Ухвала суду № 39044180, 29.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18269/13-ц

Провадження № 22-ц/779/818/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р.В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду 20 січня 2014 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2007 року у розмірі 58672,49 долари США, що станом на 31.10.2013 року еквівалентно 468969,19 грн., а також судовий збір у розмірі 860,25 грн. з кожного.

На дане рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Представник апелянта зазначив, що заочне рішення суду від 20 січня 2014 року ухвалене у відсутності відповідача. При цьому на його адресу не надходило жодного повідомлення про час і місце розгляду даної справи, що позбавило його можливості надати свої заперечення на позовну заяву. ОСОБА_6 вказав, що неналежне повідомлення відповідача про судове засідання є порушенням його конституційних прав та вимог ЦПК України, зокрема статті 27 Кодексу.

Суд, мотивуючи оскаржуване рішення, зазначив, що відповідач не надав доказів, які б спростували розрахунок заборгованості. В той же час суд позбавив сторону процесу можливості такі докази подати.

Посилаючись на вказані обставини, апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6, а також відповідачі -ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» Матвійчук М.З. заперечив вимоги апелянта, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11122120000, за умовами якого банк надав, а позичальник отримав споживчий кредит у розмірі 98000 доларів США, зі сплатою 13% річних та з кінцевим терміном повернення 25.02.2014 року (а.с.6-12).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.02.2007 року між банком та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договори поруки №11122120000/1-П, №11122120000/2-П, №11122120000/3-П відповідно (а.с.13-15).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4 договорів поруки кожен із поручителів зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Кожен із поручителів відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору. Відповідальність кожного поручителя і боржника є солідарною.

Згідно положень ст.ст.526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 31.10.2013 року допустив заборгованість у розмірі 58672,49 доларів США, що еквівалентно 468969,19 грн., з яких: 37486,42 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 16179,16 доларів США - заборгованість за процентами, 3520,95 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту, 1485,96 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів.

17.09.2013 року на адресу боржника ОСОБА_2, а також поручителів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 банком направлено листи з вимогою про погашення простроченого позичальником ОСОБА_2 зобов'язання протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення (а.с.16-21). Однак такі вимоги відповідачами залишились поза увагою.

Згідно вимог ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції правильно виходив з того, що боржник ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, відтак у кредитора виникло право стягнути заборгованість у судовому порядку. Враховуючи забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 договорами поруки, а також з огляду на правову природу відповідальності за такими договорами, суд першої інстанції підставно стягнув заборгованість солідарно з боржника та поручителів.

В засіданні апеляційного суду апелянтом не подано жодних нових доказів та не наведено інших доводів, які б спростували висновок суду першої інстанції. Відтак в силу дії ч.3 ст.309 ЦПК України, процесуальні порушення, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, що їх регулює та прийняв обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Горблянський Я.Д.