № 2а-13920/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим