Рішення № 39040088, 23.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6717/14 23.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар»Простягнення 52 253,67 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сіленко А.О. - дов. № б/н від 01.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» про стягнення 52 253,67 грн., з яких: 48 969,24 грн. основного боргу, 615,82 грн. три відсотки річних та 2 668,61 грн. пені.

Ухвалою суду від 14.04.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.05.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та прийнято, а у судовому засіданні 23.05.2014 року надав усні пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.05.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 1912-д (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2.6. вищезазначеного договору вказано, що право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що пунктом постачання товару за цим договором є: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 68, супермаркет «Масіс».

Відповідно до п. 4.1 договору ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Умовами пункту 4.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснювати оплату протягом 14 (чотирнадцяти к.д.) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 6.7 договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» поставило та передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» прийняло товар на загальну суму 49 636,70 грн., що підтверджується товаротранспортними накладними: № ВДК-027366 від 29.08.2013 на загальну суму 10 167,46 грн., № ДДК-21951 від 29.08.2013 на загальну суму 7 487,82 грн., № ДДК-21950 від 29.08.2013 на загальну суму 945,28 грн., № ДДК-21979 від 29.08.2013 на загальну суму 15 462,46 грн., № ДДК-22453 від 04.09.2013 на загальну суму 3 969,28 грн., № ДДК-22452 від 04.09.2013 на загальну суму 160,40 грн., № ДДК-22897 від 10.09.2013 на загальну суму 3 728,46 грн., № ВДК-028529 від 10.09.2013 на загальну суму 7 073,94 грн. та № ВДК-028528 від 10.09.2013 на загальну суму 641,60 грн.

В свою чергую, Товариство з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» оплатило поставлений товар частково на суму 667,46 грн., частково погасивши заборгованість за товар, придбаний згідно з товаротранспортною накладною від 29.08.2013 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 969,24 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 52 253,67 грн., з яких: 48 969,24 грн. основного боргу, 615,82 грн. три відсотки річних та 2 668,61 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 1912-д від 17.06.2011 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами пункту 4.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснювати оплату протягом 14 (чотирнадцяти к.д.) календарних днів з моменту поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» поставило та передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» прийняло товар на загальну суму 49 636,70 грн., що підтверджується товаротранспортними накладними: № ВДК-027366 від 29.08.2013 на загальну суму 10 167,46 грн., № ДДК-21951 від 29.08.2013 на загальну суму 7 487,82 грн., № ДДК-21950 від 29.08.2013 на загальну суму 945,28 грн., № ДДК-21979 від 29.08.2013 на загальну суму 15 462,46 грн., № ДДК-22453 від 04.09.2013 на загальну суму 3 969,28 грн., № ДДК-22452 від 04.09.2013 на загальну суму 160,40 грн., № ДДК-22897 від 10.09.2013 на загальну суму 3 728,46 грн., № ВДК-028529 від 10.09.2013 на загальну суму 7 073,94 грн. та № ВДК-028528 від 10.09.2013 на загальну суму 641,60 грн. В свою чергую, відповідачем оплата по зазначених накладних була здійснена частково, у зв'язку з чим заборгованість складає 48 969,24 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 48 969,24 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар нарахував та просить стягнути з відповідача 2 668,61 грн. пені.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 6.7 договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення з оплати товару, господарський суд перевірив розрахунок пені, обмеживши її нарахування 6 місячним строком, та прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 2 668,61 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 615,82 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 615,82 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» (місцезнаходження: 03040, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 68, код ЄДРПОУ 37559513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софійська, 10 літ "А", код ЄДРПОУ 33403739) 48 969 (сорок вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 24 коп. основного боргу, 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 61 коп. пені, 615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 82 коп. три відсотки річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.05.2014 р.

Суддя Спичак О.М.