Ухвала суду № 39034944, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К/9991/47228/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012

у справі № 2а/1770/4030/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж» (надалі - позивач, ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (надалі - відповідач, ДПІ у м. Рівне), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2011 № 0001302342/0 та від 11.04.2011 № 0001312342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012, адміністративний позов ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 11.04.2011 № 0001302342/0 та №0001312342.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Рівне проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Фірма «Гольфстрім» за грудень 2010 року, за наслідками якої 28.03.2011 складено акт № 356/23-100/00910699 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 80 890,65 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 64 712,52 грн., у т.ч.: грудень 2010 року - 64 712,52 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 № 0001302342, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 101 130,75 грн., у т.ч. 80 891,00 грн. - за основним платежем, 20 222,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 № 0001312342, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80 890,00 грн., у т.ч. 64 712,00 грн. - за основним платежем та 16 178,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, вказаних повідомлень рішень, скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ДПІ у м. Рівне не доведено правомірності, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Вимогами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Враховуючи норми підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основними видами діяльності ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» за КВЕД є: 45.21.1 будівництво будівель, 45.34.0 інші монтажні роботи, 45.21.4 будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу, 51.54.0 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, 45.33.3 газопровідні роботи.

28.09.2010 між Головним управлінням з питань будівництва та архітектури Рівненської ОДА (замовник) та ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» (підрядник) було укладено договір підряду № 16/234 на виконання комплексу робіт по об'єкту «Будівництво загальноосвітньої школи I-III ступенів в с. Познань Рокитнівського району Рівненської області». Загальна вартість робіт за даним договором, визначалася на підставі динамічної ціни, яка не могла перевищувати загальної вартості робіт по договору і становила 28 252 860,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Керуючись приписами Розділу 6 вказаного договору, ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» залучило для виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Будівництво загальноосвітньої школи I-III ступенів в с. Познань Рокитнівського району Рівненської області» субпідрядника ТОВ «Фірма «Гольфстрім», про що 28.09.2010 було укладено договір субпідряду № 245. Договірна ціна за цим договором була динамічною і формувалася відповідно до ДБН Д.1.1.-1.1-2000 «Правила визначення вартості будівництва». Розрахунок вартості договірної ціни складав 480 209,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 80 035,00 грн.

Виконання робіт на підставі договору субпідряду підтверджено: актом приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2010 року на загальну суму 388 275,10 грн., у т.ч. податок на додану вартість 64 712,52 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2010 року на загальну суму 388 275,10 грн., в т.ч. податок на додану вартість 64 712,52 грн., підсумковими відомостями ресурсів.

За вказаними господарськими операціями ТОВ «Фірма «Гольфстрім» виписало позивачу податкову накладну від 31.12.2010 № 94, яка ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» включена до реєстру отриманих податкових накладних.

Розрахунок ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» з ТОВ «Фірма «Гольфстрім» проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.12.2010 № 34129, від 24.12.2010 № 34266, від 12.01.2011 № 58, від 27.01.2011 № 170, від 27.01.2011 № 157, від 28.01.2011 № 239.

На підставі вищевказаних документів витрати у сумі 323 562,60 грн. позивачем включено до складу валових витрат за IV квартал 2010 року, а податок на додану вартість у сумі 64 712,52 грн. до податкового кредиту за грудень 2010 року.

13.12.2010 між позивачем, замовником, ген проектувальником, субпідрядними організаціями було складено та підписано акт готовності об'єкта до експлуатації № 490 (Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня на вул. Шкільній в с. Познань Рокитнівського району Рівненської області).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що вищевикладені обставини та первинні документи бухгалтерського і податкового обліку свідчать про реальність господарських операцій між ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» та ТОВ «Фірма «Гольфстрім».

Крім того, на момент вчинення правочинів контрагент позивача - ТОВ «Фірма «Гольфстрім» перебувало у Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника податку на додану вартість.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 11.04.2011 № 0001302342/0 та № 0001312342.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 у справі № 2а/1770/4030/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна