Ухвала суду № 39050201, 22.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р. Справа № 821/331/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні про захист порушених прав шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та закриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року Бабіч звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, в якому просив суд захистити порушені права шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2013 р. ВП № 35887077 та закриття виконавчого провадження № 35887077.

Вимоги позовної заяви обгрунтовані тим, що УПФУ не є органом державної влади, рішення якого підлягають виконанню державною виконавчою службою, вимога УПФУ про сплату боргу не є виконавчим документом, а тому відповідач, прийнявши оскаржувану постанову, діяв всупереч наданих йому повноважень

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.01.2013 р. на підставі вимоги УПФУ в місті Херсоні про сплату боргу від 05.04.2011 р. № Ф-284, відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ боргу у сумі 1738,80 грн.

Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-VІ (далі -Закон № 1058-VІ), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001.

У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-VІ у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні є державним органом, що спростовує доводи апеляційної скарги апелянта стосовно того, що УПФУ не є органом державної влади.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, вимога управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні від 05.04.2011 р. № Ф-284 є виконавчим документом.

Відповідно до статті 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у тому числі на підставі рішення органу державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, тобто на підставі вимоги УПФУ.

Як визначено статтею 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Із аналізу наведених норм Закону № 606-ХІV слідує, що отримавши вимогу про сплату недоїмки, яка є виконавчим документом, державний виконавець зобов'язаний перевірити відповідність вказаного виконавчого документу вимогам статті 18 цього Закону та відкрити виконавче провадження, встановивши боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Таким чином суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 606-ХІV.

Щодо тверджень позивача про відсутність у відповідача права примусово стягувати внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування із фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, слід зазначити наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. № 3609-VI (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування-з 05.08.2011 р.) частину 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацами другим і третім такого змісту: фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Тобто, починаючи з 05.08.2011 року органами виконавчої служби не застосовуються примусові стягнення до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд не бере до уваги доводи апелянта, що оскільки ОСОБА_2 є пенсіонером, то позбавлений обов'язку сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зважаючи на те, що вимога УПФУ від 05.04.2011 р. № 284 видана на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким не передбачено пільг для пенсіонерів щодо звільнення від сплати внесків.

Слід відмітити, що примусовому виконанню згідно із Законом № 606-ХІV підлягають рішення судів та інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Позивачем не наведено та не підтверджено належними доказами факт добровільного виконання відповідачем вимоги УПФУ від 05.04.2011 р. № Ф-284. Крім того, позивач не надав суду належних доказів того, що ним обрано особливий спосіб оподаткування.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтовані нормами діючого законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів правомірності дій державного виконавця та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1ч. 1. ст.198, 200, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л