Ухвала суду № 390436, 11.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

11.01.07 Справа № 18/57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

Розглянувши апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів „Рівнешляхбуд”, м.Рівне та Рівненської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Рівне

на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.04.2005р.

у справі № 18/57

за позовом Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів „Рівнешляхбуд”, м.Рівне

до Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

від позивача: Правоторова В.М. –представник.

від відповідача: Бухта Н.А. –заступник начальника юридичного відділу, Харкевич І.П. –старший державний податковий ревізор-інспектор.

Відповідно до п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинств України справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.04.2005р. у справі № 18/57 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів „Рівнешляхбуд”, м.Рівне до Рівненської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Рівне та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004502341/0/23-100 від 03.12.2004р. № 0004502341/1/23-100 від 28.01.2005р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 208950 грн. по податку на прибуток з моменту їх прийняття, в решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову мотивоване п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та тим, що позивачем в порушення пп.7.10.6 п.7.10 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” за IV квартал 2003 року завищено валовий дохід на суму 8705,20 грн. та валові витрати на суму 10206 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 417,9 тис.грн. В частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем штрафних санкцій згідно із пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є помилковим, оскільки заниження податкового зобов”язання не пов'язане з декларуванням переоціненних або недооціненних об'єктів оподаткування та не спричинило засудження посадових осіб платника податків за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.

Відкрите акціонерне товариство по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів „Рівнешляхбуд”, м.Рівне –Позивач у справі, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, позов задоволити повністю, з підстав невідповідності висновків викладених в рішенні суду, обставинам справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Рівненська об”єднана державна податкова інспекція, м.Рівне - відповідач у справі, також не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати, в позові відмовити повністю, з тієї підстави, що за результатами перевірки податковим органом правомірно нараховано штрафні санкції в сумі 208950 грн., передбачені пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У зв”язку з реорганізацією Рівненської об”єднаної Рівненської об”єднаної державної податкової інспекції та утворенням Державної податкової інспекції у м.Рівне, виходячи з приписів ст.55 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за доцільне здійснити заміну відповідача –Рівненської об”єднаної державної податкової інспекції її правонаступником –Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області, м.Рівне.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги позивача підтримав, проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача підтримав, проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача заперечив.

Розглянувши доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, натомість апеляційну скаргу позивача слід задоволити, з наступних підстав.

Рівненською ОДПІ, правонаступником якої є ДПІ у м.Рівне, було проведено комплексну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Рівнешляхбуд" за період з 01.10.2003р. по 01.07.2004р., за результатами якої складено акт від 01.12.2004р. № 352/23-100/03450407, яким зафіксовано факт порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.10.6 п.7.10 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Внаслідок виявлених перевіркою порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004502341/0/23-100 від 03.12.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання з податку на прибуток у розмірі 749010 грн., в тому числі основний платіж –417900 грн. та застосовані згідно з пп.17.1.3, пп.17.1.6, п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції - в сумі 336110 грн. За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004502341/1/23-100 від 28.01.2005р., яким визначено аналогічну суму податкового зобов”язання з встановленням нового граничного строку сплати.

Як зазначено в акті від 01.12.2004р. № 352/23-100/03450407, перевіркою правильності визначення валового доходу відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено наступне.

Між ВАТ "Рівнешляхбуд" та Дирекцією автомобільних шляхів, що будуються в Рівненській області, м.Рівне, укладено Контракт №200-2 від 15.02.2000р. на виконання робіт при капремонті автодоріг. Договірна ціна робіт, доручених на виконання Підряднику, складає 535,0 тис.грн. Термін виконання робіт: початок - січень 2000 року, закінчення уточнюється пооб'єктним графіком 2000 року.

Між ВАТ "Рівнешляхбуд" (субпідрядник) та Рівненським Облавтодором, м.Рівне, (генпідрядник) укладено контракт №1/2000/22 від 24.05.2000р. на виконання першим робіт при капітальному ремонті автодороги Київ-Чоп км.310-312. Договірна ціна робіт, доручених на виконання субпідряднику складає 700 тис.грн., в т.ч. 140,0 тис.грн. БРМ. Строки виконання робіт складають 6 місяців з дати підписання контракту.

15.01.2003р. укладена додаткова угода № 7 по договору підряду №2000-1 від 15.02.2000р., згідно з якою "Замовник" - Служба автомобільних доріг у Рівненській області, м.Рівне, доручає, а "Підрядник" - ВАТ "Рівнешляхбуд" зобов'язується продовжити і виконати будівельно-монтажні роботи по реконструкції автомобільної дороги Київ-Чоп км.331 - км.335. Вартість робіт по даній угоді складає 1350 тис.грн. з ПДВ. Початок виконання робіт –01.01.2003р., термін закінчення - до 31.12.2003р. Статтею 9 угоди "термін дії договору" обумовлено, що додаткова угода діє 31.12.2003р.

12.03.2003р. укладена додаткова угода № 16 по договору підряду № 2000-1 від 15.02.2000р., згідно з якою "Замовник" - Служба автомобільних доріг у Рівненській області, м.Рівне доручає, а "Підрядник" - ВАТ "Рівнешляхбуд" зобов'язується продовжити і виконати будівельно-монтажні роботи по реконструкції автомобільної дороги Київ-Чоп км.331 - км.335. Вартість робіт по даній угоді складає 8млн.грн. з ПДВ. Початок виконання робіт - 01.01.2003р., термін закінчення –31.12.2003р. Статтею 9 угоди "термін дії договору" обумовлено, що додаткова угода діє 31.12.2003р.

27.07.2003р. укладена додаткова угода № 54 по договору підряду № 2000-1 від 15.02.2000р., згідно з якою "Замовник" - Служба автомобільних доріг у Рівненській області, м.Рівне, доручає, а "Підрядник" - ВАТ "Рівнешляхбуд" зобов'язується продовжити і виконати будівельно-монтажні роботи по реконструкції автомобільної дороги Київ-Чоп км.331 - км.335. Вартість робіт по даній угоді складає 730,0 тис.грн. з ПДВ. Початок виконання робіт - 01.01.2003р., термін закінчення –31.12.2003р. Статтею 9 угоди "Термін дії договору" обумовлено, що додаткова угода діє до остаточного виконання своїх зобов'язань обома сторонами.

24.11.2003р. укладена додаткова угода № 90 до договору підряду № 2000-1 від 15.02.2000р., згідно з якою "Замовник" - Служба автомобільних доріг у Рівненській області, м.Рівне, доручає, а "Підрядник" - ВАТ "Рівнешляхбуд" зобов'язується продовжити і виконати будівельно-монтажні роботи по реконструкції автомобільної дороги Київ-Чоп км.331 - км.335. Вартість робіт по даній угоді складає 3204,0 тис.грн. з ПДВ. Початок виконання робіт 01.01.2003р., термін закінчення –31.12.2003р. Статтею 9 Угоди "Термін дії договору" обумовлено, що додаткова угода діє до остаточного виконання своїх зобов'язань обома сторонами.

Загальна вартість робіт по реконструкції автомобільної дороги Київ-Чоп км.331 - км.335, обумовлена додатковими угодами на 2003 рік, становить 13284000 грн. з ПДВ.

На розрахунковий рахунок ВАТ "Рівнешляхбуд" надходили кошти від Служби автомобільних доріг у Рівненській області з призначенням платежу "за виконані роботи", кошти відразу перераховувались для ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд".

По бухгалтерському обліку ВАТ "Рівнешляхбуд" (рах.361,681/2) станом на 01.10.2003р. дебіторська заборгованість за виконані роботи Служби автомобільних доріг на користь товариства становить 2740821 грн. Роботи по вищенаведених угодах ВАТ "Рівнешляхбуд" не виконувалися, а придбавалися від ЗАТ "Рівнешляхбуд" (Субпідрядник) згідно з Договором № 1 від 15.01.2003р. Договірна ціна вартості робіт, що доручені до виконання становить 1350000 грн., ціна робіт є динамічною і може змінюватися, про що сторони складають в письмовій формі доповнення до чинного договору.

Додатком № 1 від 15.03.2003р. до Договору № 1 вартість робіт, що доручена на виконання "Субпідрядником" збільшена до 9350000 грн., додатком № 2 від 27.07.2003р. до Договору № 1 вартість робіт збільшена до 10800000 грн., додатком № 3 від 24.11.2003р. до Договору № 1 вартість робіт збільшена до 13284000 грн. (з урахуванням ПДВ).

На підставі наведених обставин відповідача в акті перевірки зробив висновок, що згідно з вищенаведеними договорами на виконання будівельних робіт, для ВАТ "Рівнешляхбуд" діяльність щодо їх виконання, не передбачає одержання доходу.

Пунктом 7.10 пункту 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" встановлено особливий порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов”язань. Особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковими договорами, полягає в тому, що виконавцям довгострокових договорів згідно з пп.7.10.3 п.7.10 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" надано право самостійно визначати доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв"зку з виконанням таких договорів, використовуючи оціночний коефіцієнт виконання цих контрактів. При цьому доходи, отримані виконавцем довгострокового договору, включаються ним у звітному періоді до складу свого валового доходу не за правилом "першої події" - у повній сумі, а поступово протягом усього періоду виконання договору залежно від частки фактично оплачених витрат звітного періоду в загальних планових витратах.

Позивачем самостійно визначалися доходи, нараховані протягом звітного періоду у зв”язку з виконанням вищенаведених договорів, які відповідно до пп.7.10.2 п.7.10 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підпадають під визначення „Довгострокові договори”.

Так, у Додатку до рядків 01.3 та 04.7 до Декларації про прибуток підприємства за 2003 рік, доход, нарахований у зв”язку з виконанням довгострокових договорів відображений в сумі 11039,6 тис.грн. Сума збільшення валових доходів у зв”язку з перерахунком податкових зобов”язань за завершеними довгостроковими договорами становить 32,0 тис.грн., разом валові доходи від виконання довгострокових договорів склали 11071,6 тис.грн., вказана сума скоригованого валового доходу відображена в рядку 01.3 Декларації про прибуток ВАТ „Рівнешляхбуд”, за 2003 рік. У рядку 04.7 Декларації про прибуток підприємства за 2003 рік фактичні витрати, пов”язані з виконанням довгострокових договорів відображені в сумі 11071,6 тис.грн. В рядку 04.7 Додатку К2 до вказаної Декларації сума фактичних витрат, пов”язаних із виконанням довгострокових договорів відображена в сумі 11036,6 тис.грн. Розбіжність становить 32,0 тис.грн.

Як вбачається з акту від 01.12.2004р. № 352/23-100/03450407, документальною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.10.6 п.7.10 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме за IV квартал 2003 року і відповідно за 2003 рік завищено суму витрат пов”язаних з виконанням довгострокових договорів на 1500,8 грн., що спричинило заниження податку на прибуток за IV квартал 2003 року і відповідно за 2003 рік на 417,9 тис.грн. (з врахуванням балансових збитків, не компенсованих прибутками до 01.01.2003р.).

В оскаржуваному рішенні господарським судом Рівненської області на підставі вказаного акту перевірки встановлено, що позивачем завищено за IV квартал 2003 року валовий дохід на суму 8705,20 тис. грн. та валові витрати на суму 10206,0 тис.грн., що призвело до нарахування податку на прибуток в сумі 417,9 тис.грн.

Наведені висновки відповідача та суду першої інстанції є помилковим та спростовуються наступним.

З порівняльної таблиці даних Декларації про прибуток та результатів перевірки за 2003 рік з показниками за IV квартал 2003 року (код рядка: 01.1,02,03), на яку посилається податковий орган в акті перевірки (абз.3 стор.10 акту,) вбачається, що відповідач врахував, що позивачем завищені валові доходи в розмірі 8705,20 тис.грн., які складаються із суми зайво нарахованих доходів від продажу товарів та суми помилкового коригування валових доходів. Що ж до валових доходів задекларованих позивачем IV квартал 2003 року по довгостроковому контракту (код рядка-01.3 вищевказаної порівняльної таблиці), то податковий орган розходжень в обрахунку таких валових доходів не виявив, однак вказане не відповідає дійсності.

З акту перевірки (абз.8 стор.15 акту) вбачається, що податковий орган встановив завищення позивачем валових витрат підприємства по довгостроковому контракту за IV квартал 2003 року на суму 1464,8 тис. грн. у зв'язку з чим фактичні валові витрати підприємства по довгостроковому контракту за вказаний період відповідач визначив в розмірі 2741764грн.

При цьому, встановивши нові показники валових витрат позивача за IV квартал 2003 року по довгостроковому контракту, відповідач не врахував (абз.10 стор.11 акту), що у відповідності до пп.7.10.4 та пп.7.10.5 п.7.10 ст.7 Закону „Про оподаткування прибутку підприємства" зміна показників валових витрат підприємства по довгостроковому контракту викличе зміну задекларованих платником податків показників валового доходу, так як згідно наведених пунктів Закону валовий дохід підприємства визначається розрахунково в залежності від валових витрат. Однак, всупереч вимог пп.4.2.2 б) п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який покладає на податковий орган обов'язок щодо самостійного визначення суми податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених платником у податкових деклараціях), відповідач не здійснив перерахунку валового доходу позивача IV квартал 2003 року по довгостроковому контракту в залежності від встановлених податковим органом нових показників валових витрат за цей звітний період, хоча міг здійснити таке визначення валового доходу по довгостроковому контракту та був зобов'язаний провести таке визначення.

У відповідності до пп.7.10.4 та пп.7.10.5 п.7.10 ст.7 Закону „Про оподаткування прибутку підприємства" для визначення валового доходу підприємства, податковому органу необхідні були показники загальнодоговірної ціни довгострокового контракту та оціночного коефіцієнта, який у свою чергу розраховується в залежності від показників фактичних витрат звітного періоду та показників загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту. Всі вказані показники відповідачу були відомі, що підтверджується наступним:

- фактичні витрати звітного періоду встановлені податковим органом самостійно в розмірі 2741764,58 грн. (стор.15 акту);

- сума загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту в розмірі 11070,00 тис. гри. (13284 тис.грн. -ПДВ в розмірі 2214,0 тис. грн.) та загальнодоговірна ціна довгострокового контракту в розмірі 13284,00 тис.грн. (з ПДВ) також була відома податковому органу.

Вказане підтверджується стор.10-11 та стор.11 абз.6-7 акту перевірки, з яких вбачається, що податковий орган був ознайомлений в ході перевірки з договором генпідряду № 1 від 15.01.2003р., укладеним між позивачем і Замовником та додатковими угодами до нього, договором субпідряду № 1 від 15.01.2003р. , укладеному між позивачем і субпідрядником - ЗАТ „Рівнеавтошпяхбуд" та додатковими угодами до нього, з яких, як зазначено в акті перевірки, вбачається, що позивач уклав довгостроковий контракт на виконання генпідрядних робіт з Замовником на суму 13284,00 тис.грн. (з ПДВ) та розмістив вказане замовлення на виконання таких робіт субпідряднику на таку ж суму - 13284,00тис.грн. (з ПДВ), а таким чином планові загальні витрати по довгостроковому контракту складають суму довгострокового контракту за мінусом ПДВ. Крім того, відповідач в абз.8 стор.11 акту перевірки підтвердив, що діяльність внаслідок виконання даних договорів не передбачає одержання доходу для позивача, що ще раз підтверджує, що сума загальних витрат, які плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракт, є рівною загальнодоговірній ціні довгострокового контракту (мінус ПДВ).

З врахуванням встановленого відповідачем розміру валових витрат за IV квартал 2003 року по довгостроковому контракту та інших відомих відповідачу вищезазначених показників, фактичні валові доходи позивача по довгостроковому контракту IV квартал 2003 року при обрахунку складають 2741,7 тис.грн.

Розрахунок валового доходу та оціночного коефіцієнта:

Оціночний коефіцієнт - 0,247670 = (2741,7 тис.грн./11070,00 тис.грн.);

Валовий дохід - 2741,7 тис.грн. = (13284,0 тис.грн. - 2214,0 тис. грн.(ПДВ) х 0,247670).

А таким чином, відображені валові доходи позивача IV квартал 2003 року по довгостроковому контракту в розмірі 4206,6 тис.грн., які відповідач врахував при визначенні загального об'єкта оподаткування податком на прибуток є помилково завищеними на суму 1464,9 тис. грн.( 4206,6 тис.грн. - 2741,7 тис.грн.).

З вказаного випливає, що загальна сума завищеного валового доходу позивачем IV квартал 2003 року з врахуванням завищених валових доходів по довгостроковому контракту становить 10170,10 тис. грн. = (8705,20 тис.грн. + 1464,9 тис.грн.)

Крім того, з порівняльної таблиці даних Декларації про прибуток та результатів перевірки за 2003 рік з показниками IV квартал 2003 року вбачається, що відповідач не врахував при визначенні розміру завищених валових доходів IV квартал 2003 року суму 32,0 тис.грн., яка помилково віднесена позивачем, як до складу валових витрат так, і до валових доходів звітного періоду, про що зазначає відповідач на стор.14 акту перевірки, адже сума валових доходів по довгостроковому контракту розраховується у відповідності до п.7.10 ст.7 Закону „Про оподаткування прибутку підприємства" розрахунково, а не по першій події, а тому суму 32,0 тис.грн. ні в якому разі не може бути включено, як до складу валових витрат, так і до складу валового доходу.

З вказаного випливає, що завищена сума валового доходу IV квартал 2003 року складає 10202,10 тис.грн. = (8705,20 тис.грн. + 1464,9 тис.грн. + 32,00 тис.грн.) проти 10206,0 тис.грн. завищених валових витрат, а отже сума завищеного валового доходу перекриває суму завищених валових витрат, а тому при визначенні об'єкта оподаткування не виникає податкових зобов'язань з податку на прибуток в обумовленому відповідачем розмірі.

Таким чином, господарський суд Рівненської області під час розгляду справи неповно з'ясовував обставини, що мають значення для справи, а саме щодо фактичного розміру завищеного валового доходу платника податків IV квартал 2003 року, розміру об'єкту оподаткування податком на прибуток з врахуванням проведених завищень валових доходів та валових витрат та розміру податкових зобов'язань з вказаного податку.

Крім того, господарським судом Рівненської області не враховано, що на стор.11 (абз.4,8) акту перевірки відповідач підтвердив, що кошти, які отримує позивач від замовника за виконані роботи по довгостроковому контракту відразу перераховуються субпідряднику - ЗАТ „Рівнеавтошляхбуд", а діяльність позивача щодо виконання довгострокових договорів не передбачає одержання доходу. Наведене свідчить про неправомірність визначення сум податкових зобов'язань для позивача по податку з прибутку внаслідок виконання довгострокового контракту, якщо діяльність по такому довгостроковому контракту не передбачає одержання доходу, а це в свою чергу вказує на те, що сума валових витрат по довгостроковому контракту є рівною сумі валового доходу по цьому контракту. Відсутність доходу від виконання довгострокового контракту в будь-якому випадку вказує на відсутність об'єкта оподаткування податком з прибутку. Однак, всупереч наведеного, відповідач та суд першої інстанції прийняли до уваги завищені валові доходи по довгостроковому контракту для обрахунку податкового зобов'язання, що є неприпустимим, зважаючи на вищевикладене.

Помилковість висновку відповідача про нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 417,9 тис.грн. підтверджується також Висновком № 3467 від 15.03.2006р. судово-бухгалтерської експертизи, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у господарській справі № 18/56 за позовом Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів „Рівнешляхбуд”, м.Рівне до Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004512341/0/23-100 від 03.12.2004р. № 0004512341/1/23-100 від 28.01.2005р., де зазначено, що заниження податку на прибуток підприємства ВАТ „Рівнешляхбуд” визначене актом документальної перевірки від 01.12.2004р. № 352/23-100/03450407 в сумі 417,9 тис.грн. документально не підтверджується.

З оскаржуваного судового рішення вбачається, що господарський суд Рівненської області мотивував прийняте ним рішення пунктом 5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що „податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку...".

Податковим зобов'язанням у відповідності з п.1.2 ст.1 вказаного Закону є зобов'язання платника податків щодо сплати до бюджетів або державних цільових фондів відповідної суми коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. З наведеного випливає, що у відповідності до п.5.1 ст.5 Закону не можуть бути оскаржені визначені платником податків у декларації податкові зобов'язання щодо сплати коштів, що ж до визначених валових доходів, то чинний Закон не обмежує прав платника на їх оскарження.

З декларації позивача по податку на прибуток підприємства за 2003 рік вбачається, що ним самостійно визначено в рядку 11 від'ємне значення об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим податкове зобов'язання, що підлягає сплаті, за наведений період позивачем задекларовано відсутнім (рядок - 12, 14, 17).

Відповідачем за цей же період визначено позивачу суму податкових зобов'язань з вказаного податку, що підлягає сплаті в розмірі 417,9 тис.грн.

Таким чином, відмова суду в задоволенні позову на підставі п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є помилковою, адже позивач не заявляв суду позову про визнання недійсним заявленого ним в декларації відсутнього податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаний період. Позивачем заявлено позов про визнання недійсним рішення, яким позивачу за наведений період податковим органом визначено податкове зобов'язання, що підлягає сплаті по вказаному податку.

Більше того, стаття 5 Закон України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” містить пункт 5.2, яким, зокрема передбачено право платника податків на оскарження визначеної контролюючим органом суми податкового зобов'язання в судовому порядку у випадку, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив вказану суму податкового зобов'язання.

Крім того, висновки місцевого господарського суду, що платник податків у випадку виявлення помилок у показниках поданої декларації має право надати уточнюючу декларацію, вказують на те, що суд дійшов висновку, що податковий орган під час здійснення документальної перевірки не зобов'язаний правильно визначати суму податкового зобов'язання, розмір об'єкта оподаткування та його складових частин: валових доходів та валових витрат у випадку, якщо дані перевірок свідчать про заниження або завищення об'єкта оподаткування. З такою позицією господарського суду не можна погодитись не погоджується, оскільки:

- п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено не обов'язок, а право платника податків на подання уточнюючої декларації;

- таке право платника податків діє до моменту перевірки такого платника податків (вказане вбачається з п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”);

- ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначає завдання (обов'язок) органів податкової служби щодо здійснення контролю за правильністю обчислення податків і зборів.

- пп.4.2.2 б) п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” покладає на податковий орган обов'язок, щодо самостійного визначення суми податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених платником у податкових деклараціях.

А таким чином, виходячи із зазначених вище статей Законів, податковий орган зобов'язаний (незалежно від обов'язку платника податків щодо самостійного визначення податкового зобов'язання та його права на подання уточнюючої декларації) самостійно та правильно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених платником у податкових деклараціях. Для визначення податкового зобов'язання щодо сплати податку з прибутку у відповідності до п.3.1. ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" податковому органу необхідно визначити об'єкт оподаткування, для чого необхідно встановити правильно суму валових доходів та валових витрат платника податків.

Враховуючи викладене вище, господарський суд Рівненської області відмовляючи в задоволенні позову на підставі п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” неправильно застосував вказану норму Закону до позовних вимог заявлених позивачем щодо визнання недійсним рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання.

Крім того, вказаний підпункт Закону застосовано судом в порушення п.5.2 ст.5, пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно з якими платникам податків надано право щодо оскарження рішень податкового органу про визначення податкових зобов'язань, а на податкові органи покладено обов'язки під час здійснення перевірки самостійно та правильно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених платником у податкових деклараціях.

Наведене в сукупності свідчить про неправомірність висновку відповідача та суду першої інстанції про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 417,9 тис.грн., а отже і відсутність підстав для застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.3, пп.17.1.6, п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача –задоволенню. Підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 55, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Здійснити заміну відповідача –Рівненської об”єднаної державної податкової інспекції її правонаступником –Державною податковою інспекцією у м.Рівне.

Апеляційну скаргу позивача задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13.04.2005р. у справі № 18/57 в частині відмови в задоволенні позову.

Позов задоволити повністю.

Визнати нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення № 0004502341/0/23-100 від 03.12.2004р. № 0004502341/1/23-100 від 28.01.2005р.

В задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи № 18/57 повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.